номер провадження справи 6/78/25
09.09.2025 Справа № 908/1416/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/1416/25
за позовом: Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 45546442 (01113, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 29)
до відповідача: Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», код ЄДРПОУ 08680075 (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1)
про стягнення грошової суми,
за участю представників сторін:
від позивача - Дмитрашко С.В. адвокат, ордер серії АР № 1252388 від 15.07.2025;
від відповідача - не з'явився.
Процесуальні дії по справі.
13.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №1543/08-07/25 (документ направлено засобами поштового зв'язку 10.05.2025) Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» до відповідача: Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» про стягнення суми 430 225,47 грн, яка складається з: 421 920,00 грн - основного боргу, 6328,80 грн - інфляційних втрат та 1976,67 грн - 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.05.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1416/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1416/25, присвоєно справі номер провадження 6/78/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2025 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1416/25 за правилами загального позовного провадження, стадія - відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 01.07.2025 об 11 год. 45 хв.
01.07.2025 відкладено підготовче засідання на 05.08.2025 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 05.08.2025 підготовче засідання відкладено на 14.08.2025 об 11 год. 15 хв.
Ухвалою суду від 14.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 18.09.2025, закрито підготовче провадження у справі №908/1416/25, призначено справу до розгляду по суті на 09.09.2025 об 11 год. 45 хв.
В судове засідання 09.09.2025 з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Ухвала суду від 14.08.2025 доставлена до його електронного кабінету 14.08.2025 о 21 год. 09 хв. Про причини неявки суду не повідомив. Судом постановлено розглядати справу по суті за відсутності представника відповідача, оскільки він належним чином повідомлений про розгляд справи та його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 09.09.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором купівлі-продажу №Г4/182-25 від 07.03.2025. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаним правочином виконав та передав на користь відповідача товар (кілки сталеві) на загальну суму 421 920,00 грн. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав. На даний час заборгованість за поставлений товар складає 421 920,00 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, нарахував та пред'явив до стягнення 3% річних за період прострочення з 07.03.2025 по 02.05.2025 та інфляційні втрати за період прострочення березень 2025 року.
У відзиві, який надійшов до суду 20.06.2025 (вх. №12667/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд) відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилався, зокрема, що Договір купівлі-продажу укладено з порушенням вимог діючого законодавства, його зміст суперечить приписам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, відповідно, даний правочини є недійсним. Зазначив, що відсутність актів приймання-передачі товару, на виконання договору, які підписані сторонами, скріплені печатками сторін, а також відсутність сертифікату відповідності на товар свідчить про відсутність в момент постачання продукції будь-яких супровідних документів. Зауважив, що правові підстави для виконання недійсного Договору, в т.ч. сплата Покупцем (відповідачем) грошових коштів, відсутні, що має наслідком відмови у задоволенні позову. Крім того, вважає, що договір купівлі-продажу № Г4/182-25 від 07.03.2025 укладено між пов'язаними юридичними особами, оскільки директор ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» Мамонов М.А. на момент укладення договору перебував та досі перебуває у трудових відносинах із ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», тобто спірний договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи, що протирічить вимогам ст. 238 ЦК України. Договір купівлі-продажу № Г4/182-25 від 07.03.2025 укладено за завищеною ціною на невигідних умовах для відповідача. На підставі викладеного просить суд в позові відмовити повністю.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 23.06.2025 (вх..№12832/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 20.06.2025) позивач заперечив проти доводів відповідача, що викладені у відзиві. Зазначив, що відповідач фактично визнає належне виконання позивачем умов договору, не висловлює жодних претензій щодо кількості, якості та обсягу поставленого товару, а також визнає факт його отримання на узгоджену суму. Станом на момент подання цієї відповіді на відзив відсутні будь-які судові рішення, якими б було визнано недійсність даного Договору. Твердження відповідача про наявність пов'язаної особи є безпідставним відповідно до положень ПКУ та не може бути підставою для відмови у сплаті за договором. Ціна товару в договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам. Отже договір є чинним і підлягає виконанню.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання заперечень на відповідь на відзив.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
07.03.2025 між Приватним підприємством «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (Продавець, позивач у справі) та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № Г4/182-25 (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що, Продавець зобов'язався передати у власність Покупця наступну продукцію, іменовану далі товар: Кілки сталеві у кількості 600 комплектів загальною вартістю 421 920,00 грн з ПДВ.
Згідно з п. 2.1 Договору, сума договору: 421 920,00 грн з ПДВ.
Пунктами 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що постачання товару здійснюється Покупцем власним автотранспортом у 14 денний строк з дня отримання заявки від Покупця. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними).
Відповідно до п. 4.1 Договору, відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
Якість придбаного товару повинна відповідати чинним стандартам (ДСТУ), технічним умовам і повинна бути підтверджена відповідними сертифікатами якості, походження та висновками контрольно-аналітичної лабораторії (п. 5.1 Договору).
Приймання товару по кількості та якості здійснюється сторонами згідно з вимогами Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення та вимогам, викладеним в Інструкції № П-6 «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості» та інструкції № П-7 «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості» (п. 7.1 Договору).
У пункті 11.1 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року.
