Житомирський апеляційний суд
Справа №295/11279/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/633/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
09 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №295/11279/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 19.08.2025,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 . Накладено арешт на майно, вилучене 13.08.2025 в ході проведення обшуку на підставі ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 22.07.2025 у справі №296/7954/25 за місцем проживання ОСОБА_8 - АДРЕСА_1 : витяг з реєстру платників єдиного внеску щодо ФОП ОСОБА_9 № НОМЕР_1 від 25.06.2025 в 2-х прим., на 1 арк. кожен, всього на 2 арк.; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_9 в 2-х прим., на 1 арк. кожен, всього на 2 арк.; копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та картки платника податків № НОМЕР_2 на ім'я останнього на 4 арк.; опис документів, що подаються заявником ( ОСОБА_9 ) для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців на 1 арк.; мобільний телефон ОСОБА_8 марки «ОРРО АЗх» моделі «СРН 2641», ІМЕІ-1: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 із абонентським номером НОМЕР_5 ; грошові кошти в сумі 7100 (сім тисяч сто) доларів США; печатка ФОП ОСОБА_9 , р.н. НОМЕР_2 . Тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлено ОСОБА_8 можливості користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вище зазначену ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному повернути ОСОБА_8 вилучене в ході обшуку майно. При цьому, зазначає, що відповідно до ухвал про надання дозволу на обшук у домоволодінні від 22.07.2025 та від 22.07.2025 про обшук автомобіля надано дозвіл на відшукання та вилучення платіжних доручень, банківських виписок, рахунків-фактур та інших розрахункових документів по відпуску (реалізації, продажу) деревини дров'яної для населення (фізичним особам) по Богунському лісництву, документи, що містять відомості щодо заборгованості по відпуску деревини дров'яної для населення (фізичним особам) по Богунському лісництву, а також щодо платника по договорам купівлі-продажу деревини, яка реалізовувалась фізичним особам, договори купівлі-продажу деревини по Богунському лісництву, заяв приєднання до вищевказаних договорів, копій паспортів та ШН фізичних осіб, які купували деревину дров'яну в по Богунському лісництві, бирок для маркування деревини, незаконно отриманої деревини, а також мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, блокнотів та чорнових записів. Разом з цим, як вбачається із цих ухвал слідчих суддів, дозволу на знайдення та вилучення правоустановчих документів на фізичну особу-підприємця й грошових коштів вони не місять. Наголошує, що 30.05.2023 між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_2 , яка було відчужена ОСОБА_8 за 2 719 000 грн. При цьому, частину коштів з продажу квартири було витрачено на будівництво житлового будинку, а частина коштів в розмірі 500 000 грн. залишилися в дома на зберіганні. Зазначена сума коштів, як належно, була відображена у гр.12 декларації при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Пізніше, у зв'язку із тенденцією підвищенням курсу долара відносно гривні, ОСОБА_8 було здійснено обмін частини коштів з 500 000 грн. на долари США, в результаті сума 7100 долари США і зберігалися в його домоволодінні. Крім того, станом на 01.04.2015 ОСОБА_8 зберігав готівкові кошти в розмірі 300 000 грн., як заробітну плату, отриману за основним місцем роботи, а тому стверджувати, що грошові кошти, які знайдені в його помешканні отримані в результаті протиправної діяльності - абсолютно безпідставно. Також, ОСОБА_8 знаходиться у зареєстрованому шлюбі та має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_12 являється особою з інвалідністю 2 гр. та постійного стаціонарного та медикаментозного лікування, оскільки в лютому 2020 року перенесла внутрішньо мозковий крововилив. Після цього по декілька разів на рік проходила стаціонарне лікування, що підтверджується доданими виписками із медичної карти стаціонарного хворого, останній раз з яких з 16.06.25-27.06.2025. В серпні 2023 року дружина перенесла дороговартісне хірургічне втручання з опроміненням - стереотаксична радіохірургія/радіотерапія. Окрім постійного прийому медичних препаратів, їй необхідно мінімум двічі на рік проходити МРТ головного мозку для контролю змін в ньому. Таким чином, підтримка стану здоров'я дружини підозрюваного, утримання малолітньої дитини потребує значних грошових коштів, які були відкладені та зберігалися саме на нагальні та непередбачувані потреби сім'ї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, позицію прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів провадження, ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею з достатньою повнотою не дотримано.
У відповідності до матеріалів судового провадження, в провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому перебувають матеріали кримінального провадження №12025060000000812 від 16.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
Згідно змісту клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Богунського лісництва Коростенського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», діючи за попередньою змовою з посадовими особами та працівниками суб'єктів господарювання, в умовах воєнного стану, вчиняють дії, направлені на привласнення, заволодіння та розтрату деревини, шляхом її необлікування та подальшого продажу за готівкові кошти. Так, вказаними особами здійснюється пошук осіб з числа місцевих мешканців та організовується оформлення завідомо недостовірних документів, а саме від останніх відбираються заяви про необхідність придбання паливної деревини на власні потреби. В подальшому вказані заяви слугують підставою для відпуску деревини з Богунського лісництва на потреби фізичних осіб, однак під їх виглядом фігуранти провадження за допомогою власних вантажних транспортних засобів транспортують вказану паливну деревину, а також ділову деревину не на потреби місцевого населення, а до суб'єктів господарської діяльності та реалізовують її за готівку.
