майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"03" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/377/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.
за участю секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави
в особі: 1) Міністерства оборони України (м. Київ)
2) Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) (м. Звягель)
3) Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної
військової адміністрації)
до: Фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом
визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,
за участю представників сторін:
від позивача-1: Балтак Д.О. - довіреність від 20.08.2024,
від позивача-2: Хоптюк В.С. - виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
від позивача-3: Осадчук К.О. - виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
відповідач: Кузьменко В.О. - паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Новоград-Волинським
МРВ УМВС України в Житомирський області від 07.10.1995 року,
від відповідача: Сіра А.В. - адвокат, ордер серія АМ №1125438 від 14.04.2025,
прокурор: Кока С.Л. - службове посвідчення №077491 від 19.04.2025.
Процесуальні дії по справі.
Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1, МОУ), Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) (далі - позивач-2, Звягельська КЕЧ (району) та Житомирської обласної державної адміністрації (далі - позивач-3, Житомирська ОДА) звернулась до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича (далі - відповідач, ФОП Кузьменко В.О.) з вимогами про усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпорядження землями оборони шляхом:
- визнання недійсним договору оренди №1/2016 від 01.08.2016 з усіма змінами в частині передачі Звягельською КЕЧ району ФОП Кузьменку В.О. в оренду асфальтованого танцювального майданчика площею 150 кв.м. військового містечка №3, розташованого у м. Звягель, вул. Військової доблесті, 25;
- застосування наслідків недійсності правочину, шляхом зобов'язання ФОП Кузьменка В.О. повернути Звягельській КЕЧ району, за актом повернення, частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком площею 150 кв.м. військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого у м. Звягель, вул. Військової доблесті, 25, привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
В обґрунтування поданого позову прокурор посилається на те, що договір оренди нерухомого військового майна №1/2016 від 01.08.2016 є удаваним правочином, оскільки у ньому сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою суду від 26.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/377/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.04.2025.
Ухвалою суду від 21.04.2025 задоволено клопотання ФОП Кузьменка В.О. від 14.04.2025 про продовження строку на подання відзиву, продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 23.04.2025.
Ухвалою суду від 24.04.2025 продовжено Житомирській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони строк на подання відповіді на відзив до 02.05.2025. Задоволено заяву відповідача від 24.04.2025 та відкладено підготовче засідання на 21.05.2025. Роз'яснено ФОП Кузьменку В.О. право подати заперечення у строк 7 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 21.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Кузьменка В.О. від 08.05.2025 про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях. Зобов'язано прокурора надати письмові пояснення в яких обґрунтувати в чому саме полягає порушення інтересів осіб за захистом яких прокурор звернувся з позовом у даній справі, зокрема, Житомирської ОДА, з урахуванням заперечень відповідача та позивача - Житомирської ОДА (Житомирської ОВА), озвучених у судовому засіданні, а також викладеними позивачем-3 в письмових поясненнях від 21.04.2025; Звягельську КЕЧ (району) надати документи, які підтверджують перебування на обліку асфальтобетонного танцювального майданчика площею 150 кв.м. Цією ж ухвалою продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 03.06.2025.
Ухвалою суду від 03.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/377/25 до судового розгляду по суті на 30.06.2025.
Ухвалою суду від 30.06.2025 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відкладено розгляд справи по суті на 03.09.2025.
01.09.2025 через систему "Електронний суд" від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшли письмові пояснення від 01.09.2025 щодо застосування строків позовної давності та інших доводів відповідача, викладених у судовому засіданні 30.06.2025 (т.2, а.с.141-145).
Прокурор у судових засіданнях при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник МОУ підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях, зазначивши, що оспорюваний договір укладено з дотриманням вимог статті 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", якою визначено особливості передачі в оренду чи на умовах позички рухомого та нерухомого майна у Збройних Силах України. Вказав, що будь-яких порушень відповідачем умов договору не встановлено, у зв'язку з чим вважав даний позов необґрунтованим та поданим з превентивною метою.
