вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2025 р. Cправа № 902/809/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг", 04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного Петра, будинок 25-Б, приміщення 1, ідентифікаційний код юридичної особи 44544025
до Комунального підприємства "Жмеринкаводоканал", 23100, Вінницька обл., місто Жмеринка, вулиця Мельнична, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 41095649
про стягнення 1 638 784,75 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Невструєв Л.М., згідно довіреності
від відповідача - не з'явився
До Господарського суду Вінницької області 17.06.2025 року надійшла позовна заява №б/н від 17.06.2025 (вх. № 865/25 від 17.06.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" до Комунального підприємства "Жмеринкаводоканал" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 02 від 06.01.2025 у розмірі 1 638 784,75 гривень, з яких 1 601 014,03 гривень основного боргу, 27 838,07 гривень інфляційних втрат та 9 932,65 гривень 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 23.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/809/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.08.2025 року об 11:30.
Ухвалою від 07.08.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/809/25, призначено справу № 902/809/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 02.09.2025 року о 14:00 год.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений ухвалою від 07.08.2025, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.
Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.
За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Жмеринкаводоканал" про стягнення на користь позивача 1 638 784,75 гривень заборгованості за договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 02 від 06.01.2025, з яких 1 601 014,03 гривень основного боргу, 27 838,07 гривень інфляційних втрат та 9 932,65 гривень 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" як постачальником та Комунальним підприємством "Жмеринкаводоканал" як споживачем було укладено договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 02 у редакції додаткових угод до цього договору, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач - оплатити її на умовах цього договору.
Позивач стверджує, що у період січня-березня 2025 року ним було поставлено на об'єкти відповідача 301 610,00 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 2 338 806,52 грн. та на виконання умов договору направлено відповідачу два примірники акту приймання-передачі електричної енергії №УГТ00000093 від 31.01.2025р.; два примірники акту приймання-передачі електричної енергії №267 від 28.02.2025р.; два примірники акту приймання-передачі електричної енергії №345 від 31.03.2025р.
Позивач зазначив, що відповідач підписав та повернув на адресу позивача його примірники вказаних актів приймання-передачі електричної енергії, відтак сторонами погоджено як обсяг поставленої електричної енергії так і її вартість у спірному періоді.
За твердженням позивача відповідачем частково оплачено спожиту ним електричну енергію у розмірі 737 792,49 грн. Відповідно до вимог п.п. 5.9 договору, яким визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим, відповідач повинен був розрахуватись за спожиту електричну енергію в січні 2025 року в строк до 20.02.2025 року включно; в лютому 2025 року в строк до 20.03.2025 року включно; в березні 2025 року в строк до 20.04.2025 року включно.
Натомість, як стверджує позивач, відповідачем взяті на себе зобов'язання з оплати виконані не в повному обсязі, заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію за період січень-березень 2025 року у розмірі 1 601 014,03 грн. не сплачена.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом про стягнення з відповідача 1 601 014,03 гривень основного боргу, 27 838,07 гривень інфляційних втрат та 9 932,65 гривень 3% річних.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
06 січня 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Жмеринкаводоканал" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 02 (далі - договір) (т. 1 а.с. 10-17).
Відповідно до пункту 1.1. договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері публічних закупівель та функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується постачати споживачу у 2025 році електричну енергію, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (далі - електрична енергія/товар/ електроенергія), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 2.2. договору обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 450 000 кВт*год.
За змістом пунктів 5.1., 5.2. договору загальна вартість цього договору становить 2 744 999,17 грн., крім того ПДВ - 548 999,83 грн. разом з ПДВ - 3 293 999,00 грн. До загальної вартості цього договору включено послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами.
Пунктом 5.3. договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 5.4. договору споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим договором.
Згідно з пунктом 5.6 договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника за умови надання постачальником у строк до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим, акта приймання-передачі (акт прийняття-передавання / акт прийому-передачі) та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному вебсайті постачальника.
Фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті приймання-передачі (акті прийняття-передавання / акті прийому-передачі) (пункт 5.8 договору).
