майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"12" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 917/951/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП"
про стягнення 820882,04 грн
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВРОРА ГРУП" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" про стягнення 820882,04 грн, з яких 804322,48 грн основного боргу, 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №20102023 про надання транспортних послуг від 20.10.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості послуг щодо перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.05.2025 у справі №917/951/25 передано матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" про стягнення заборгованості за підсудністю до Господарського суду Житомирської області.
16.06.2025 зазначені матеріали надійшли до Господарського суду Житомирської області та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передані для розгляду судді Прядко О.В.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.06.2025 позовну заяву ТОВ "АВРОРА ГРУП" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
27.06.2025 до суду на виконання вимог вказаної ухвали від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 27.06.2026 з додатками.
Ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, сторони про відкриття провадження у справі 917/951/25 повідомлені належним чином.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи у встановлений ч.7 ст.252 ГПК України строк не надходило.
15.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою останній повідомляє, що не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову та просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 463643,00 грн, решту позовних вимог залишає без змін та просить стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 357239,04 грн, з яких 340679,48 грн основного боргу, 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені за період з 25.03.2025 до 09.05.2025.
16.07.2025 до суду на виконання вимог ухвали від 14.07.2025 від позивача надійшла заява з доданими до неї оригіналами документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, для огляду судом.
28.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній не погоджується із позовною заявою та вказує на існування обставин, що об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань за договором, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1; посилаючись на відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущених відповідачем договірних зобов'язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності, вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій та просить у задоволенні позовних вимог про стягнення 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені відмовити повністю.
29.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній вказує, що факт військової агресії сам по собі не звільняє від виконання договірних зобов'язань, що відповідач не повідомляв про настання обставин непереборної сили, що заперечення проти стягнення штрафних санкцій були заявлені лише після відкриття провадження у справі.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою останній повідомляє, що не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову та просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 60000,00 грн, решту позовних вимог залишає без змін та просить стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 297239,04 грн, з яких 280679,48 грн основного боргу, 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені за період з 25.03.2025 до 09.05.2025.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, 20.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВРОРА ГРУП" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (замовник, відповідач) укладено договір №20102023 про надання транспортних послуг (далі договір) (а.с.10-11), за умовами якого замовник замовляє, а експедитор зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони замовника організувати виконання визначених цим договором послуг (основних та/або додаткових), пов'язаних з експортним/імпортним та транзитним перевезенням вантажу автомобільним транспортом по території України та за її межами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуги узгоджуються сторонами в заявках і вказуються у рахунках-фактурах експедитора.
Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання оригіналу рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акту наданих послуг, якщо у заявці не узгоджені інші умови оплати за кожне окреме перевезення (п. 3.2 договору).
Згідно з п.3.3. договору днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на поточний рахунок експедитора.
З умовами п. 3.5. договору необхідними документами для оплати є оригінал або сканована копія: заяви, рахунка-фактури, акт виконаних робіт, ТТН/ CMR.
Відповідно до 4.4 договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує Експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня за кожну добу затримки.
Згідно з п. 5 договору сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (тобто таких які не залежать від сторін - військові дії, громадські заворушення, терористичні акти, страйки, ембарго. блокади, економічні санкції, валютні обмеження інші дії держав, пожеж, повені, землетруси стихійні лиха або сезонні природні явища - сніжні замети, ожеледиця, температурний режим і т п.). які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань за даним договором на час дії таких обставин.
Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо спричинила невиконання зобов'язання у строю цей строк відповідно подовжується на час дії такої обставини.
Якщо ці обставини будуть діяти більше 3-х місяців, то кожна зі сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання у випадку, якщо вона письмово повідомила про це іншу сторону не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до дати розірвання.
Факт настання форс-мажорних обставин повинен бути підтверджений довідкою Торгово-промислової палати тієї країни, в якій вони настали.
Пункт 7.8 договору встановлює, що договір вступає в силу, з моменту підписання і діє до «31» грудня 2023 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання договору, дія договору автоматично пролонгується, кожного року на наступні 12 місяців без складання додаткової угоди до договору.
За відсутності письмового попередження будь-якої із сторін дія договору була продовжена до 31.12.2025.
На виконання умов договору експедитором було надано замовнику транспортні послуги згідно заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом, які відповідач приймав, про що свідчать копії рахунків, актів надання послуг, підписаних обома сторонами, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) (а.с.4-9, 12-13, 34-50).
Загальна сума наданих послуг за наявним в матеріалах справи актами (№141 від 04.02.2025, №143 від 04.02.2025, №178 від 08.02.2025, №175 від 07.02.2025, №245 від 19.02.2025, №246 від 18.02.2025, №325 від 28.02.2025, №365 від 07.03.2025, №367 від 10.03.2025, №366 від 10.03.2025, №337 від 03.03.2025) склала 834322,48грн.
Викладені обставини відповідачем не заперечуються.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, оплативши отримані послуги на суму 30000,00 грн (а.с.12-13), тому з метою захисту своїх порушених майнових прав та інтересів звернувся з даним позовом до суду та, крім суми основного боргу в розмірі 804322,48грн, просив стягнути 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені.
Згідно із заявами про зміну предмету позову позивач повідомив про часткову сплату відповідачем основного богу (463643,00 грн + 60000,00 грн = 523643,00 грн, а.с. 63-70, 89-93) та просив стягнути з відповідача 280679,48 грн основного боргу, 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені за період з 25.03.2025 до 09.05.2025.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст.626 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Як встановлено судом та зазначено вище, 20.10.2023 між сторонами було укладено договір №20102023 про надання транспортних послуг, строк дії якого продовжено до 31.12.2025, доказів протилежного суду не представлено.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави (глави 63 ЦК України) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно із статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частиною другою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача доставити довірений йому вантаж до пункту призначення, а відповідач зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була сформована в системі "Електронний суд" 12.05.2025, саме ця дата є днем подачі позову до суду.