Представник Звягельської КЕЧ (району) підтримав позов прокурора у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник Житомирської ОДА підтримала позицію, яка наведена позивачем-3 у письмових поясненнях, просила суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечили, просили суд у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
У судовому засіданні 03.09.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 01.08.2016 між Новоград-Волинською КЕЧ (району) (нині - Звягельська КЕЧ (району) та ФОП Кузьменком В.О. укладено договір оренди нерухомого майна №1/2016, згідно якого передано в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення ларька торгівельного буд №147 площею 23 кв.м. та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м., що розташовані у м. Новоград-Волинський (нині - Звягель) вул. Леваневського, 25 (нині - вул. Військової доблесті). Доводить, що асфальтований танцювальний майданчик є покриттям з піску, щебеня, асфальтобетону, яке розташоване поруч із 31 гарнізонним будинком офіцерів (далі - ГБО), та є об'єктом благоустрою. Звягельською КЕЧ (району) на танцювальний майданчик заведено інвентарну картку лише у 2017 році, тобто на час його передачі в оренду, воно не перебувало на обліку та не було зареєстроване у державних органах як об'єкт нерухомості. Зазначає, що відповідач на асфальтованому танцювальному майданчику не лише розмістив кафе "Роща", а й самовільно зайняв ділянку поруч з цим об'єктом, шляхом добудови тимчасової споруди до кафе. Наслідком такої діяльності стало розміщення на землях оборони - кафе з продажу алкогольних напоїв, що не сприяє належному проходженню військової служби та дотриманню дисципліни у військовій частині. Посилається на те, що виходячи зі змісту укладеного правочину, предметом договору оренди є передача частини земельної ділянки площею 150 кв.м., що має кадастровий номер 1811000000:00:038:0352 (загальна площа 1,9614 га). Враховуючи те, що асфальтований танцювальний майданчик не зареєстрований згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як об'єкт нерухомості, він фактично є твердим покриттям у вигляді щебеня, асфальтобетону та є об'єктом благоустрою, відтак, на підставі договору відбулась передача в оренду земельної ділянки. Тобто, між сторонами вчинено удаваний правочин. На переконання прокурора, укладенням вказаного договору оренди в частині передачі у користування асфальтованого танцювального майданчика площею 150 кв.м., розміщення на ньому кафе, вчинено перешкоди у розпорядженні та користуванні землями оборони, що мають бути усунуті шляхом визнання недійсним вказаного правочину в частині із застосуванням наслідків його недійсності, шляхом приведення земель у попередній стан, придатний для використання за цільовим призначенням (т.1, а.с.1-14).
Звягельська КЕЧ (району) у поясненнях від 09.04.2025 зазначає, що договір оренди №1/2016 від 01.08.2016 в частині передачі у користування асфальтованого танцювального майданчика, укладений без врахування вимог земельного законодавства, тому наявні підстави для визнання недійсним договору у оспорюваній частині. Посилаючись на наведене, позивач-2 підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі (т.1, а.с.101-102).
Житомирська обласна державна (військова) адміністрація у поясненнях від 21.04.2025 не погоджується з доводами прокурора стосовно нездійснення уповноваженим органом заходів, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, зокрема позивачем в особі облдержадміністрації не пред'являвся позов задля захисту порушених інтересів держави, з огляду те, що згідно з даними ДЗК спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 перебуває у постійному користуванні Новоград-Волинської КЕЧ району (нині - Звягельська КЕЧ (району). У свою чергу, відповідно до вимог Земельного кодексу України, саме на землекористувачів покладено обов'язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. До повноважень Житомирської ОДА не належить здійснення заходів державного нагляду (контролю) за охороною та використанням земель, оскільки на території області таким уповноваженим органом є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області. При цьому, орендодавець в особі Звягельської КЕЧ (району) не позбавлений права звертатися до уповноваженого органу державного нагляду (контролю) за охороною та використанням земель, ані до суду за захистом порушених прав та законних інтересів. Наголошує, що Житомирська обласна державна (військова) адміністрація є не стороною спірного правочину. Позивач-3 у вирішенні спору покладається на розсуд суду (т.1, а.с.127-129).
ФОП Кузьменко В.О. у відзиві від 22.04.2025 посилається на те, що з умов договору оренди вбачається, що в оренду передається нерухоме військове майно (нежитлові приміщення ларька торгівельного буд.№147 площею 23 кв.м та асфальтний танцювальний майданчик площею 150 кв.м.), який знаходиться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району). З умов договору вбачається, що на момент його укладення було визначено вартість асфальтного танцювального майданчика, яка станом на 31.01.2016 становила 61 194,00грн без ПДВ. Згідно п.1.2. договору, склад орендованого майна визначено згідно з актом інвентаризації, який є додатком 1, 1а до договору. Відповідач зазначає, що норми ЦК України не передбачають можливості визнання недійним договору оренди нерухомого майна в частині. Звертає увагу суду, що асфальтований танцювальний майданчик є індивідуально визначеним майном, що заходяться на обліку згідно інвентарної картки №104 обліку основних засобів, саме з торгівельним ларьком для здійснення продажу товарів підакцизної групи. Наведене свідчить про те, що спірне майно перебуває на балансі позивача-2 з присвоєнням відповідного інвентарного номеру та має оціночну вартість як нерухоме майно, про що свідчить звіт незалежного оцінювача. Асфальтований танцювальний майданчик нерозривно пов'язаний із земельною ділянкою, на якій він розташований, проте на відміну від земельної ділянки, яка є природним об'єктом, є окремими, штучно створеним предметом матеріального світу, зі своєю метою використання, отже таке майно може бути окремим об'єктом оренди. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1, а.с.144-147).