За змістом пункту 5.9. договору оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
Згідно з пунктом 5.12 договору у разі виникнення у споживача заборгованості за поставлену електричну енергію за цим договором, у тому числі у разі затримання бюджетного фінансування, споживач повинен офіційно звернутися до постачальника із пропозицією про складення графіка погашення заборгованості на термін не пізніше останнього дня календарного року та за вимогою постачальника надати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором.
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.03.2025 року включно, а в частині виконання зобов'язань сторонами до повного їх виконання (пункт 14.1. договору).
Згідно з пунктом 15.1. договору невід'ємною частиною цього договору є: додаток 1 - заява-приєднання до договору постачання електричної енергії, додаток 2 - перелік об'єктів споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії, додаток 3 - порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії.
06 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" та Комунальним підприємством "Жмеринкаводоканал" підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу та перелік об'єктів споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії споживача, за змістом яких погоджено види об'єктів постачання, їх адреси, ЕІС-код точок комерційного обліку за об'єктами споживача (додаток №1, додаток № 2) (т.1 а.с.15, 16).
Також, між сторонами до укладеного договору підписано порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії (додаток №3 до договору), за умовами якого сторонами погоджено зокрема фактичну ціну за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення договору у розмірі 7,319993 грн. з ПДВ (т.1 а.с.16 (зворот) - 17).
Надалі між сторонами було підписано низку додаткових угод до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 02 від 06.01.2025, а саме додаткову угоду № 2 від 07.02.2025, додаткову угоду № 4 від 20.03.2025, додаткову угоду № 6 від 08.04.2025, за змістом яких сторонами погоджено викласти додаток № 3 до договору у новій редакції (т. 1 а.с. 17 (зворот) - 21 (зворот)).
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 07.02.2025 та додатку до цієї угоди погоджено, що фактична ціна за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення додаткової угоди становить 7,81012 грн. з ПДВ; дія цієї угоди розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли до укладення угоди, а саме з 01.01.2025 року.
Згідно з додатковою угодою № 4 від 20.03.2025 та додатку до цієї угоди сторонами погоджено, що фактична ціна за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення додаткової угоди становить 8,07973 грн. з ПДВ; дія цієї угоди розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли до укладення угоди, а саме з 01.02.2025 року.
Відповідно до додаткової угоди № 6 від 08.04.2025 та додатку до цієї угоди сторонами погоджено, що фактична ціна за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення додаткової угоди становить 7,397352 грн. з ПДВ; дія цієї угоди розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли до укладення угоди, а саме з 01.03.2025 року.
Договір та всі додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін, підпис керівника КП "Жмеринкаводоканал" скріплено печаткою підприємства.
Обставина чинності договору, дійсності укладених додаткових угод сторонами не заперечувалася.
Як убачається із матеріалів справи 31.01.2025 позивачем на виконання пункту 5.8. договору складено акт приймання-передачі електричної енергії № УГТ00000093 за змістом якого ТОВ "Укргазтрейдинг" на підставі договору передало, а КП "Жмеринкаводоканал" на підставі приладів обліку використало за січень 2025 р. електричну енергію у кількості 103 429,000 кВт*год на суму 807 792,49 гривень з ПДВ; 28.02.2025 складено акт прийому-передачі електричної енергії № 267 про надання за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 електричної енергії у кількості 95254,00 кВт*год на суму 769 626,79 гривень з ПДВ та 31.03.2025 складено акт прийому-передачі електричної енергії № 345 про надання за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 електричної енергії у кількості 102 927,00 кВт*год на суму 761 387,24 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 22 -23).
Акт приймання-передачі, акти прийому-передачі електричної енергії № УГТ00000093 від 31.01.2025, № 267 від 28.02.2025, № 345 від 31.03.2025 на загальну суму 2 338 806,52 гривень з ПДВ спільно підписано представниками сторін та скріплено печаткою КП "Жмеринкаводоканал".
