ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2025 року Справа №924/36/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є.
суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток Бізнес Систем" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2024 (суддя Музика М.В., повне рішення складено 22.04.2024)
за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток Бізнес Систем"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм
про зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду та розташований на ній водний об'єкт
за участю:
прокурора - Ковальчук І.Л.,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Садовнікової А.О.,
представника третьої особи - не з'явився,
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2024 позов задоволено. Зобов'язано ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" повернути Летичівській селищній раді земельну ділянку водного фонду на території Летичівської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області площею 254,0 га та розташований на ній водний об'єкт - Новокостянтинівське водосховище. Стягнуто з ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" на користь Хмельницької обласної прокуратури 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Суд першої інстанції, посилаючись на ст.85 Водного кодексу України, ст.59, 79, 122, 124, 206 Земельного кодексу України, вказав, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об'єкт (води) разом із розташованою (ми) під ним земельною (ми) ділянкою (ми) водного фонду.
Разом з тим, суд встановив, що відповідач, здійснюючи рибогосподарську діяльність на водному об'єкті Новокостянтинівське водосховище на підставі Режиму та Дозволу, не отримав водний об'єкт та земель водного фонду в користування, зокрема, із відповідачем договорів про передачу у користування Новокостянтинівського водосховища в комплексі із земельними ділянками не укладалося та відповідних рішень не приймалось.
При цьому, господарський суд зазначив, що саме відповідач як особа, котра виявила бажання провадити господарську діяльність, пов'язану із спеціальним користуванням водними біоресурсами, повинен був вчинити дії з отримання всіх документів (дозвільних та правовстановлюючих), а та обставина, що такі документи державою видаються через різні уповноважені органи, сфери управління яких не залежать одна від одної, не вказує на те, що за відсутності одного із документів, порушується принцип "належного урядування". Окрім того, відповідачем не надано доказів, що саме через визначені законодавством повноваження третьої особи ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" об'єктивно був позбавлений можливості отримати правовстановлюючі документи на водний об'єкт та земельну ділянку під ним.
Відтак суд, встановивши обставини спеціального використання відповідачем водних біоресурсів без отримання правовстановлюючих документів на водний об'єкт та земельну ділянку під ним, з огляду на ефективність обраного прокурором способу захисту, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Апелянт, зокрема, вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, зазначеним в ч.1 ст.237 ГПК України, оскільки суд не оцінив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмету доказування, у тому числі Науково-біологічному обґрунтуванню, зверненню ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" до Держрибагентства із проханням на виконання вимог абз. 12 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про тваринний світ" подати в установленому порядку документи з питань надання у користування рибогосподарського водного об'єкту.
Також звертає увагу, що суд не надав належної оцінки зверненню Офісу Генерального прокурора до Міністерства аграрної політики та продовольства від 14.02.2024 року щодо наявної правової неузгодженості норм Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування та охорону риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затв. наказом Державного комітету рибного господарства України №4 від 15.01.2008 року, які не містять вказівки про необхідність оформлення права оренди водного об'єкта у комплексі із земельною ділянкою під ним до початку його використання на підставі режиму рибогосподарської експлуатації, вимогам Земельного та Водного кодексів України.
Таким чином, скаржник вважає, що вказані докази засвідчують добросовісну поведінку відповідача в спірних правовідносинах, в той час як компетентні державні орган проявляють незаконну бездіяльність по відношенню до суб'єктів господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність на водосховищах комплексного призначення відповідно до Режиму та на підставі Дозволу.
Відповідач зазначає, шо господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно були застосовані норми матеріального права, а саме неправильне тлумачення положень ч.5 ст.59 ЗК України, ст. 51 ВК України, та незастосування положень ст.13, 17, 25, 26 Закону України "Про тваринний світ", ст. 1, 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", ст. 37 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", ст. 5, 6 Закону України "Про аквакультуру", Переліку промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин)), затв. постановою КМУ від 22.05.1996 №552.
Із аналізу вказаних норм, апелянт зазначає, що для промислового рибальства діючим законодавством України не встановлено обов'язку для суб'єктів господарювання отримувати промислові ділянки рибогосподарських водних об'єктів в оренду. Промислове рибальство на таких ділянках здійснюється в порядку спеціального використання водних біоресурсів, що є об'єктами тваринного світу, тобто за наявності відповідного дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.