Прокурор у відповіді від 30.04.2025 на відзив вважає, що представник відповідача посилається на практику, яка не є релевантною до даної справи. Вказує, що визнання недійсним договору в частині оренди асфальтованого танцювального майданчику не тягне недійсності всього правочину. Документи щодо будівництва такого індивідуально-визначеного об'єкту нерухомості, як асфальтований танцювальний майданчик, чи відповідна державна реєстрація цього нерухомого майна - відсутні. Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що асфальтований танцювальний майданчик є ні що іншими, як покриттям з піску, щебеня, асфальтобетону, що розташоване поруч із 31 ГБО. Заведення Звягельською КЕЧ (району) інвентарної картки №104 обліку об'єкта основних засобів, не є державною реєстрацією об'єкту нерухомості чи свідченням того, що це окремо визначений з індивідуальними ознаками об'єкт, а не земельна ділянка з покриттям на ній. Зазначає, що на кадастровому плані, який міститься у технічній документації на земельну ділянку з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, відсутній такий об'єкт як асфальтований танцювальний майданчик (т.1, а.с.169-173).
Відповідач у запереченнях від 07.05.2025 вказує, що використання ларька без прилягаючого до нього асфальтного майданчика є неможливим, оскільки ларьок розміщений на майданчику та саме через майданчик здійснюється доступ до ларька. Прокурор просить визнати недійсним договір оренди майна лише в частині асфальтного танцювального майданчика, який є об'єктом договору оренди та істотною умовою договору оренди нерухомого майна. Посилається на те, що КГС ВС дотримується висновку, що у застосуванні приписів статей 215, 217 ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним вцілому. Вказує, що позивачем обрано два взаємовиключних способи захисту: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями, що є негаторним позовом і визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, що є загально-зобов'язальним способом захисту. Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, а у разі, якщо судом буде встановлено підстави для задоволення позовних вимог, то просить суд застосувати строк позовної давності та норми ст.267 ЦК України (т.1, а.с.209-215).
МОУ у поясненнях від 09.05.2025 посилається на відсутність підстав вважати укладений договір оренди нерухомого майна удаваним правочином, який приховує собою договір оренди земельної ділянки, з урахуванням чого, до правовідносин за спірним договором не можуть бути застосовані норми законодавства, які регулюють правовідносини за договором оренди земельної ділянки. Спірне майно за своїми ознаками є окремим предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому дане майно може бути окремим предметом оренди (т.2, а.с.1-3).
Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони у поясненнях від 30.05.2025 виклала підстави представництва інтересів держави в суді (т.2, а.с.104-109).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
На підставі акту прийняття-передачі основних засобів №472 від 30.11.2007, 31 Гарнізонний будинок офіцерів передав в експлуатацію Новоград-Волинської КЕЧ (району) танцювальний майданчик площею 150 кв.м. (рік побудови: 1996; рік введення в експлуатацію: 1996) (т.2, а.с.91).
Згідно з актом інвентаризації Новоград-Волинської КЕЧ (району) від 09.04.2009, за 31 Гарнізонним будинком офіцерів, рахується танцювальний майданчик площею 150 кв.м. (1992) (т.2, а.с.89-90).
Довідкою від 17.12.2009 начальник частини підтверджує, що асфальтований танцювальний майданчик знаходиться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району) (т.1, а.с.61).
На балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району), згідно інвентарної картки №104 від 03.12.2014, з листопада 2007 року перебуває асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. з інвентарним номером 11370161, який побудований у 1992 році та знаходиться на території військового містечка №3 (т.2, а.с.88).
Наказом Міністерства оборони України №142 від 16.03.2016 закріплено на праві оперативного управління за 31 Гарнізонним будинком офіцерів асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. (т.2, а.с.86-87).
Згідно актів оцінки вартості нерухомого військового майна від квітня 2016 року:
- оціночна вартість нежитлового приміщення ларька торгівельного буд. №147 площею 23 кв.м. військового містечка №3 складає 52 912,00грн (т.1, на звороті а.с.25).
- оціночна вартість асфальтованого танцювального майданчику загальною площею 150 кв.м. військового містечка №3 складає 61 194,00грн (т.1, а.с.26).
01.08.2016 року між Новоград-Волинською квартирно-експлуатаційною частиною (району) та Фізичною особою-підприємцем Кузьменком Володимиром Олександровичем укладено договір оренди №1/2016 від 01.08.2016 нерухомого військового майна, розташованого в Новоград-Волинському гарнізоні (т.1, а.с.17-21).
Так, згідно п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення ларьку торгівельного буд. №147 площею 23 кв.м. військового містечка №3, що знаходиться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району) та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. військового містечка №3, що знаходиться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району). Об'єкти розташовані у м. Новоград-Волинський (нині - Звягель) вул. Леваневського, 25 (нині - вул. Військової доблесті, 25).
Відповідно до п.1.2 договору, склад орендованого майна згідно з актом інвентаризації (додаток №№1, 1а).
У п.1.3 договору передбачено, що назване в п.1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Пунктом 3.1 договору узгоджено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2016 року) на рівні: буд.№147 - 680,00грн, асфальтований танцювальний майданчик - 790,00грн за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2016 року): буд.№147 - 661,40грн, асфальтований танцювальний майданчик - 764,93грн (додаток №№ 5, 5a).
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно із законодавством.
Згідно з п.3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць згідно із законодавством.
Пунктом 5.10 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар має обов'язок повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно п.6.2 договору орендар, який належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди, після закінчення строку договору, має переважне право перед іншими особами, за умови рівних пропозицій щодо оренди, на укладення договору на новий строк.