Згідно з доданих до позовної заяви та заяв про зміну предмету позову платіжних інструкцій (а.с. 12-13, 63-70, 89-93) відповідач надані послуги оплатив частково, сума заборгованості останнього станом на день подачі позову (12.05.2025) становила 753678,87 грн, оскільки згідно з платіжної інструкції від 09.05.2025 відповідачем сплачено 50643,61 грн, що не були враховані позивачем при зверненні до суду. Станом на день прийняття рішення сума заборгованості відповідача по оплаті прийнятих ним послуг склала 280679,48 грн, доказів протилежного суду не представлено.
Враховуючи вище викладене, клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині, що міститься в заявах про зміну предмету позову, суд задовольняє частково, провадження у справі в частині стягнення 472 999,39 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1. ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору. Позов в частині стягнення 280679,48 грн основного боргу підлягає задоволенню. В частині стягнення 50643,61 грн основного боргу слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені за період з 25.03.2025 до 09.05.2025 суд зазначає таке.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.625 ГПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Судом встановлено, що строк оплати за надані позивачем послуги за останніми актами від 10.03.2025 (10 днів з моменту отримання оригіналів документів, що в свою чергу підтверджується підписанням актів наданих послуг) настав 20.03.2025.
Судом встановлено, що при здійсненні нарахувань за період з 25.03.2025 до 09.05.2025 позивач не врахував сплату відповідачем 50643,61 грн 09.05.2025, а також здійснював нарахування на суму боргу за період, включаючи до нього день проведення відповідачем оплат 18.04.2025 та 24.04.2025.
Відповідно до п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок позивача та здійснивши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС “LIGA 360», суд встановив, що за визначений позивачем період з 25.03.2025 до 09.05.2025, однак без урахування днів сплати заборгованості (18.04.2025, 24.04.2025 та 09.05.2025), правомірним і обґрунтованим є нарахування відповідачу 3105,89 грн 3% річних та 32094,08 грн пені, тобто у сумі більшій, ніж заявлено.
Враховуючи викладене та відсутність у суду повноважень виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України), вимоги позивача про стягнення 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені за період з 25.03.2025 до 09.05.2025 підлягають задоволенню у заявлених обсягах.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3 % річних суд зазначає таке.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18 від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
У розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що стягнення 2912,00 грн % річних (у мінімальному розмірі, що передбачений ст. 625 ЦК України), та 13647,56 грн пені (порівняно із перерахованим судом її розміром в 32094,08 грн, нарахування якого є правомірним за визначений позивачем період), є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язання і проявом балансу між інтересами обох сторін, а також виступає способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а суми 3% річних та пені не є надмірними і несправедливими у цьому випадку.
З приводу доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, внаслідок яких виникла затримка виконання ним договірних зобов'язань, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Президент України підписав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022. Воєнний стан в Україні введено з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і діє на теперішній час.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.1ст.617 ЦК України).
Тобто, згідно з нормами чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання зобов'язання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Так, Торгово-промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила, що військова агресія рф проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності за договірними зобов'язаннями, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
При цьому суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21).
Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Отже з викладеного слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Суд зазначає, що на момент укладення сторонами договору воєнний стан в Україні уже було введено і відповідачем не доведено належними й допустимими доказами факт наявності форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, які впливали б на реальну можливість своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань саме за договором №20102023 про надання транспортних послуг від 20.10.2023, яких не існувало на момент укладення договору.
Суд відхиляє посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, оскільки такий не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, виданий без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією рф проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання саме за договором №20102023 про надання транспортних послуг від 20.10.2023.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 280679,48 грн основного боргу, 2912,00 грн 3% річних та 13647,56 грн пені. Провадження у справі в частині стягнення 472999,39 грн основного боргу закрити на підставі п.2 ч.1. ст. 231 ГПК України. В частині стягнення 50643,61 грн основного боргу відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
В силу приписів ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3566,87 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням передбаченого ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору у зв'язку з поданням позовної заяви в електронній формі з використанням ЄСІКС).
За приписами пунктів 1, 5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Як встановлено судом, при поданні даного позову позивач сплатив судовий збір в сумі 12313,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2794 від 09.05.2025 (а.с.14) без урахування передбаченого ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору у зв'язку з поданням позовної заяви в електронній формі з використанням ЄСІКС (9850,58 грн), тому сума переплати склала 2462,65 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також висновок суду про закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 472999,39 грн основного боргу за відсутністю предмета спору та часткове задоволення решти позову, суд вказує на право позивача повернути за його клопотанням з Державного бюджету України 8138,64 грн судового збору (2462,65 грн. у зв'язку з переплатою + 5675,99 грн у зв'язку з закриттям провадження у справі), сплаченого згідно з платіжною інструкцією №2794 від 09.05.2025.
На момент ухвалення даного рішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не розглядається у зв'язку з відсутністю доказів їх понесення, які, як було заявлено позивачем, будуть подані в порядку ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №917/951/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" в частині вимоги про стягнення 472999,39 грн основного боргу за відсутністю предмета спору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (проспект Миру, будинок 16А, місто Полтава, Полтавська обл., 36000, ідентифікаційний код 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА ГРУП" (пр.Незалежності, будинок 13, м. Житомир, Житомирська обл., 10031, ідентифікаційний код 43188483) 280679,48 грн основного боргу, 2912,00 грн 3% річних, 13647,56 грн пені та 3566,87 грн судового збору.
4. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати: 1 - у справу;
- сторонам та представнику позивача (до ел.каб.).