У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що суд першої інстанції в результаті належної оцінки наявних у матеріалах справи та досліджених під час судового розгляду належних, допустимих та достовірних доказів дійшов обгрунтованого висновку, про те що спеціальне користування водними біоресурсами потребує не лише отримання дозвільних документів на її здійснення (зокрема Режим та Дозвіл), а й отримання в установленому законодавством порядку речових прав щодо водного об'єкта та земельних ділянок під ним.
При цьому, прокурор зауважує, що саме ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" як особа, яка виявила бажання провадити господарську діяльність, пов'язану із спеціальним користуванням водними біоресурсами, повинен був вчинити дії з отримання всіх документів (дозвільних та правовстановлюючих), однак відповідач вказаного не здійснив.
Окрім того, зазначає, що спеціальним законодавством - Земельним кодексом України чітко унормовано порядок надання у користування земель водного фонду та водних об'єктів, а також визначено виключний перелік суб'єктів, уповноважених приймати рішення щодо розпорядження цими землями, у тому числі щодо укладення договорів оренди на користування водними об'єктами.
Прокурор вважає, що доводи та вимоги апеляційної скарги ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" є безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду, а тому просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
12.08.2025 року апелянт подав додаткові пояснення, у яких вказує, що враховуючи ту обставину, що Новокостянтинівське водосховище і землі під ним знаходяться в межах населених пунктів - села Новокостянтинів, Попівці і зазначена водойма є водоймою загальнодержавного значення, Новокостянтинівська ГЕС перебуває на балансі державного підприємства, землі під Новокостянтинівською ГЕС, не перейшли до земель комунальної власності і є державною власністю, тобто належним позивачем у цій справі мала б бути відповідна районна державна адміністрація відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України.
Скаржник, враховуючи, що Новокостянтинівське водосховище належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, зазначає, що підлягає застосуванню п.24-1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин" від 08.10.2024, згідно якого всі землі, зайняті водними об'єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності.
Також зауважує, що спірна земельна ділянка та розташоване на ній Новокостянтинівське водосховище наразі не є сформованою, в матеріалах справи відсутні відомості про державну реєстрацію земельної ділянки, її власника, а також визначених чітких меж. Право комунальної власності не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Летичівською селищною радою, отже правомочності власника спірної земельної ділянки належали та належать Хмельницькій районній державній адміністрації.
Щодо висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/1168/23, до якої зупинялась дана справа, відповідач звертає увагу, що відмовляючи у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Фіш-Торг" судова палата виходила із конкретних доказів в конкретній справі. Натомість, у справі №924/36/24 відсутні будь-які докази, що відповідач встановлював якісь огорожі чи будь-яким чином обмежував права природокористування позивача чи інших користувачів, або надавав рекреаційні послуги, а тому просить при прийнятті рішення у даній справі просить врахувати Окрему думку суддів у справі №922/1168/23.
09.09.2025 року від прокуратури також надійшли додаткові пояснення, у яких звертає увагу, що після набуття чинності п.24 Перехідних положень повноваження власника щодо земель усіх категорій, які розташовані за межами населених пунктів (крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування), у тому числі щодо земель, які не сформовані у земельні ділянки, належать територіальним громадам.
Окрім того, вказує, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що земельна ділянка водного фонду площею 254,0 га, на якій розташоване Новокостянтинівське водосховище площею водного дзеркала 254,0 га, знаходиться в межах Летичівської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, а тому належить до земель комунальної власності даної територіальної громади.
Таким чином, враховуючи п.24 Перехідних положень, місцезнаходження земельної ділянки, на якій розташовано водний об'єкт та предмет позову, вважає, що прокурором вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Летичівську селищну раду.
Твердження апелянта про необхідність врахування судом апеляційної інстанції пункту 24-1 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України, який набрав законної сили 08.11.2024 відповідно до Закону України від 08.10.2024 №3993-ІХ вважає недоцільним та необґрунтованим, оскільки Господарським судом Хмельницької області рішення у справі №924/36/24 ухвалено ще 19.04.2024.
