Рішення від 27.08.2025 по справі 908/2144/25

номер провадження справи 24/102/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2025 Справа № 908/2144/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2144/25

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (Україна, 54029, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Галини Петрової, будинок 2-А, ЄДРПОУ 25878206)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд.11А, кв.8, ЄДРПОУ 40308189)

про стягнення 775649,70 грн

за участю представників:

від позивача: Одноор В.М., довіреність від 12.06.2025

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області до Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення з відповідача суми заборгованості 489107,70 грн вартості 9630,00 л оплаченого та непоставленого бензину А-95 Євро 5; штрафні санкції у розмірі 286539,00 грн, з яких 180 972,00 грн. пені та 105 567,00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань за Договором № 9 від 31.05.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.07.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2144/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 9 від 31.05.2024, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення грошової суми за невідвантажену продукцію. Позов заявлено на підставі ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 599, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2144/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/102/25. Судове засідання для розгляду справи призначено на 24.07.2025.

Ухвалою суду від 24.07.2025 задоволено заяву представника позивача (сформовану в системі “Електронний суд» 21.07.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 908/2144/25.

Ухвалою суду від 24.07.2025 відкладено розгляд справи на 27.08.2025.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 27.08.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Ухвала суду від 17.07.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2141/25 направлялась судом відповідачу в його електронний кабінет та доставлено 18.07.2025, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Крім того, про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2144/25.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

В засіданні 27108.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та доводи відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

31.05.2024 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник) укладено договір № 9, за умовами п. 1.1. якого Постачальник? зобов'язується поставити Замовнику товари: 09130000-9 Нафта і дистиляти. Бензин А-95 Євро 5 (надалі - Товар) за ціною і в кількості, зазначеними у Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити Товар на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.2. договору, відпуск Товару з АЗС здійснюється по скретч-картках відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.

Згідно специфікації, яка є невід'ємним додатком № 1 до Договору сторони погодили ціну на Товар на рівні 50,27 грн з ПДВ за 1 л. з обсягом поставки 30000 л.

Додатковою угодою № 2 до Договору ціну на Товар збільшено та встановлено на рівні 50,79 грн з ПДВ за 1 л. з обсягом поставки 29692,8529238 л.

Постачальник зобов'язався поставляти Товар на умовах повної передоплати - відповідно до п.4.1. Договору оплата товару здійснюється Замовником у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника згідно реквізитів, указаних у цьому Договорі та наданого Постачальником рахунка протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунка Замовником.

Позивачем виконано взяті на себе зобов'язання із своєчасної оплати за Товар, який мав бути використаний шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карток, що підтверджується платіжними інструкціями №563 від 06.09.2024 та №835 від 19.12.2024, якими здійснено оплату наданих Постачальником рахунків-фактур №0009/0000741 від 06.09.2024 та №0009/0001068 від 12.12.2024 відповідно.

В свою чергу, відповідно до п. 5.4. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.05.2024) Постачальник протягом 1 робочого дня з дня надходження сплачених Замовником грошових коштів зобов'язаний передати довіреним особам Замовнику скретч-картки на оплачену суму Товару номіналами від 10 до 30 літрів. Передача скретч-карток оформлюється видатковою накладною, в специфікації до якої зазначається їх кількість, номінал, серійний номер (код).

На виконання вищезазначених договірних умов Постачальником передано Замовнику видатковою накладною № 0009/0000713 від 06.09.2024 скретч-картки номіналом 10,0 л. у кількості 400 шт. та видатковою накладною №0009/0001042 від 19.12.2024 року скретч-картки номіналом 10,0 л. у кількості 900 шт.

У видаткових накладних зазначено наступне:

« 1. Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

2. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.

3. Постачальник має право ініціювати обмін бланків довірчих документів, попередивши Одержувача шляхом розміщення об'яви про умови такого обміну на сайті www.аvіаs.uа не пізніше ніж за один календарний місяць до його початку. Постачальник не несе ніякої відповідальності у разі не звернення Одержувача у термін встановлений в об'яві, недодержання Одержувачем умов означеної об'яви та не буде мати жодних зобов'язань за довірчими документами, які не були обміняні.».

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що талони та/або скретч-картки повинні мати термін дії не менше 12 місяців з моменту їх отримання. Постачальник гарантує продовження їх терміну до одного року, з можливістю подальшого обміну талонів та/або скретч-карток, строк дії яких закінчується, на діючі, з розрахунку 1:1, без зміни ціни цього Договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору, передача Замовнику товару за Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні представником Замовника талонів та/або скретч-карток. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талонів та/або скретч-карток на товар і на підставі цього здійснює відпуск товару.