На виконання договірних зобов'язань позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 421 920,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 59 від 07.03.2025.
Зазначена видаткова накладна № 59 від 07.03.2025 підписана уповноваженими особами Продавця і Покупця, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 421 920,00 грн на виконання умов Договору купівлі-продажу № Г4/182-25 від 07.03.2025 доведений.
Зазначене свідчить про виконання позивачем зобов'язань за вказаним правочином в повному обсязі.
Доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу, відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання позивач, зокрема, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором №Г4/182-25 від 07.03.2025, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
За приписами частини 1 статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Учасники правочину в пункті 4.1 договору узгодили порядок розрахунків за товар - на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
Матеріали справи містять докази поставки позивачем на користь відповідача кілки сталеві у кількості 600 штук, загальною вартістю 421 920,00 грн.
Доказів наявності у відповідача претензії щодо якості або кількості отриманого товару за вказаним правочином суду не надано. Також суду не надано доказів звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу №Г4/182-25 від 07.03.2025.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № Г4/182-25 від 07.03.2025.
Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов'язок щодо стовідсоткової попередньої оплати або оплати під час прийняття товару, як то передбачено положеннями ст. 692 ЦК України не виконав.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної оплати отриманого товару за договором №Г4/182-25 від 07.03.2025 в розмірі 421 920,00 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 421 920,00 грн вартості поставленого йому товару за договором № Г4/182-55 від 07.03.2025, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Стосовно доводів відповідача про недійсність договору № Г4/182-25 від 07.03.2025, суд зазначає таке.
За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на сторону, яка його оспорює.
Як було зазначено судом вище доказів визнання недійсним договору № Г4/182-25 від 07.03.2025 у судовому порядку суду не надано. Судом не встановлено нікчемності даного договору.
Щодо доводів відповідач щодо того що, договір укладений пов'язаною особою - Мамоновим М.А, і через це була встановлена завищена ціна товару, суд зауважує таке.
Пункт 14.1.159 ПК України визначає, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням, зокрема, таких критеріїв:а) для юридичних осіб:- одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);- одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;- принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;- одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);- юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;- кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;- повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;- сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;- доходи (виручка) юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), окремій юридичній особі - нерезиденту або окремому іноземному утворенню без статусу юридичної особи (в тому числі нерезиденту, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року становлять 75 і більше відсотків доходів (виручки) такої юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків) всім нерезидентам, за умови що такі доходи становлять 50 і більше відсотків загальної суми доходу такої юридичної особи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку;- вартість продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної юридичною особою - резидентом в іншої окремої юридичної особи - нерезидента або окремого іноземного утворення без статусу юридичної особи (в тому числі у нерезидента, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року, становить 75 і більше відсотків вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою особою у всіх нерезидентів, за умови що сума таких операцій з придбання становить 50 і більше відсотків загальної вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою юридичною особою резидентом.
Відповідачем жодних доказів пов'язаності сторін договору № Г4/182-25 від 07.03.2025, зокрема, через володіння 25% і більше корпоративних прав чи акцій іншої особи, через контроль над її органами управління (призначення виконавчих органів чи більшості складу колегіального органу), через фінансову залежність (сума позик або фінансової допомоги від однієї особи стосовно іншої перевищує власний капітал більше ніж у 3,5 рази) або через родинно-сімейні зв'язки між особами, не надано.
Відносно посилання відповідача на укладання Договору за завищеною ціною суд зазначає, що в силу приписів ст. 627 ЦК України сторони мають право вільно укладати договори, обирати контрагентів і визначати умови договору з урахуванням законів, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості. Водночас, ціна товару у договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам.
Також суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо ненадання позивачем підписаних сторонами актів приймання-передачі товару та сертифікату відповідності на товар, оскільки підставою для здійснення оплати за поставлений товар є видаткова накладна.
Надана до матеріалів справи видаткова накладна № 59 від 07.03.2025 підписана уповноваженими особами обох сторін без жодних зауважень, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб. Тому, договір купівлі-продажу та видаткова накладна є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1976,67 грн за період прострочення з 07.03.2025 по 02.05.2025 та інфляційні втрати у розмірі 6328,80 грн за період прострочення березень 2025 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов'язання.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано його грошове зобов'язання з оплати отриманого товару, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.
Згідно з наданими позивачем розрахунками, 3% річних нараховано за період прострочення з 07.03.2025 по 02.05.2025, а інфляційні втрати за березень 2025.
Контррозрахунку таких компенсаційних втрат відповідач суду не надав.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які виконані позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1976,67 грн та інфляційних втрат в сумі 6328,80 грн.
Таким чином позов задовольняється судом повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 08680075) на користь Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (01113, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 45546442) 421 920,00 грн (чотириста двадцять одну тисячу дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 6328,80 грн (шість тисяч триста двадцять вісім гривень 80 коп.) інфляційних втрат, 1976,67 грн (одну тисячу дев'ятсот сімдесят шість гривень 67 коп.) 3% річних та судовий збір у розмірі 6453,38 грн (шість тисяч чотириста п'ятдесят три гривні 38 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 12.09.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько