пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 вересня 2025 року Справа № 903/679/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Мачульської Л.В,
прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Гудкова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ “СУПЕРНОВА»
про стягнення 436393грн 70коп
встановив: заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ОК “ЖБК “СУПЕРНОВА» (відповідача) 436393грн 70коп, з яких: 328782грн 87коп інфляційних втрат та 107610грн 83коп- 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 5236грн 72коп витрат по сплаті судового збору.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що окружною прокуратурою 24.06.2024 подано позов в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОК “ЖБК “СУПЕРНОВА» про стягнення 1722717грн 25коп безпідставно збережених коштів пайової участі.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі №903/601/24 у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у цій же справі рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 скасовано, позов задоволено та постановлено стягнути з ОК “ЖБК “СУПЕРНОВА» на користь Луцької міської ради грошові кошти у сумі 1722717грн 25коп для зарахування в дохід місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади.
Постановою Головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.01.2025 відкрито виконавче провадження ВП76822652 про стягнення з ОК “ЖБК “СУПЕРНОВА» на користь Луцької міської ради 1722717грн 25коп для зарахування в дохід місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади.
У межах вказаного виконавчого провадження з ОК “ЖБК “СУПЕРНОВА» 29.01.2025 стягнуто 1895192грн 01коп, що підтверджується відповідним розпорядженням державного виконавця № 76822652.
Прокурор вважає, що відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 30.12.2022 - день наступний за днем реєстрації сертифіката №ІУ123221221724, який виданий 29.12.2022, по 28.01.2025 - день який передує стягненню із відповідача коштів у примусовому порядку), зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.
Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено 06.08.2025 року. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті позову.
21.07.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-87/3193/25), в якому заперечив проти позову та зазначив, що оскільки між ОК “ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ “СУПЕРНОВА» і Луцькою міською радою проводиться робота щодо передачі у комунальну власність водопроводу кільцювання водопроводу на вул. Потебні з водопроводом на вул. Львівській та зменшення зобов'язань відповідача на його кошторисну вартість, то втручання прокурора є безпідставним та передчасним, а відтак відсутні підстави для представництва прокурором інтересів Луцької міської ради у даній справі. Просив суд залишити позов без розгляду.
25.07.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-87/3307/25), в якій не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві та зазначив, що враховуючи обставини щодо обізнаності Луцької міської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в його інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді. Просив суд відхилити заперечення представника відповідача, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.
06.08.2025 представник Луцької міської ради надіслав на адресу суду заяву (вх.№01-87/3483/25), в якій просив суд проводити розгляд справи без участі Луцької міської ради. Зазначив, що підтримує позов в повному обсязі та просить його задовольнити.
Ухвалою суду від 06.08.2025 відкладено підготовче засідання на 26.08.2025 за клопотанням відповідача.
Ухвалою суду від 26.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 03 вересня 2025 року. Явку учасників справи у судове засідання визнано на їх розсуд.
01.09.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому останній зазначив, що оскільки існують взаємні зустрічні однорідні зобов'язання між Луцькою міською радою (зарахування вартості водопроводу) та кооперативом (сплата пайової участі), відповідачем подана зустрічна позовна заява, що була повернута ухвалою суду від 21.07.2025. Вказана ухвала оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, проте залишена апеляційним судом без руху. Недоліки були усунуті і 28.08.2025 Північно-західний апеляційний
господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
Посилаючись на пункт п'ятий ч.1 ст.227 ГПК України, представник відповідача вважає, що розгляд первісного позову неможливий до вирішення судом апеляційної інстанції питання прийняття зустрічного позову, а тому просить суд зупинити провадження №07/903/679/25 у справі №903/679/25 до набрання законної сили рішенням Північно-західного апеляційного господарського суду по апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі №903/679/25.
02.09.2025 від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшло заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Прокурор вважає, що необгрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу.
У судовому засіданні 03.09.2025 за участі прокурора судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відмовлено у його задоволенні, у зв'язку із тим, що згідно ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
У судовому засіданні 03.09.2025 прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив.
Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив наступне.
Згідно акту готовності об'єкта до експлуатації від 20.12.2022 (складеного та затвердженого відповідачем - Обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СУПЕРНОВА» у період із липня 2019 року по грудень 2022 року відповідачем, згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 02.07.2019 № ІУ113191831301, було здійснено будівництво об'єкта: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку" (Позиція №7 по детальному плану) на вул. Цегельній, 28 у м. Луцьку» - черга № 1.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 код об'єкта: 1122.1 - «Будинки багатоквартирні масової забудови».
Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано відповідачу сертифікат від 29.12.2022 № ІУ 123221221724, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Як вбачається із п. 12 акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення: 20.12.2022), пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX).
Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочате до 2020 року, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
У випадку, якщо замовником об'єкта будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Замовник будівництва (відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
24.06.2024 Луцькою окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОК ЖБК «Супернова» про стягнення 1722717,25 грн безпідставно збережених коштів пайової участі.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі № 903/601/24 у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від10.12.2024 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено та постановлено стягнути з ОК ЖБК «Супернова» на користь Луцької міської ради грошові кошти у сумі 1722717,25 грн для зарахування в дохід місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
20.01.2025 постановою головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП 76822652 про стягнення з ОК ЖБК «Супернова» на користь Луцької міської ради 1722717,25 грн для зарахування в дохід місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади.
У межах даного виконавчого провадження з ОК ЖБК «Супернова» 29.01.2025 було стягнуто 1895192,01 грн, що підтверджується розпорядженням державного виконавця № 76822652.
Звертаючись із позовом до суду прокурор зазначає, що відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 30.12.2022 - день наступний за днем реєстрації сертифіката № ІУ123221221724, який виданий 29.12.2022, по 28.01.2025 - день який передує
стягненню із відповідача коштів у примусовому порядку), зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати у розмірі 328782,87грн та три проценти річних на суму 107610,83грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі № 910/6053/19.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Таким чином у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду простягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних за несвоєчасну сплату коштів пайової участі можливе за період з дати, наступної за датою введення об'єкта будівництва в експлуатацію, по відповідну дату виконання грошового зобов'язання.
Згідно наданого суду розрахунку за період з 30.12.2022 по 28.01.2025 прокурором нараховано 328782,87 грн - інфляційних втрат та 107610,83 грн - три проценти річних, всього 436393,70грн.
Для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 30.12.2022 по 28.01.2025 включно до уваги взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі за вказаний вище період в розмірі 1722717,25 гривень.
Суд, перевіривши надані розрахунки, дійшов висновку, що розрахунки є правильними, а позов прокурора про стягнення 328782,87 грн - інфляційних втрат та 107610,83 грн - три проценти річних є підставним, обгрунтованим.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вважає, що твердження прокурора про те, що кошти були неправомірно збережені кооперативом є хибним, оскільки на початок будівництва будинку відповідач за власні кошти вже побудував водопровід кільцювання водопроводу на вул. Потебні з водопроводом на вул. Львівській, який знаходиться поза межами земельної ділянки забудови і облаштування якого вимагалося п.8 технічних умов №150 від 30 грудня 2015 року, виданих КП «Луцькводоканал» на під'єднання мереж водопостачання та каналізації житлового комплексу до інженерно-транспортної інфраструктури міста. Станом на початок 2020 року кооператив витратив на будівництво вказаного водопроводу 498 319,75 грн, а тому не зберігав цю суму коштів. У листопаді 2024 року відповідач витратив на добудову водопроводу ще 88 652,00 грн.
Згідно альтернативного розрахунку, наданого відповідачем, загальний розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 30.12.2022 по 28.01.2025 включно становить 130 914,8 грн, з яких 97229,66 грн - інфляційні втрати, 33685,14 грн - три проценти річних.
Відповідач доводить, що оскільки вартість водопроводу кільцювання водопроводу на вул. Потебні з водопроводом на вул. Львівській, на яку мають бути зменшені зобов'язання кооперативу перед Луцькою міською радою, відповідно до ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», і щодо зарахування якої 17.07.2025 було подано зустрічну позовну заяву, перевищує суму інфляційних втрат та 3 % річних, то це виключає задоволення первісного позову.
Суд зазначає, що рішенням суду, яке набрало законної сили (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 903/601/24) підтверджено суму пайової участі, що підлягала стягненню з відповідача за будівництво першої черги багатоквартирного житлового будинку на вул. Цегельній, 28 у м. Луцьку, яке в подальшому було виконано органами державної виконавчої служби, а тому твердження відповідача щодо незгоди із розміром пайової участі є необґрунтованим та не приймається судом до уваги.
Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження.
У спірних правовідносинах щодо стягнення з ОК ЖБК «Супернова» інфляційних втрат та 3 % річних, які підлягають нарахуванню внаслідок несвоєчасної сплати коштів пайової участі, Луцька міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов'язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються відповідні кошти.
З урахуванням наведеного, Луцька міська рада у даному випадку наділена повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом.
Поряд з цим, при наявності беззаперечних порушень інтересів територіальної громади вказаний орган місцевого самоврядування бездіє у вказаних спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до усунення порушень вимог законодавства.
Листом від 10.05.2024 прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ґрунтовно поінформувала Луцьку міську раду про існування означених порушень інтересів держави.
Проте розмір інфляційних втрат та 3 % річних, які підлягають нарахуванню внаслідок несвоєчасної сплати коштів пайової участі, розраховано тільки після скерування окружною прокуратурою відповідного листа від 21.08.2024 № 53-7467вих-24.
Крім цього, листом від 08.09.2024 № 1.1-9/3983/202 орган місцевого самоврядування повідомив про те, що міською радою не вживалися заходи щодо стягнення вказаних коштів пайової участі, у тому числі у судовому порядку. Аналогічні відомості містяться й у листах міської ради від 08.12.2024, від 27.03.2025 та від 06.06.2025.
У даній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, а також з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади.
Враховуючи обставини щодо обізнаності Луцької міської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в його інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Отже прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
З огляду на зазначене позов прокурора підлягає до задоволення у повному обсязі.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 202, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу “ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ “СУПЕРНОВА» (43018, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Цегельна, буд.28, код ЄДРПОУ 40119113) на користь Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Богдана Хмельницького, буд.19, код ЄДРПОУ 34745201) 436393грн 70коп (з яких: 328782грн 87коп інфляційних втрат та 107610грн 83коп - 3% річних).
3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу “ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ “СУПЕРНОВА» 43018, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Цегельна, буд.28, код ЄДРПОУ 40119113) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка, буд. 15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 5236грн 72коп витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 12.09.2025.
Суддя О. Г. Слободян