Позивач зазначає, що невикористаними залишилися скретч-картки на придбання Товару на загальну суму 489107,70 грн. обсягом 9 630,00 л.

Вказані скретч-картки не використано з причини відсутності на АЗС пального, внаслідок чого Служба була позбавлена можливості здійснити на них заправку автомобілів.

У зв'язку з не виконанням відповідачем умов Договору щодо передачі Покупцю товару Позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.03.2025 № 477/14-14, в якій викладено вимогу або в терміновому порядку здійснити відпуск Службі бензину А-95 Євро 5 об'ємом 9630,00 л., або, у разі невиконання визначеної п. 1 вимоги, в 10-ти денний термін перерахувати на рахунок Служби грошові кошти, сплачені за 9630,00 л. бензину А-95 Євро 5 у розмірі 489107,70 грн.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, відпуск товару не здійснив, кошти на рахунок позивача не перерахував.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки оплаченого товару стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений договір між позивачем та відповідачем є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін згідно з ч.2 ст.712 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.

Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріплені у статті 193 ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Попри назву (договір про закупівлю за державні кошти), за своєю правовою природою укладений Сторонами є договором поставки до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін згідно ч.2 ст.712 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно умовами договору скетч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скетч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості менший, ніж зазначено в скетч-картках.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку.

Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пп.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Відтак, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Суд установив, що позивач свої зобов'язання за договорами виконав у спосіб, що встановлені договорами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 №3-30гс13 по справі №5011-42/13539-2012.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений (невідпущений) товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідач у порушення вимог ЦК України та ГК України і умов договору добровільно взяті на себе зобов'язання не виконав та не передав у повному обсязі позивачу товар.

З огляду на викладене пред'явлена позивачем вимога про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару за Договором № 9 від 31.05.2024 у сумі 489107,70 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договорами в частині передачі позивачу оплаченого товару або повернення коштів, сплачених за нього, до суду надано не було надано, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 489107,70 грн підлягає задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 180972,00 грн пені за період з 14.03.2025 по 11.07.2025 та 105567,00 грн штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу заявлено позивачем на підставі розділу 7 договору, яким передбачено що у?разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції у?розмірі, визначеному п.п. 7.2.1., 7.2.2 цього договору.

Так, у?разі порушення строків, визначених п. 5,3 - п. 5.5. договору стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 3 (трьох) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків ціни Договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем вимога про стягнення 180972,00 грн пені заявлена за період з 14.03.2025 по 11.07.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до змісту якої сторони дійшли згоди розірвати Договір, датою розірвання вважати дату цієї додаткової угоди.

Верховний суд вказує, що розірвання договору припиняє зобов'язання на майбутнє, але не звільняє від відповідальності за вже допущені порушення (постанова ВС у справах № 910/12565/18, № 910/16971/19 тощо).

Тобто кредитор має право стягнути пеню за весь час прострочення до дати виконання зобов'язання, навіть якщо сам договір уже розірвано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд визнав його правильним, до стягнення підлягає 1080972,00 грн пені, як і визначено позивачем.

Порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи прострочення відповідачем строків понад 3 днів, суд визнав нарахування відповідачу 105567,00 грн обґрунтованим, розрахунок правильним.

Отже, з урахуванням приписів чинного законодавства України та р. 7 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 105567,00 грн штрафу.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 9307,76 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд.11А, кв.8, ЄДРПОУ 40308189) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (Україна, 54029, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Галини Петрової, будинок 2-А, ЄДРПОУ 25878206) 489107 (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч сто сім) грн 70 коп. вартості оплаченого та непоставленого бензину, 180972 (сто вісімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 00 коп. пені, 105567 (сто п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн 00 грн штрафу та 9307 (дев'ять тисяч триста сім) грн 76 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.09.2025.

Суддя Т.А. Азізбекян

Попередній документ
130157229
Наступний документ
130157231
Інформація про рішення:
№ рішення: 130157230
№ справи: 908/2144/25
Дата рішення: 27.08.2025
Дата публікації: 15.09.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Запорізької області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (27.08.2025)
Дата надходження: 11.07.2025
Предмет позову: про стягнення 775 646,70 грн.
Розклад засідань:
24.07.2025 11:50 Господарський суд Запорізької області
27.08.2025 11:20 Господарський суд Запорізької області