Відповідно до п.7.1 договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі, який підписується одночасно з цим договором.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.08.2016 до 01.07.2019 включно (п.10.1 договору).
Додатком №1 до договору оренди є акт інвентаризації нерухомого військового майна - нежитлові приміщення ларька торгівельного буд.№147 площею 23 кв.м. Будівля збудована у 2003 році, перед будівлею - асфальтований танцювальний майданчик загальною площею 150 кв.м. (т.1, а.с.22).
Додатком №1а до договору оренди є акт інвентаризації нерухомого військового майна - асфальтований танцювальний майданчик загальною площею 150 кв.м., який збудований у 1992 році (т.1, а.с.23).
Додатками №5, 5а до договору оренди є розрахунки плати, яка становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку: за нежитлові приміщення ларька буд.№147 - 661,40грн; за асфальтований танцювальний майданчик - 764,93грн (т.1, на звороті а.с.27-28).
Згідно розрахунку, який є додатком №6 до договору, орендна плата за державне (військового) нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення ларька торгівельного буд.№147 площею 23 кв.м., за результатами конкурсу, складає 680,00грн без ПДВ (т.1, на звороті а.с.28).
На виконання умов договору оренди, на підставі актів приймання-передачі від 01.08.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме військове майно: ларьок торгівельний буд. №147 площею 23 кв.м. та танцювальний майданчик площею 150 кв.м. (т.1, на звороті а.с.24-25).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 11.10.2016 зареєстровано право власності держави України в особі Міністерства оборони України на земельну ділянку з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 загальною площею 1,9614 га з цільовим призначенням - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (т.1, на звороті а.с.46-47).
Розпорядженням Житомирської ОДА №468 від 30.11.2017 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 загальною площею 1,9614 га для передачі у постійне користування Новоград-Волинській КЕЧ (району) (т.1, а.с.67-68).
28.12.2017 за Новоград-Волинською КЕЧ (району) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 (т.1, на звороті а.с.46-47).
Згідно актів оцінки вартості нерухомого військового майна від травня 2019 року, оціночна вартість нежитлового приміщення ларька торгівельного буд. №147 площею 23 кв.м. складає 68 505,00грн; оціночна вартість асфальтованого танцювального майданчику загальною площею 150 кв.м. складає 62 083,00грн (т.1, а.с.33).
27.07.2019 між сторонами підписано додаткову угоду №2д/2019 від 02.07.2019 до договору оренди №1/2016 від 01.08.2016, пунктом 4 якої пункт 10.1 договору оренди викладено в новій редакції, шляхом продовження строку дії до 01.06.2022 (т.1, а.с.30-32).
Додатками №3, 3а, 4, 4а змінено розмір орендної плати нерухомого військового майна (т.1, на звороті а.с.34-36).
За результатами проведення аукціону, 02.06.2022 між Новоград-Волинською КЕЧ (району) та ФОП Кузьменком В.О. укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору оренди нерухомого військового майна від 01.08.2016 №1/2016, з урахуванням змін від №2д/2019 щодо продовження терміну його дії, шляхом викладення договору у новій редакції (т.1, на звороті а.с.36-43).
Відповідно до п.4.1 змінюваних умов, об'єктом оренди є: нежитлові приміщення ларька торгівельного буд №147 площею 23 кв.м. та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м.
Згідно п.9.1 умов, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 2 399,00грн (без ПДВ).
Строк дії договору становить 5 (п'ять) років з дати набрання чинності цим договором (п.12.1 умов).
Прокурор посилається на те, що між сторонами договору оренди нерухомого військового майна №1/2016 від 01.08.2016 в частині передачі в оренду асфальтного танцювального майданчика, укладено удаваний правочин, з метою приховування договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим договір в цій частині підлягає визнанню недійсним, а частина земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком має бути повернута за актом приймання-передачі.
Висновки щодо обґрунтувань підстав звернення прокуратури в особі позивачів з позовом у справі.
Згідно пункту 3 частини 1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у господарському суді врегульовано положеннями Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 ст.4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною 3 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.
Частиною 4 ст.53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз частини 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Даний позов подано Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної військової адміністрації).
На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони листом №1200вих-24 від 17.04.2024 поінформувала Житомирську ОВА про виявлені порушення інтересів держави та про намір звернутися до суду в інтересах держави в особі Житомирської ОВА (т.1, а.с.76-79).
У відповідь Житомирська ОВА листом №2636/2-24/81 від 23.04.2024 повідомила прокуратуру про те, що згідно ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 перебуває у постійному користуванні Новоград-Волинської КЕЧ району, а право держави на вказану земельну ділянку зареєстроване за МОУ. Повідомляє, що у Житомирської ОВА відсутні докази, які б підтверджували чи спростовували факт порушення вимог земельного законодавства, відтак адміністрація не заперечує щодо звернення прокуратури до суду з позовом в інтересах держави (т.1, на звороті а.с.79).
Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони листом №2484вих-24 від 01.08.2024, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", поінформувала Міністерство оборони України та Звягельську КЕЧ (району) про виявлені порушення інтересів держави (т.1, а.с.69-72).
Міністерство оборони України листом №220/74/1480 від 12.08.2024, за результатами розгляду повідомлення прокуратури, зазначило, що під час перевірок контролюючими органами стану використання нерухомого військового майна на умовах оренди, жодного разу не було зазначено, що передача в оренду споруд технічних майданчиків є прихованою орендою землі та те, що технічний майданчик не є нерухомим майном. З огляду на можливе настання негативних наслідків у вигляді зменшення надходжень коштів від оренди нерухомого військового майна, звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, є недоцільним (т.1, на звороті а.с.72-73).
Звягельська КЕЧ (району) листом №1946 від 24.10.2024 повідомила Житомирську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони про те, що Звягельська КЕЧ (району) не зверталася до суду з позовом до ФОП Кузьменка В.О. про звільнення самовільно зайнятої ділянки та про визнання недійсним договору, у зв'язку з чим останній не заперечує щодо реагування прокуратури на наявні порушення (т.1, а.с.51-52).
Як вже було зазначено, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокуратурою заявлено вимоги про визнання недійсним договору оренди №1/2016 від 01.08.2016 в частині передачі в оренду асфальтованого танцювального майданчика та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання відповідача повернути Звягельській КЕЧ (району) частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 під асфальтованим танцювальним майданчиком, привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
Законами України "Про управління об'єктами державної власності", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про оборону України" встановлено, що повноваження в частині управління військовим майном здійснюється центральним органом виконавчої влади - Міністерством оборони України.
Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність чи передаватись в оренду для здійснення підприємницької діяльності не для потреб оборони, належать, поміж іншого, землі оборони.
Як встановлено судом, 11.10.2016 зареєстровано право власності держави України в особі Міністерства оборони України на земельну ділянку з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 загальною площею 1,9614 га з цільовим призначенням - для розміщення та постійної діяльності ЗСУ.
Відтак, станом на дату подання позову, уповноваженим органом, що здійснює функції власника держави на землі оборони та уповноваженим органом у спірних правовідносинах щодо земельної ділянки є Міністерство оборони України.
Розпорядженням Житомирської ОДА №468 від 30.11.2017 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 для передачі у постійне користування Новоград-Волинській КЕЧ (району). 28.12.2017 за Новоград-Волинською КЕЧ (району) зареєстровано право постійного користування вказаною земельною ділянкою.
Як вбачається з відомостей, які містяться у ЄДРЮОФОПГФ, засновником Новоград-Волинської (нині - Звягельської) КЕЧ (району) є Міністерство оборони України.
Відповідно до приписів частини 1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Як встановлено судом, об'єкти оренди за договором №1/2016 від 01.08.2016 перебувають на балансі Новоград-Волинської (нині - Звягельської) КЕЧ (району).
Відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448, квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України; територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління; квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини); квартирно-експлуатаційні служби військових частин (п.2.1. Положення).
Одним із основних завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення є забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками (п.1.3. Положення). Саме тому, на квартирно-експлуатаційну службу військової частини покладається організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок, переданих військовій частині на утримання та експлуатацію, проведення їх інвентаризації (п.3.1. Положення).
Відтак, саме Міністерство оборони України та Новоград-Волинська (нині - Звягельська) КЕЧ (району) є уповноваженим державою органами у спірних правовідносинах.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
Щодо Житомирської ОДА (ОВА), то суд зазначає, що остання не є органом, що здійснює управління майном, яке є предметом оспорюваного договору, не є стороною оспорюваного договору та не є органом, що здійснює функції власника держави щодо спірної земельної ділянки, у тому числі щодо здійснення контролюючих функцій щодо неї. Тому прокурор помилково визначив якості позивача Житомирську ОДА (ОВА).
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2024 у справі №918/743/23 зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором орган не уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного органу, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.
Враховуючи, що Житомирська ОДА (ОВА) не є належним позивачем у даній справі, у позові до Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної військової адміністрації) суд відмовляє.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з частинами 1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що між сторонами договору оренди нерухомого військового майна №1/2016 від 01.08.2016 укладено удаваний правочин, з метою приховування договору оренди земельної ділянки. Прокурор стверджує, що асфальтований танцювальний майданчик є елементом благоустрою, а отже виходячи зі змісту оспорюваного правочину (в частині передачі в оренду асфальтованого танцювального майданчику), предметом договору є передача частини земельної ділянки відповідачу для використання її у підприємницькій діяльності, тому сторонами вчинено удаваний правочин.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
Згідно з частиною 1 ст.235 ЦК України, удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №904/4885/20, від 11.04.2023 у справі №916/508/22).
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення нікчемності правочину або про визнання його недійсним (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 26.06.2019 у справі №910/12454/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20).
Судом встановлено, що 01.08.2016 між Новоград-Волинською КЕЧ (району) (нині - Звягельська КЕЧ (району) та ФОП Кузьменко В.О. укладено договір оренди №1/2016 нерухомого військового майна, згідно з п.1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові приміщення ларька торгівельного буд. №147 площею 23 кв.м. та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м., що знаходяться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району)
Згідно зі статтею 759 ЦК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частинами 1, 2 ст.760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.
