пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 вересня 2025 року Справа № 903/682/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Мачульської Л.В,
прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Гудкова М.В.
представника відповідача: адвоката Ульчака Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бадко Тетяни Андріївни
про стягнення 314874грн 26коп
встановив: заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП Бадко Тетяни Андріївни (відповідача) 314874грн 26коп, з яких: 260975грн 97коп інфляційних втрат та 53898грн 29коп- 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 3778грн 49коп витрат по сплаті судового збору.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що окружною прокуратурою 26.04.2024 подано позов в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ФОП Бадко Т.А. про стягнення 497923,41 грн безпідставно збережених коштів пайової участі.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/419/24 затверджено мирову угоду між ФОП Бадко Т.А. та Луцькою міською радою від 31.07.2024, відповідно до якої ФОП Бадко Т.А. зобов'язувалась сплатити кошти в сумі 497923,41 грн згідно затвердженого графіку з серпня 2024 року по квітень 2025 року.
В подальшому, на виконання вищевказаної мирової угоди ФОП Бадко Т.А. було сплачено 55324,82 грн - 22.08.2024; 55324,82 грн - 24.09.2024; 55324,82 грн - 25.10.2024; 55324,82 грн - 25.11.2025; 55324,82 грн - 20.12.2024; 55324,82 грн - 22.01.2025; 55324,82 грн - 14.02.2025; 55324,82 грн - 21.03.2025 та 55324,85 грн - 24.04.2025.
Відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 14.05.2021 - день наступний за днем реєстрації сертифіката №ІУ122210225480, який виданий 13.05.2021, по 23.04.2025 - день який передує сплаті останньої частини суми згідно мирової угоди), зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.
Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
06.08.2025 представник Луцької міської ради надіслав на адресу суду заяву (вх.№01-87/3479/25), в якій просив суд проводити розгляд справи без участі Луцької міської ради. Зазначив, що підтримує позов в повному обсязі та просить його задовольнити.
11.08.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-87/3533/25), в якому заперечив проти позову; просив відмовити у задоволенні позову. При цьому він зазначив, що мирова угода, котра була затверджена ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/419/24 підписана між ФОП Бадко Т.А. та Луцькою міською радою припинила попереднє зобов'язання ФОП Бадко Т.А. на суму боргу 497 923,41 гривень та визначила нове зобов'язання про сплату цієї суми боргу. Відповідно відбулася трансформація попередніх грошових зобов'язань у нові з відповідно новими умовами їх виконання (новація). Всі платежі відповідачем були проведені у строк і спосіб, визначений вказаною мировою угодою. Жодного прострочення зі сторони Бадко Т. немає. Вважає, що мирова угода відповідачем виконана належним чином, тому є алогічним нарахування штрафних санкцій в період виконання мирової угоди.
14.08.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-87/3579/25), в якій не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві та просив суд відхилити їх з підстав необґрунтованості. Прокурор вказав, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Ухвалою суду від 26.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 03 вересня 2025 року.
У судовому засіданні 03.09.2025 прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
У період із 19.07.2019 по 25.02.2021 фізичною особою-підприємцем Бадко Т.А. (відповідач), згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 19.07.2019 № ВЛ 112192000261 було здійснено будівництво об'єкта: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (1 черга)».
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 Код об'єкта: 1122.1 - «Будинки багатоквартирні масової забудови».
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - основним видом діяльності фізичної-особи підприємця Бадко Т.А. є будівництво житлових і нежитлових приміщень (код 41.20).
Державною інспекцією архітектури та містобудування України було видано відповідачу сертифікат від 13.05.2021 № ІУ 122210225480, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX).
Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочате до 2020 року, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
У випадку, якщо замовником об'єкта будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Замовник будівництва (відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
26.04.2024 Луцькою окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ФОП Бадко Т.А. про стягнення 497923,41 грн безпідставно збережених коштів пайової участі.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/419/24 було затверджено мирову угоду між ФОП Бадко Т.А. та Луцькою міською радою від 31.07.2024, відповідно до умов якої ФОП Бадко Т.А. визнала зобов'язання щодо сплати на користь Луцької міської ради безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 497923,41 грн та зобов'язувалась сплатити зазначені кошти згідно затвердженого графіку з серпня 2024 року по квітень 2025 року.Ухвала набрала законної сили 06.08.2024.
На виконання затвердженої судом мирової угоди від 31.07.2024 ФОП Бадко Т.А. було сплачено Луцькій міській раді 55324,82 грн - 22.08.2024; 55324,82 грн - 24.09.2024; 55324,82 грн - 25.10.2024; 55324,82 грн - 25.11.2025; 55324,82 грн - 20.12.2024; 55324,82 грн - 22.01.2025; 55324,82 грн - 14.02.2025; 55324,82 грн - 21.03.2025 та 55324,85 грн - 24.04.2025, що підтверджується платіжними інструкціями, доданими до позовної заяви та не заперечується учасниками справи.
Звертаючись із позовом до суду прокурор зазначає, що відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 14.05.2021 - день наступний за днем реєстрації сертифіката № ІУ122210225480, який виданий 13.05.2021, по 23.04.2025 - день який передує сплаті останньої частини суми згідно мирової угоди), зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати у розмірі 260975,97 грн та три проценти річних на суму 53898,29грн.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі № 910/6053/19.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.
У даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14- 591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12- 105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
З урахуванням наведеного, стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних за несвоєчасну сплату коштів пайової участі можливе за період з дати, наступної за датою введення об'єкта будівництва в експлуатацію, по відповідну дату виконання грошового зобов'язання.