Прокурор також вказує, що Верховний Суд при перегляді справи №922/1168/23, яка є подібною у спірних правовідносинах, у постанові від 10.04.2025 виснував, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами, зокрема права користування Товариства водосховищем комплексного призначення. Саме вказані висновки підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
У судове засідання, що відбулося 09.09.2025 року, позивач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали оскарження ухвали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, поблизу села Новокостянтинів, на території Летичівської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області розташоване Новокостянтинівське водосховище на річці Південний Буг на земельній ділянці площею 254,0 га, у тому числі площею водного дзеркала 254,0 га.
Згідно з водогосподарським паспортом, виготовленим у 1982 році Хмельницькою філією інституту "Львівгідропроводгосп", Новокостянтинівське водосховище призначено для енергопостачання, риборозведення та рекреації (т.1, а.с.56-62).
На замовлення ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" державним підприємством - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства та промисловості "Укррибпроект" розроблено науково-біологічне обґрунтування ведення рибогосподарської діяльності в режимі спеціального товарного рибного господарства у Новокостянтинівському водосховищі (т.1, а.с.23-41).
У лютому 2023 року ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" отримано за погодженням із Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Хмельницькій області та Державним агентством меліорації та рибного господарства Режим рибогосподарської експлуатації Новокостянтинівського водосховища, в адмінмежах Хмельницького району Хмельницької області. Згідно режиму, площа водного дзеркала - 254,0 га; первинний водокористувач - Новокостянтинівська ГЕС; гідротехнічна споруда - гребля, експлуатується ГЕС (т.1, а.с.18-22).
28.06.2023 року Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Хмельницькій області видано дозвіл ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) №01/2023, вид спеціального використання: промислове рибальство на водному об'єкті - Новокостянтинівське водосховище. Строк дії дозволу з 28.06.2023 року по 28.06.2028 року (т.1, а.с.45).
Летичівською селищною радою 29.11.2023 року прийнято розпорядження про створення тимчасової комісії щодо стану використання ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" Новокостянинівського водосховища та земельної ділянки під ним. Комісією обстежено прибережну смугу навколо водосховища на предмет здійснення підприємницької діяльності у сфері рибальства та виявлено факт використання водосховища ТОВ "Розвиток Бізнес Систем".
Листом від 26.09.2023 року Басейновим Управлінням водних ресурсів річки Південний Буг повідомлено, що Новокостянтинівське водосховище є водосховищем комплексного призначення (енергетика та риборозведення).
Прокурор, вважаючи, що Режим рибогосподарської експлуатації та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів не є правовстановлюючими документами на земельну ділянку водного фонду та не надають ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" права користування водосховищем комплексного призначення та земельною ділянкою під ним, звернувся з даним позовом до суду.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Летичівської селищної ради у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Судами встановлено, що Новокостянтинівське водосховище знаходиться за межами населеного пункту с.Новокостянтинів, на території Летичівської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області на земельній ділянці 254,0 га (кадастровий номер не присвоєний), що підтверджується водогосподарським паспортом водного об'єкта (т.1, а.с.56-62), листом Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області (т.1, а.с.55), публікацією з офіційного сайту Летичівської ОТГ (т.1, а.с.78-79), актом обстеження тимчасової комісії з обстеження водосховища (т.1, а.с.86).
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Апеляційний суд враховує, що пунктом 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, зокрема, крім земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги місцезнаходження земельної ділянки, на якій розташовано водний об'єкт, а також предмет позову у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Летичівська селищна рада. Відтак, прокурором вірно визначено позивача у даній справі, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Твердження апелянта про необхідність врахування судом апеляційної інстанції п.24-1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, згідно якого "всі землі, зайняті водними об'єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності", не заслуговують увагу та не приймають судом, оскільки вказаний пункт включено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин", який набрав законної сили лише 08.10.2024, тобто після ухвалення рішення у даній справі (19.04.2024).
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Колегія суддів також зазначає, що спір, який розглядається, не стосується розмежування земель державної та комунальної власності, а отже, не пов'язаний із здійсненням повноважень власника щодо цих земель. У зв'язку з цим, пункт 24-1 розділу Х "Перехідні положення", який набрав законної сили після ухвалення рішення, може бути застосований у майбутньому у випадку виникнення спору щодо форм власності земель, зайнятих водними об'єктами.