Відповідно до частини 1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За змістом статті 188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.
З даного приводу суд враховує, що в розумінні частини 3 ст.283 ГК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна, на час укладення оспорюваного договору, встановлювалися Законом України від 10.04.1992 №2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон України № 2269-ХІІ).
Згідно частиною 1 ст.2 Закону України № 2269-ХІІ (тут і надалі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст.4 Закону України №2269-ХІІ, об'єктами оренди за цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.
Статтею 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" визначено особливості передачі в оренду чи на умовах позички рухомого та нерухомого майна у Збройних Силах України, згідно абзацу 1 частини 1 якої, військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.
За умовами укладеного між позивачем-2 та відповідачем правочину визначено, що об'єктом договору оренди нерухомого військового майна є: нежитлові приміщення ларька торгівельного буд. №147 площею 23 кв.м. та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м., які знаходяться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району).
Прокурор оспорює договір оренди нерухомого військового майна №1/2016 від 01.08.2016 лише в частині передачі в оренду асфальтованого танцювального майданчику.
Як встановлено судом, на підставі акту прийняття-передачі №472 від 30.11.2007, 31 Гарнізонний будинок офіцерів передав в експлуатацію Новоград-Волинській КЕЧ (району) танцювальний майданчик площею 150 кв.м. (т.2, а.с.91). Згідно з актом інвентаризації Новоград-Волинської КЕЧ (району) від 09.04.2009, за 31 Гарнізонним будинком офіцерів, рахується танцювальний майданчик площею 150 кв.м. (т.2, а.с.89-90). Довідкою Новоград-Волинської КЕЧ (району) від 17.12.2009 підтверджує, що асфальтований танцювальний майданчик знаходиться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району) (т.1, а.с.61).
Крім того, на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району), згідно інвентарної картки №104 від 03.12.2014, з листопада 2007 року перебуває асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. з інвентарним номером 11370161, який побудований у 1992 році та знаходиться на території військового містечка №3 (т.2, а.с.88). Наведеним спростовуються доводи прокурора про те, що об'єкт оренди, станом на час укладення договору №1/2016 від 01.08.2016, не перебував на обліку Новоград-Волинської (Звягельській) КЕЧ (району).
05.04.2016 першим заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, а 11.04.2016 начальником Новоград-Волинської КЕЧ (району) затверджено акт оцінки вартості нерухомого військового майна, згідно якого оціночна вартість асфальтованого танцювального майданчику загальною площею 150 кв.м. військового містечка №3 складає 61 194,00грн (т.1, а.с.26).
Тобто, станом на час укладення між сторонами оспорюваного договору №1/2016 від 01.08.2016, об'єкт оренди - асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м., перебував на балансі Новоград-Волинської (нині - Звягельській) КЕЧ (району) саме як індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна з присвоєнням інвентарного номеру та мав оціночну вартість, про що свідчить висновок незалежного оцінювача ПП "Україна-Експерт-Центр".
Згідно роз'яснень Фонду Державного майна України, викладених у листі №10-16-26490 від 24.12.2020, з посиланням на норми статей 760, 181, 182, 185 ЦК України, а також вимог статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Фонд ДМУ вказав, що асфальтне покриття (асфальтований майданчик) за своїми індивідуальними ознаками з одного боку, може бути предметом договору найму (оренди), з іншого - є нерухомим майном (інженерною спорудою) (т.1, а.с.75).
Тверде асфальтне покриття нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, проте на відміну від земельної ділянки, яка є природним об'єктом, тверде покриття є окремим, штучно створеним предметом матеріального світу зі своєю метою використання, таке майно є індивідуально визначеним у розумінні частини 3 ст.283 ГК України. Однак, нерозривність об'єкту із земельною ділянкою, на якій він розташований, не може слугувати підставою для визнання недійсним договору оренди такого майна.
У матеріалах справи місяться фотознімки об'єкту оренди - асфальтованого танцювального майданчика, на час укладення оспорюваного договору, дослідивши які, суд встановив, що асфальтний майданчик має індивідуальні ознаки у вигляді асфальтного покриття та чітко визначені межі, оскільки решта земельної ділянки вільна від твердого покриття (т.1, а.с.218-220). Зі знімку можна дійти висновку, що ларьок розміщений безпосередньо на частині асфальтного майданчику через який здійснюється доступ до ларька. Наведене дає підстави для висновку про те, що без використання асфальтованого майданчика неможливо використовувати ларьок, який також перебуває у оренді за договором №1/2016 від 01.08.2016.
За наведених обставин, спірне майно за своїми ознаками є окремим предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, як наслідок виникає і можливість бути окремим предметом оренди відповідно до положень частини 3 ст.283 Господарського кодексу України, абзацу 4 частини 1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Частиною 1 ст.10 Закону України №2269-ХІІ, встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (частина 2 ст.10 Закону України №2269-ХІІ).