Згідно наданого суду розрахунку за період з 14.05.2021 по 23.04.2025 прокурором нараховано: 260975грн 97коп інфляційних втрат та 53898грн 29коп- 3% річних, всього 314874грн 26коп.
Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача вважає, що затверджена ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/419/24 мирова угода, котра підписана між ФОП Бадко Т.А. та Луцькою міською радою припинила попереднє зобов'язання ФОП Бадко Т.А. на суму боргу 497 923,41 гривень та визначила нове зобов'язання про сплату цієї суми боргу. Відповідно відбулася трансформація попередніх грошових зобов'язань у нові з відповідно новими умовами їх виконання (новація). Всі платежі відповідачем були проведені у строк і спосіб, визначений вказаною мировою угодою. Мирова угода відповідачем виконана належним чином, тому нарахування штрафних санкцій в період виконання мирової угоди є безпідставним.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту ст. 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов'язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання. Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення. До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а домовленість про новацію, про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим. Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання. Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу.
Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі N 340/385/17, Верховного Суду від 13.03.2019 у справі N 609/67/18.
Суд констатує, що новацією є заміна саме зобов'язання, яким є виконання особою певної дії на користь іншої сторони на нове, яким є виконання тією ж особою на користь тієї ж сторони іншої дії, характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання.
Водночас зміна строків виконання зобов'язання не є новацією, оскільки не змінює саме зобов'язання - дію, яку повинна виконати одна сторона на користь іншої.
Як вбачається з умов укладеної мирової угоди від 31.07.2024, ФОП Бадко Т.А. визнає зобов'язання щодо сплати на користь Луцької міської ради безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 497923,41 грн та зобов'язується сплатити зазначені кошти згідно затвердженого графіку (п.1 Мирової угоди).
Кошти, визначені в п.1 Мирової угоди, сплачуються ФОП Бадко Т.А. шляхом безготівкового перерахунку на рахунок, що буде наданий Луцькою міською радою. Зобов'язання ФОП Бадко Т.А. щодо сплати коштів, визначених в п.1 даної Мирової угоди, вважатимуться виконаними належним чином з моменту їх зарахування на рахунок, визначений та наданий Луцькою міською радою. Луцька міська рада заявляє, що з моменту підписання даної Мирової Угоди та у випадку належного її виконання, не матиме жодних майнових претензій до ФОП Бадко Т.А. щодо коштів, відшкодування яких є предметом даного спору (п.2, 4 Мирової угоди).
Таким чином, мирова угода містить вказівку на зобов'язання відповідача сплатити безпідставно збережені кошти пайової участі у розмірі 497923,41 грн, які він зобов'язується сплатити згідно затвердженого графіку, а саме: по 55324,82грн до 25.04.2025. Мирова угода не містить намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче зобов'язання і замінити новим.
Водночас, з аналізу умов Мирової угоди вбачається, що сторони погодили строки та порядок виконання зобов'язання в частині сплати відповідачем безпідставно збережених коштів пайової участі.
Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі, на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N 916/661/20).
20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі N 185/8179/22 щодо застосування ст. 207 ЦПК України, яка за змістом є аналогічною статті 192 ГПК України, зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд.
В свою чергу, аналіз положень ч. 1 ст. 192 ГПК свідчить, що мирова угода - це результат дискреційних повноважень сторін спору координаційного (договірного) характеру з метою припинити спір, виражений в укладеному ними та поданому на затвердження суду правочині - мировій угоді, яка набирає чинності з моменту її затвердження судом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, відповідачем було у повному обсязі виконано мирову угоду та сплачено Луцькій міській раді 497923,41грн, з дотриманням договірних умов.
З огляду на те, що ФОП Бадко Т.А та Луцькою міською радою погоджено строки виконання зобов'язання зі сплати безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, а відповідачем (ФОП Бадко Т.А.) належним чином виконано зобов'язання зі сплати таких коштів, передбачених умовами мирової угоди, зважаючи на вищевикладені обставини справи та нормативні положення, відсутні підстави для застосування до ФОП Бадко Т.А. відповідальності за порушення грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України з моменту затвердження судом мирової угоди, а саме з 06.08.2024. А тому не вбачається підстав для стягнення з ФОП Бадко Т.А. нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних за період з 06.08.2024 по 23.04.2025, які нараховані прокурором за порушення зобов'язання в частині сплати під час виконання мирової угоди.
Водночас, з 14.05.2021 - день наступний за днем реєстрації сертифіката № ІУ122210225480, який виданий 13.05.2021, по 05.08.2024 - день який передує затвердженню судом мирової угоди, відповідач зобов'язаний сплатити на користь Луцької міської ради інфляційні втрати та три проценти річних.
Здійснивши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 497923,41грн суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути 227234,27грн інфляційних втрат та 48267,37грн - 3% річних за період з 14.05.2021 по 05.08.2024., всього 275501,64грн. В позові в частині стягнення 33741грн 70коп інфляційних втрат та 5630грн 92коп - 3% річних слід відмовити.
З огляду на зазначене позов прокурора підлягає до задоволення частково.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 86, 129, 202, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бадко Тетяни Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Богдана Хмельницького, буд.19, код ЄДРПОУ 34745201) 275 501грн 64коп (з яких: 227234грн 27коп інфляційних втрат та 48267грн 37коп - 3% річних).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бадко Тетяни Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 3306грн 02коп витрат по сплаті судового збору.
4. Відмовити у позові в частині стягнення 33 741грн 70коп інфляційних втрат та 5630грн 92коп - 3% річних, всього 39463грн 62коп.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 12.09.2025.
Суддя О. Г. Слободян