"13" грудня 2010 р.Справа № 20/123-10-4306
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 11 444,33 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Саінчин С.О.- за довіреністю № 5169 від 06.09.2010 року;
від відповідача: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором суборенди №5 від 01.01.2010 р. та нараховану пеню у загальній сумі 11 344,33 грн., а також стягнути моральну шкоду у розмірі 100 грн.
У судовому засіданні 13.12.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач -Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену у свідоцтві про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця, та договорі, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвали про відкладення розгляду справи були повернуті поштою із відміткою „за зазначеною адресою не проживає”.
Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
При цьому, у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01.01.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір суборенди торгової площі № 5 (а.с.7-9) для здійснення діяльності з торгівлі аудіо, відеокасетами, дисками та іншими аксесуарами.
Відповідно до умов Договору суборенди Позивач передав Відповідачу за актом прийому-передачі від 1.01.2010р. (а.с.10) торгову площу у розмірі 32 м2, що розташована за адресою: м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19/132-Н. Право користування майном та надання його в суборенду належить Позивачу на підставі договору оренди №01 від 1.01.2010р., укладеного з ТОВ „Альянс”.
Згідно з умовами договору №5, а саме п.5.1, сторони встановили орендну плату у розмірі 250 грн. Згідно з п.5.2 договору суборендар вносить орендну плату щомісячно до 5 числа поточного місяця.
У відповідності до п.5.3 договору за несвоєчасне внесення орендної плати суборендар сплачує пеню у розмірі 2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п.4.1.1 договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 30 червня 2010р.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у повному обсязі протягом січня-квітня 2010року виконувалися умови договору та сплачувалася орендна плата у розмірі 8000 грн. (250 грн. х 32 м2 ), про що свідчать надані позивачем копії прибуткових касових ордерів (а.с.19-21). Разом з тим, у травні 2010 року відповідач сплатив позивачу орендну плату у меншій сумі -7400 грн.
9.06.2010р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про розірвання договору з 10.06.2010р.
Приймаючи до уваги неповну сплату орендної плати за травень та наявність заборгованості за 9 днів червня, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення орендної плати та пені у судовому порядку.
Проаналізувавши наявні докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи до уваги, що судом встановлений факт наявності заборгованості відповідача за травень 2010р у розмірі 600 грн. та за червень 2010р. у розмірі 2400 грн. (8000 : 30 х 9), вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 3000 грн. підлягають задоволенню.
Аналізуючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Згідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи, що згідно до ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, судом до спірних правовідносин в частині розміру пені застосовуються також положення ст.343 ГК України.
З урахуванням викладеного, судом зроблений власний розрахунок пені за вказаний позивачем період до вересня 2010р. включно.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
60006.05.2010 - 07.06.20103310.2500 %0.056 %*11.12
60008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*9.37
60008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*9.22
60010.08.2010 - 30.09.2010527.7500 %0.042 %*13.25
Таким чином, загальна сума пені по заборгованості за травень складає 42.96 грн.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
240007.06.2010 - 07.06.2010110.2500 %0.056 %*1.35
240008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*37.48
240008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*36.89
240010.08.2010 - 30.09.2010527.7500 %0.042 %*53.00
Таким чином, загальна сума пені по заборгованості за червень складає 128.71 грн.
Таким чином, виходячи з розрахунку, стягненню підлягає неустойка у вигляді пені в сумі 171,67 грн.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд вказує наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З наведених положень чинного законодавства України вбачається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Чинним Господарським процесуальним кодексом, а саме ст.32, встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, згідно до ст.34 цього ж кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Між тим, документи, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, жодним чином не доводять наявність у позивача негативних емоцій та приниження його ділової репутації, а відтак і не доводять наявність моральної шкоди.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 100 грн. є недоведеними та необґрунтованими позивачем, що є підставою для відмови у позові в цій частині позовних вимог.
Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2) 3000 /три тисячі/ грн. заборгованості по орендній платі, 171 /сто сімдесят одну/ грн. 67 коп. пені, 102 /сто дві / грн. витрати по сплаті державного мита та 32 /тридцять дві/ грн. 98 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 20.12.2010р.