Дослідивши умови договору оренди нерухомого військового майна №1/2016 від 01.08.2016, об'єктом якого є індивідуально визначене майно у вигляді: нежитлових приміщень - ларька торгівельного буд. №147 загальною площею 23 кв.м. та асфальтованого танцювального майданчику загальною площею 150 кв.м., суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин має всі істотні умови, які має містити договір оренди державного майна, у відповідності до типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна.
Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 ЦК України, згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Водночас, Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постанові від 11.08.2021 у справі №926/324/20 виснував, що у застосуванні приписів статей 215, 217 ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.
Відтак, умова договору щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому, а не лише в цій частині.
Водночас прокурором заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди нерухомого військового майна №1/2016 від 01.08.2016 в частині передачі в оренду асфальтованого танцювального майданчику, що є об'єктом договору оренди та істотною умовою даного договору в розумінні Закону України №2269-ХІІ.
Також суд враховує, що з дати укладення договору - 01.08.2016 та по 01.06.2022 орендна плата за ларьок торгівельний та асфальтований танцювальний майданчик була визначена окремо за кожен об'єкт оренди.
Проте в подальшому, за результатами проведення аукціону між Новоград-Волинською КЕЧ (району) та ФОП Кузьменком В.О. укладено додаткову угоду №2 від 02.06.2022 про внесення змін до договору оренди нерухомого військового майна від 01.08.2016 №1/2016, з урахуванням змін від №2д/2019 щодо продовження терміну його дії, шляхом викладення договору у новій редакції. Відповідно до п.4.1 змінюваних умов, об'єктом оренди є: нежитлові приміщення ларька торгівельного буд №147 площею 23 кв.м. та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. Згідно п.9.1 умов, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 2 399,00грн (без ПДВ) (т.1, на звороті а.с.36-43).
Відтак, з 02.06.2022 орендна плата за об'єкт оренди - ларьок торгівельний та асфальтований танцювальний майданчик, як істотна умова договору, визначалась сукупно та становить 2 399,00грн (без ПДВ), що унеможливлює її розмежування окремо за ларьок та окремо за майданчик.
Тому і з цих підстав (асфальтований торгівельний майданчик - є істотною умовою договору) договір оренди не може бути визнаний недійсним в оспорюваній частині.
Також суд зауважує, що типовий договір оренди землі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 суттєво відрізняється за змістом від типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 №1774 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 за №931/5152.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об'єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до приписів статті 24 ЗУ "Про Державний земельний кадастр", при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Отже, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 здійснено - 11.10.2016.
Відтак, станом на час укладення оспорюваного договору - 01.08.2016, не було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352.
Розпорядженням Житомирської ОДА №468 від 30.11.2017 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 загальною площею 1,9614 га для передачі у постійне користування Новоград-Волинській КЕЧ (району) (т.1, а.с.67-68) та лише 28.12.2017 за Новоград-Волинською КЕЧ (району) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 (т.1, на звороті а.с.46-47).
Таким чином, земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 як об'єкта цивільних прав станом на час укладення оспорюваного договору не існувало.
Верховний Суд у своїй постанові від 29.07.2025 у справі №910/7722/24 зазначав, що у розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Дослідивши правовідносини між сторонами правочину суд встановив, що мета договору оренди №1/2016 від 01.08.2016 нерухомого військового майна зводиться до використання фізичною особою-підприємцем Кузьменком Володимиром Олександровичем (орендарем) об'єкта оренди - нежитлового приміщення ларька торгівельного площею 23 кв.м. та асфальтованого танцювального майданчиком площею 150 кв.м. військового містечка № НОМЕР_2 (п.1.1 договору), який використовується орендарем у своїй господарській діяльності під розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.3 договору). І цей договір не визначає мету - користування земельною ділянкою. Тому, доводи прокурора про те, що оспорюваний договір оренди є прихованим договором оренди землі суд вважає безпідставними.
У позові йдеться про те, що Звягельська КЕЧ (району) листом №1074 від 17.07.2024 повідомила Житомирську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 загальною площею 1,9614га, встановлено факт самовільного зайняття ФОП Кузьменком В.О. земельної ділянки орієнтовною площею 0,0039 га, без дозволу МОУ, чим порушено право на розпорядження земельною ділянкою, що наносить шкоду державі в особі МОУ (т.1, а.с.46). Також, Звягельською КЕЧ (району) складено акт від 17.07.2024 про виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 ФОП Кузьменком В.О. (т.1, а.с.49).
Водночас, у судових засіданнях прокурор не підтримав ці доводи як підставу для задоволення позовних вимог у даній справі.
У позові прокурор посилається на те, що внаслідок господарської діяльності ФОП Кузьменка В.О. на землях оборони розміщено кафе з продажу алкогольних напоїв, що не сприяє належному проходженню військової служби та дотриманню дисципліни у військовій частині.
Однак дані твердження прокурора жодними доказами не підтверджені.