Таким чином, із врахуванням листів Хмельницької обласної прокуратури від 19.09.2023 (т.1, а.с.46-47), 26.10.2023 (т.1, а.с.99-100 27.11.2023 (т.1, а.с.83) до Летичівської селищної ради, надісланих у зв'язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, судова колегія дійшла висновку про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, враховуючи обізнаність Летичівської селищної ради про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги невжиття позивачем заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому та не заперечення щодо наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді прокуратурою згідно листів від 06.10.2023 (т.1, а.с.48), від 30.10.2023 (т.1, а.с.51), від 10.11.2023 (т.1, а.с.101), апеляційний суд вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту порушень інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність. З огляду на що такий позов пред'являється прокурором в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради.
Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються у Водному кодексі України (далі - ВК України), в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Відповідно до ст.1 ВК України: водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Положеннями статі 3 ВК України визначено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, зокрема штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.
Згідно зі ст.6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Водним кодексом України передбачено випадки необхідності розробки паспортів водних об'єктів: для визначення цілей та параметрів водосховища комплексного призначення та технологічної водойми (ст.1); паспортизації річок і джерел питного водопостачання (ст.16); надання водних об'єктів у користування на умовах оренди (ст.51); оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (ст. 81) тощо.
Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затв. наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, згідно з п.4 якого складовою паспорта водного об'єкта є коротка пояснювальна записка, де зазначаються: назва водного об'єкта; назва річки (водотоку), на якій (якому) розташований водний об'єкт, басейн річки; місцезнаходження водного об'єкта; місцезнаходження греблі (у разі наявності), відстань від гирла річки до греблі; призначення водного об'єкта (водосховища, ставка) відповідно до проекту будівництва; тип водного об'єкта (русловий/нерусловий); вид експлуатації (у каскаді/ізольовано, з можливістю/без можливості регулювання рівня води); вид регулювання стоку (сезонний/річний/багаторічний); наявність правил експлуатації водного об'єкта; власник/балансоутримувач/користувач гідротехнічної споруди.
Апеляційним судом встановлено, що у відповідності до водогосподарського паспорту Новокостянтинівського водосховища, призначенням водойми є енергопостачання, риборозведення та рекреація.
Згідно розділу І Науково-біологічного обґрунтування ведення рибогосподарської діяльності в режимі спеціального товарного рибного господарства у Новокостянтинівському водосховищі, основними призначеннями водосховища є вироблення електроенергії, зрошення та рибогосподарська діяльність.
За інформацією Басейнового Управління водних ресурсів річки Південний Буг від 26.09.2023, призначенням Новокостянтинівського водосховища є енергетика, риборозведення, тобто водосховище комплексного призначення. На даний час водосховище використовується для енергетичних потреб ТОВ "Хмельницькенергозбут" на підставі дозволу на спецводовикористання.
Окрім того, згідно інформації АТ "Хмельницькобленерго" від 10.10.2023, на Новокостянтинівському водосховищі функціонує Новокостянтинівська ГЕС, наявні на водосховищі гідротехнічні споруди.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Новокостянтинівське водосховище є водосховищем комплексного призначення для енергопостачання, риборозведення та рекреації, та підпадає під ознаки рибогосподарського водного об'єкта.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ТОВ "Розвиток Бізнес Систем", зокрема, є 03.12 Прісноводне рибальство (основний), 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура), 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у т.ч. рибою, ракоподібними та молюсками, 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах (т.1, а.с.118-122).
У 2023 році на замовлення ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" отримало Режим рибогосподарської експлуатації Новокостянтинівського водосховища, який погоджено з Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Хмельницькій області та Державним агентством меліорації та рибного господарства (т.1, а.с.18-22).
28.06.2023 року Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Хмельницькій області видано дозвіл ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) №01/2023, вид спеціального використання: промислове рибальство на водному об'єкті - Новокостянтинівське водосховище. Строк дії дозволу з 28.06.2023 року по 28.06.2028 року (т.1, а.с.45).
На підставі Режиму водогосподарської експлуатації Новокостянтинівського водосховища та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів, відповідачем ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" здійснюється вселення та вилов водних біоресурсів, що підтверджується звітами про обсяги вилову водних біоресурсів, які підписані керівником товариства та скріплені печаткою відповідача (т.1, а.с.67-77).