Згідно з наявними у справі платіжними інструкціями КП "Жмеринкаводоканал" сплачено на користь ТОВ "Укргазтрейдинг" 21.02.2025 - 500 000,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу "оплата частково ел.енергії за січень 2025 р. згідно дог. 02 від 06.01.25, дод.угода № 3 від 19.02.25, згідно акту №УГТ00000093 від 13.02.25"; 27.03.2025 - 200 000,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу "оплата частково ел.енергії за січень 2025 р. згідно дог. 02 від 06.01.25, дод.угода № 5 від 25.03.25, згідно акту №УГТ00000093 від 13.02.25" та 22.04.2025 - 37 792,49 гривень із зазначенням у графі призначення платежу "оплата частково згідно рахунку № 92 від 31.01.2025 за ел.енергію", що загалом складає 737 792,49 гривень (т. 1 а.с. 23 (зворот) - 24 (зворот)).
За твердженням позивача, вартість спожитої відповідачем електричної енергії за період січень-березень 2025 в розмірі 1 601 014,03 гривень відповідачем не оплачено.
Доказів погашення заборгованості у розмірі 1 601 014,03 гривень матеріали справи не містять.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 1 601 014,03 гривень основного боргу, 27 838,07 гривень інфляційних втрат та 9 932,65 гривень 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 02 від 06.01.2025 у розмірі 1 638 784,75 гривень, з яких 1 601 014,03 гривень основного боргу, 27 838,07 гривень інфляційних втрат та 9 932,65 гривень 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок визначені, а взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, врегульовані, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018, № 310 (далі - Кодекс систем розподілу), а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює договірні засади проведення учасниками ринку електричної енергії своєї діяльності на ринку електричної енергії.
Пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 68 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.
Пунктом 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу I Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3 розділу IV Правил).
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (абз. 1 пункту 4.19. розділу IV Правил).
Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію за період січень-березень 2025 року у розмірі 1 601 014,03 гривень належним чином не виконав.
Доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми заборгованості за спожиту електричну енергію.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 601 014,03 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд враховує таке.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.
Відповідно до пункту 5.9. договору оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
Як убачається із розрахунку інфляційних втрат та 3% річних здійсненого позивачем, вказані розрахунки здійснено за актом №УГТ00000093 від 31.01.2025 на залишок суми заборгованості (70 000,00 гривень) за спожиту електроенергію згідно акту за січень 2025 за період з 20.02.2025 по 16.06.2025, за актом №267 від 28.02.2025 на суму заборгованості (769 626,79 гривень) за спожиту електроенергію згідно акту за лютий 2025 за період з 20.03.2025 по 16.06.2025 та за актом №345 від 31.03.2025 на суму заборгованості (761 387,24 гривень) за спожиту електроенергію згідно акту за березень 2025 за період з 20.04.2025 по 16.06.2025. Сума нарахованих позивачем інфляційних втрат становить 27 838,07 гривень сума нарахованих 3% річних становить 9 932,65 гривень.
Згідно приписів частин 1-3 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.08.2025 у справі № 925/1160/24 правила статті 254 ЦК України не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 29.07.2025 у справі №905/959/24, від 26.03.2025 у справі №905/821/24, від 11.03.2024 у справі №922/1813/23, від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.
Таким чином поняття "термін виконання зобов'язання" і "строк виконання зобов'язання", які охарактеризовані у статті 530 ЦК України, як і поняття "строк" і "термін" не є тотожніми, а тому якщо у договорі зобов'язання щодо оплати визначено у термін (який зокрема визначається або календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати) то положення частини 5 статті 254 ЦК України не застосовуються.
Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 31.08.2022 у справі № 910/6870/21, від 27.09.2022 у справі № 918/1195/21).