Водночас, 31 Гарнізонний будинок офіцерів у листі №215 від 15.05.2025 повідомляє, що ФОП Кузьменко В.О. здійснює господарську діяльність, яка жодним чином не впливає на дотримання військової дисципліни або виконання службових обов'язків особового складу. Факти порушення військовослужбовцями 31-го ГБО військової дисципліни або громадського порядку під час відвідування даного закладу, відсутні. З початку повномасштабного вторгнення заклад виявив ініціативу та забезпечував безкоштовне харчування для військовослужбовців, демонструючи активну громадянську позицію та підтримку ЗСУ. Кафе працює відповідно до встановленого громадського порядку, з повагою до військової служби та не створює перешкод у функціонуванні військового об'єкта (т.2, на звороті а.с.120).
Суд звертає увагу на те, що ні орендодавець - Звягельська КЕЧ (району), ні орендар - ФОП Кузьменко В.О., ні орган держави, який наділений правом власності від імені держави на спірну земельну ділянку - МОУ, не висувають будь-яких заперечень, зауважень або незгоди як з окремими умовами укладеного договору оренди нерухомого військового майна №1/2016 від 01.08.2016 так і з укладенням оспорюваного договору в цілому.
Звягельська КЕЧ (району) при розгляді даної справи підтримувала позов прокурора.
Водночас, як вбачається з листа Звягельської КЕЧ (району) №1267 від 12.08.2024, остання зазначає, що майно за договором №1/2016 від 01.08.2016 передано в оренду відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Вказує, що нерухоме майно обліковується у Звягельській КЕЧ (району). Повідомляє, що станом на теперішній час підстав для дострокового припинення вказаного договору - немає. (т.1, а.с.75).
Як встановлено судом, з моменту укладення договору, цей договір жодною стороною не оспорювався, виконувався орендарем, продовжувався строк його дії, що свідчить про фактичне визнання і виконання обома сторонами умов укладеного правочину. Сторони підтвердили, що орендар належним чином виконує свої обов'язки по оплаті користування об'єктом оренди.
Вищевикладені обставини та наявні у матеріалах справи докази свідчать про дійсність та виконання сторонами умов договору №1/2016 від 01.08.2016, а також про намір сторін та спрямованість їхнього волевиявлення укласти саме договір оренди нерухомого військового майна (асфальтного танцювального майданчику), метою якого є здійснення господарської діяльності, оскільки останній нерозривно пов'язаний із іншим об'єктом оренди за оспорюваним договором - торгівельним ларьком; вказаний майданчик фактично забезпечує його використання.
Дослідивши обставини даної справи, умови договору та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати укладений між Звягельською КЕЧ (району) та ФОП Кузьменком В.О. договір оренди нерухомого військового майна №1/2016 від 01.08.2016 (з подальшими змінами) удаваним правочином, який приховує собою договір оренди земельної ділянки, тому у задоволенні зазначеної вимоги, суд відмовляє.
Враховуючи, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину, шляхом зобов'язання ФОП Кузьменка В.О. повернути позивачу-2, за актом повернення, частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком площею 150 кв.м. військового містечка №3, розташованого у м. Звягель, вул. Військової доблесті, 25, привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням, є похідною від вимоги про визнання договору №1/2016 від 01.08.2016 в частині недійсним, суд зазначає, що у задоволенні такої вимоги також слід відмовити.
Суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що у позові прокурор об'єднав два взаємовиключних способи захисту: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями, що є негаторним позовом і визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, що є загально-зобов'язальним способом захисту.
Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
У доктрині цивільного права всі способи захисту прийнято поділяти на декілька груп залежно від того, які відносини склалися між сторонами спору. З огляду на це найчастіше їх поділяють на речові та зобов'язально-правові.
За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо сторони не перебували в договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [див. висновки, викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Такі способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин його можна пред'явти лише для захисту абсолютного суб'єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою в договірних чи в інших зобов'язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.
Речове право захищають за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов'язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично - з необмеженого кола осіб) і не створює саме собою зобов'язального правовідношення.
Однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.
Якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов'язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не можна заявити, а право власника слід захищати за допомогою зобов'язально-правових способів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20, 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23).
Щодо поданої ФОП Кузьменком В.О. заяви про застосування строку позовної давності, яка міститься у запереченнях від 07.05.2025, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною 3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з частиною 1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому суд зауважує, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності, за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц).
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову з підстав необґрунтованості позовних вимог прокурора в інтересах позивачів Міністерства оборони України та Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району), суд не застосовує строки позовної давності та наслідків їх спливу, про які заявив відповідач. У позові прокурора в інтересах Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної військової адміністрації) суд відмовляє у зв'язку з звернення прокурора в інтересах неналежного органу.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами 1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні до суду з даним позовом прокуратурою сплачено 6 056,00грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №316 від 18.03.2025 (т.1, а.с.15).
З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України покладається на прокуратуру.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.09.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1. Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони - електронний кабінет,
2. Міністерство оборони України - електронний кабінет,
3. Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) - електронний кабінет,
4. Житомирська обласна державна адміністрація - електронний кабінет,
5. ФОП Кузьменко В.О. ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) - (рек.),
та представнику адвокату Сірій А.В. - електронний кабінет.