Згідно інформації Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.12.2023 року, ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" перебуває на обліку як платник податків на прибуток за основними видами економічної діяльності: "Прісноводне рибництво (аквакультура)", "Прісноводне рибальство", "Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах", "Оптова торгівля іншими продуктами харчування у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками". Окрім того, відповідно до Дозволу відповідачем до ГУ ДПС у Хмельницькій області подано розрахунок платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів за ІІІ квартал 2023 року (т.1, а.с.81-82).
Листами Летичівської селищної ради від 20.10.2023, від 06.11.2023 підтверджено, що ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" здійснює рибогосподарську діяльність на території Новокостянтинівського водосховища (т.1, а.с.49-50).
Також 15.11.2023 року на офіційному сайті Летичівської ОТГ оприлюднено інформацію, про те, що 10.11.2023 року відбулося зариблення Новокостянтинівського водосховища, зокрема, до водойми впустили 350 кг товстолоба (16800 екземплярів), 650 кг коропа (31000 екземплярів) та 50 кг білого амура (1000 екземплярів). Вселення водних біоресурсів здійснювалось за рахунок ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації Новокостянтинівського водосховища (т.1, а.с.78).
Разом з тим, згідно акта обстеження Летичівської селищної ради від 08.12.2023 року щодо стану використання ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" Новокостянтинівського водосховища та земельної ділянки під ним встановлено, що в межах водосховища наявні три плавзасоби (човни), які використовуються при риболовлі. У ході здійснення обстеження комісією зафіксовано риболовне судно (ЯКИ 0313), яке згідно Дозволу зазначено як дозволене для застосування під час здійснення спеціального використання водних біоресурсів судна флоту рибної промисловості. Також в ході обстеження встановлено, що вхід на територію водосховища частково обгороджений дерев'яним парканом та за допомогою двох камер вуличного спостереження здійснюється відеофіксація території водосховища (т.1, а.с.86-89).
Крім того, суд враховує, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №560/12311/23 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Хмельницькій області про визнання протиправними дій Управління та його зобов'язання визначити місце розташування рибоприймального пункту біля берегової лінії Новокостянтинівського водосховища в адміністративних межах Хмельницького району Хмельницької області; визнання бездіяльності Управління протиправною та зобов'язання останнього скріпити підписом керівника та печаткою органу рибоохорони Журналу обліку вилучених біоресурсів, Журналу обліку прийнятих водних біоресурсів та видати зареєстровані бирки для маркувальних знарядь лову у кількості 100 шт.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані обставини в сукупності підтверджують факт користування відповідачем земельною ділянкою з об'єктом водного фонду, зокрема, здійснення ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" підприємницької рибогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання, вирощування водних біоресурсів, а також їх промисловий вилов.
Апеляційний суд також зазначає, що відповідно до змісту, поданих відповідачем документів (відзив на позовну заяву, апеляційна скарга, додаткові пояснення) відповідач не заперечує факт використання спірного водного об'єкта, однак не вбачає протиправності своїх дій.
Прокурор, обґрунтовуючи звернення з даним позовом до суду, вказує на неможливості отримання комплексного водосховища в оренду, а отже, безпідставного використання відповідачем його та відповідної земельної ділянки, яка ним зайнята для рибогосподарських потреб.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно із ст. 51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом. За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.
Колегія суддів зауважує, що ст.51 ВК України врегульовано правовідносини саме з оренди водного об'єкта, а її тлумачення є однозначним в тій частині, що водосховища комплексного призначення не можуть бути об'єктом оренди. Зазначене випливає із самого змісту як відносин оренди, за якої відбувається індивідуалізація водного об'єкта із закріпленням його за конкретною особою з відповідним обмеженням прав інших осіб щодо його використання (в тому числі права загального природокористування), так і мети комплексного водосховища відповідно до його паспорта: забезпечення можливості його одночасного використання для декількох видів діяльності різними особами, відповідно їх доступу до таких об'єктів, забезпечення їх використання у встановленому порядку (п.47 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 10.04.2025 у справі №922/1168/23).
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч.1 ст.58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.4 ВК України).
Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.
Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Системний аналіз зазначених норм в контексті здійснення рибогосподарської діяльності дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб:
1) на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм;
2) на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури;
3) на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);
4) за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.