Приймаючи до уваги, що умовами договору (пунктом 5.9. договору) сторонами передбачено оплату електричної енергії не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), останнім днем терміну виконання зобов'язання з оплати електричної енергії за актом №УГТ00000093 від 31.01.2025 є 20.02.2025, за актом №267 від 28.02.2025 - 20.03.2025 та за актом №345 від 31.03.2025 - 20.04.2025.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані в межах визначеного позивачем періоду прострочення та сум заборгованості, суд дійшов висновку, що при визначенні періоду прострочення з оплати спожитої електроенергії та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивачем не враховано, що 20 - те число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) є останнім днем виконання грошового зобов'язання та прострочення з оплати спожитої відповідачем електроенергії виникло з 21-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
Таким чином, період нарахування інфляційних втрат та 3% річних розпочинається за актом №УГТ00000093 від 31.01.2025 з 21.02.2025, за актом №267 від 28.02.2025 - 21.03.2025 та за актом №345 від 31.03.2025 - 21.04.2025.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, що нараховані за кожним окремим актом з урахуванням визначеної позивачем суми заборгованості, періоду нарахування та з урахуванням дати виникнення заборгованості зі сплати заборгованості (з 21-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем)), суд дійшов висновку, що нарахована сума інфляційних втрат складає 40 886,90 гривень.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 27 838,07 гривень.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3%, суд дійшов висновку, що нарахована сума 3% річних складає 9 801,07 гривень.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 9 801,07 гривень, у задоволенні вимог про стягнення 3% річних в сумі 131,58 гривень слід відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 1 638 653,17 гривень, з яких 1 601 014,03 гривень основного боргу, 9 801,07 гривень 3% річних, 27 838,07 гривень інфляційних втрат, у задоволенні решти позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 541117 від 16.06.2025 сплачено судовий збір у розмірі 19 665,42 гривень.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19 663,45 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,97 гривень слід залишити за позивачем.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18 000,00 гривень.
Розглянувши матеріали справи, докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.
Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та попередньо планує понести у зв'язку із розглядом справи, що складається з суми сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 гривень.
Докази понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу подані представником позивача разом із позовною заявою, отже докази на підтвердження понесених позивачем витрат подані в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.
Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру;
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довіреності № 13 від 02.01.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 4409/10 від 23.12.2010, договору про надання правничої допомоги № 2/24 від 17.02.2024 представництво інтересів позивача у справі № 902/809/25 здійснював адвокат Невструєв Леонід Борисович.
Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано до суду разом із позовною заявою докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги № 2/24 від 17.02.2024 (далі - договір) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (клієнт) та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (адвокат), додаткову угоду № 11/25 до договору № 2/24 від 17.02.2024 про надання правничої допомоги, детальний опис наданої професійної правничої допомоги, акт прийняття-передачі наданих послуг № 1/11/25 від 16.06.2025 та платіжну інструкцію від 15.07.2025 № 671.
За умовами пункту 1.1. договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.
Відповідно до пункту 1.2 договору адвокат надає правову допомогу у вигляді, зокрема надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Згідно з пунктом 4.2 договору гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами.
Пунктом 4.6 договору встановлено, що факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2029 р. (пункт 6.1 договору).
02.06.2025 між адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" було укладено додаткову угоду № 11/25 до договору № 2/24 від 17.02.2024 р. про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з КП "Жмеринкаводоканал" перед клієнтом, яка утворилась на дату укладання цієї додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді.
Статус клієнта у провадженні позивач (пункт 1.2 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 1.3 додаткової угоди адвокат надає правову допомогу у вигляді:
- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1 господарському провадженні;
- ознайомлення адвокатом із документами щодо несплати КП "Жмеринкаводоканал" заборгованості, яка утворилась на дату укладання цієї додаткової угоди;
- підготовка позовної заяви до Господарського суду Вінницької області та всіх інших необхідних документів і матеріалів, що будуть необхідними під час розгляду господарської справи;
- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
- представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди сторони погоджують розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3000,00 грн за одну годину.
Згідно з пунктом 2.4 додаткової угоди факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
16.06.2025 між адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" підписано акт прийняття - передачі наданих послуг № 1/11/25, відповідно до умов якого адвокат надав, а клієнт прийняв виконані у повному обсязі послуги на загальну суму 18 000,00 гривень.
За змістом акту прийняття - передачі наданих послуг № 1/11/25 від 16.06.2025 адвокатом надані такі послуги:
- ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати КП "Жмеринкаводоканал" заборгованості за природний газ, а саме: копія договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №02 від 06.01.2025р., копія додаткової угоди №2 від 07.02.2025р. до договору, копія додаткової угоди №4 від 20.03.2025р. до договору, копія додаткової угоди №6 від 08.04.2025р. до договору, копія акту приймання-передачі електричної енергії №УГТ00000093 від 31.01.2025р., копія акту приймання-передачі електричної енергії №267 від 28.02.2025р., копія акту приймання-передачі електричної енергії №345 від 31.03.2025р., платіжні інструкції про часткову оплату боргу - кількість годин - 2 год., вартість за 1 год. - 3000,00 грн., ціна - 6 000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви до Господарського суду Вінницької області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) - кількість годин - 4 год., вартість за 1 год. - 3000,00 грн., ціна - 12 000,00 грн.
Всього за актом 18 000,00 гривень.
Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п'ятою - дев'ятою статті 129 ГПК України, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов'язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов'язаними з розглядом справи.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Невструєвим Л.Б. послуг з професійної правничої допомоги позивачу у справі № 902/809/25.
Водночас, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.
Згідно пунктів 1,2 акту прийняття - передачі наданих послуг № 1/11/25 від 16.06.2025 адвокатом надано позивачу послуги: ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати КП "Жмеринкаводоканал" заборгованості за природний газ - кількість годин - 2 год., вартість за 1 год. - 3000,00 грн., ціна - 6 000,00 грн.; підготовки позовної заяви до Господарського суду Вінницької області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) - кількість годин - 4 год., вартість за 1 год. - 3000,00 грн., ціна - 12 000,00 грн. Всього за актом 18 000,00 гривень.
На переконання суду вказані види послуг, які зазначені позивачем окремо є одним і тим же видом послуг та охоплюються такою послугою як "підготовка позовної заяви до Господарського суду Вінницької області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову)" з огляду на вимоги статей 162, 163, 164 ГПК України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що послуга, яка зазначена у пункті 2 акту включає в себе правничі послуги, зазначені у пункті 1 акту.
Суд враховує, що ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати КП "Жмеринкаводоканал" заборгованості за природний газ є етапом підготовки позовної заяви до Господарського суду Вінницької області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову). Отже, зазначення вказаних етапів підготовки позову з майновими вимогами до боржника як окремих видів послуг є безпідставним.
На переконання суду підготовка позовної заяви до Господарського суду Вінницької області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) без ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати КП "Жмеринкаводоканал" заборгованості за природний газ є неможливим, оскільки ці послуги взаємопов'язані та послуга, яка зазначена у пункті 2 акту включає в себе правничі послуги, зазначені у пункті 1 акту.
Таким чином, покладення на відповідача витрат по оплаті правничої допомоги, зазначених у пункті 1 акту не відповідає критерію розумності, обгрунтованості та є безпідставним.
В цій частині, обґрунтованою є вимога про відшкодування витрат щодо надання правової допомоги за пунктом 2 "підготовки позовної заяви до Господарського суду Вінницької області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) - кількість годин - 4 год., вартість за 1 год. - 3000,00 грн., ціна - 12 000,00 грн.".
Суд звертає увагу, що акт прийому - передачі наданих послуг, підписаний позивачем та адвокатом не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони.
Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (відповідача).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов'язані з розглядом справи № 902/809/25 у сумі 12 000,00 гривень. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу правничих витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 12 000,00 гривень.
У задоволенні решти вимог про стягнення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень, слід відмовити у зв'язку із їх невідповідністю критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та обгрунтованості.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 998,80 гривень покладаються на відповідача, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1,20 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Жмеринкаводоканал" (23100, Вінницька обл., місто Жмеринка, вулиця Мельнична, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 41095649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного Петра, будинок 25-Б, приміщення 1, ідентифікаційний код юридичної особи 44544025) 1 601 014,03 гривень основного боргу, 27 838,07 гривень інфляційних втрат, 9 801,07 гривень 3% річних, 19 663,45 гривень судових витрат зі сплати судового збору та 11 998,80 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 131,58 гривень 3% річних - відмовити.
5. У задоволенні вимог про стягнення 6 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
6. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,97 гривень та на професійну правничу допомогу в сумі 1,20 гривень покласти на позивача.
7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 12 вересня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.