Таким чином, оскільки за встановленими обставинами справи ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" не є ані власником земельної ділянки водного фонду, ані державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією, то відповідно до положень ст.59 ЗК України використання ним земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об'єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
Згідно ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини; добування (вилов) - вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування; режим промислу - встановлена на певний проміжок часу сукупність вимог та правил, які уточнюють, доповнюють або скасовують правила рибальства для оптимізації кількісного та видового складу водних біоресурсів у визначеному водному об'єкті (його частині); режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини).
Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст.25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає в себе, в тому числі і промислове рибальство (ст.27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").
За змістом ч.1 ст.34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб'єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) має право на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
Згідно з положеннями ч.1, 3 ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.
Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до ст.53 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об'єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб'єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.
Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (ст. 85 ВК України).
Згідно із ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У статті 122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п'ята).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Летичівською селищною радою як розпорядником спірної земельної ділянки водного фонду рішень про передачу відповідачеві у користування земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об'єкт - Новокостянтинівське водосховище, не приймалося, договорів щодо передачі у користування вищевказаного водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалося, а тому ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" не набув будь-якого речового права щодо спірної земельної ділянки водного фонду.
Будь-яких інших доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження правових підстав використання земельної ділянки водного фонду та розташованого на ній водного об'єкту відповідачем суду не надано.
Натомість, відповідач здійснює використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом у своїй господарській діяльності лише на підставі Режиму та Дозволу, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі звітами про обсяги вилову водних біоресурсів, актом обстеження стану використання водосховища та земельною ділянкою під ним, а також не заперечується самим же відповідачем.
Разом з тим, ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 10.04.2025 у справі №922/1168/23, до закінчення розгляду якої зупинялось провадження у даній справі.
Під час розгляду справи №922/1168/23 Верховний Суд зазначив, що приписи законодавства, на які послалися суди з урахуванням встановлених ними обставин справи щодо характеру діяльності відповідача, є чіткими та зрозумілими, відповідні правові висновки неодноразово наводились Верховним Судом, у тому числі у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 12.05.2024 у справі №916/1719/22 тощо.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлення факту здійснення штучного розведення та вилову водних біоресурсів на спірному водному об'єкті без отримання в установленому чинним законодавством порядку в користування на умовах оренди земельної ділянки водного фонду та рибогосподарського водного об'єкту, колегія суддів дійшла висновку про незаконність користування відповідачем земельною ділянкою та розташованим на ній водним об'єктом.
Таким чинос, доводи позовної заяви прокурора про відсутність у ТОВ "Розвиток Бізнес Систем" передбачених законом підстав для користування земельною ділянкою водного фонду і, як наслідок, необхідність зобов'язання відповідача повернути вказану земельну ділянку разом із водним об'єктом - Новокостянтинівським водосховищем, підтверджені наданими сторонами та оціненими судом доказами.
Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав па землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.
Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об'єктивно порушували його права і були протиправними.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до майна та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
Отже, фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об'єкта та земельної ділянки водного фонду всупереч вимог законодавства розглядається як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд дійшов висновку про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України необхідно розглядати як непов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).
Апеляційний суд, виходячи з характеру дії відповідача (риборозведення та вилов водних біоресурсів), зауважує, що позов в першу чергу направлений на захист порушеного речового права щодо чітко ідентифікованого водного об'єкта як Новокостянтинівське водосховище.
Водний об'єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об'єктом прав та обов'язків, а право розпоряджатись водним об'єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об'єкт (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №903/906/16).
Отже, враховуючи нерозривну пов'язаність земельної ділянки та водного об'єкта, для ефективного захисту порушеного права саме в спірних правовідносинах апеляційний суд вважає достатньою ідентифікацію спірного об'єкту нерухомого майна, а відтак доводи апелянта про те, що земельна ділянка як об'єкт цивільних прав у відповідності до ст.79-1 ЗК України не сформована, не заслуговують на увагу та не приймаються судом.
З огляду на використання відповідачем водного об'єкту (Новокостянтинівського водосховища) та земельної ділянки під ним за відсутності правових підстав, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та відповідно зобов'язання відповідача повернути Летичівській селищній раді земельну ділянку водного фонду на території Летичівської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області площею 254,0 га та розташований на ній водний об'єкт - Новокостянтинівське водосховище.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваних рішень судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2024 у справі №924/36/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток Бізнес Систем" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "11" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.