В ході розслідування - встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення, серед інших, причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому 13.08.2025 повідомлено про підозру в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
13.08.2025 проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці 1822085600:08:001:1665, де проживає ОСОБА_8 та в автомобілі марки «Nissan Leaf», д.н.з НОМЕР_6 , яким фактично користується ОСОБА_8 , в ході якого виявлено та вилучено: Витяг з реєстру платників єдиного внеску щодо ФОП ОСОБА_9 № НОМЕР_1 від 25.06.2025 в 2-х прим., на 1 арк. кожен, всього на 2 арк.; Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_9 в 2-х прим., на 1 арк. кожен, всього на 2 арк.; Копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та картки платника податків № НОМЕР_2 на ім'я останнього на 4 арк.; Опис документів, що подаються заявником ( ОСОБА_9 ) для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців на 1 арк.; мобільний телефон ОСОБА_8 марки «ОРРО АЗх» моделі «СРН 2641», ІМЕІ-1: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 із абонентським номером НОМЕР_5 ; грошові кошти в сумі 7100 (сім тисяч сто) доларів США; печатка ФОП ОСОБА_9 , р.н. НОМЕР_2 .
13.08.2025 вказане вилучене майно було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
14.08.2025 прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира з відповідним клопотанням про арешт майна у вище зазначеному кримінальному провадженні. За результатами розгляду вище зазначеного клопотання прокурора, слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.
За результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження, апеляційний суд частково погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на майно - витяг з реєстру платників єдиного внеску щодо ФОП ОСОБА_9 № НОМЕР_1 від 25.06.2025 в 2-х прим., на 1 арк. кожен, всього на 2 арк.; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_9 в 2-х прим., на 1 арк. кожен, всього на 2 арк.; копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та картки платника податків № НОМЕР_2 на ім'я останнього на 4 арк.; Опис документів, що подаються заявником ( ОСОБА_9 ) для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців на 1 арк.; мобільний телефон ОСОБА_8 марки «ОРРО АЗх» моделі «СРН 2641», ІМЕІ-1: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 із абонентським номером НОМЕР_5 ; печатка ФОП ОСОБА_9 , р.н. НОМЕР_2 .
Як вважає апеляційний суд вище зазначене майно об'єктивно підпадає під ознаки майна, передбаченого ч.2 ст.170 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні і ці обставини доведено доданими до клопотання доказами, а відтак існують реальні підстави для накладення арешту на це майно.
В даному випадку, з врахуванням стадії досудового розслідування, вилучені в ході обшуку документи, виписки, печатки (згідно переліку), як і мобільний телефон ОСОБА_8 марки «ОРРО АЗх» (який підлягає експертному дослідженню), об'єктивно можуть містити відомості, котрі можуть бути використані в якості доказу фактів чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування кримінального провадження, а тому дійсно відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Апеляційні посилання на відсутність підстав для накладання арешту на майно в цій частині є об'єктивно передчасними на даний час та недоведеними.
Разом з цим, як встановлено апеляційним судом за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження, клопотання в частині арешту майна - грошові кошти в сумі 7100 доларів США не відповідає вимогам ст.171 КПК України, що залишилось поза увагою слідчого судді.
Так, фактично формально посилаючись у клопотанні про наявність підстав, передбачених ст.170 КПК України, для накладення арешту на вище зазначені грошові кошти - 7100 доларів США, прокурор повинен був зібрати і надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
З аналізу змісту матеріалів, долучених до клопотання прокурора вбачається, що до зазначеного процесуального документа, не долучено жодного доказу на підтвердження доводів клопотання відносно процесуальної необхідності накладання арешту на грошові кошти.
Так, жодних (переконливих) доказів того, що вилучені грошові кошти є речовим доказом, тобто носієм відомостей та інформації, яка об'єктивно стосується обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, в матеріалах провадження не міститься.
Крім того, апеляційний суд зважає на те, що ухвалами від 22.07.2025 про надання дозволу на обшук у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці 1822085600:08:001:1665, де проживає ОСОБА_8 (а.п.6-7) та від 22.07.2025 про надання дозволу на обшук у в автомобілі марки «Nissan Leaf», д.н.з НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_8 (а.п.8), фактичного дозволу на знайдення та вилучення грошових коштів слідчими суддями не надавались. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що в даному випадку, вилучення грошових коштів може бути необхідним лише за умов їхнього значення для цього кримінального провадження або їхнього перебування у сфері, де заборонено обіг, разом з цим, таких виключних обставин за результатами апеляційної оцінки доводів клопотання - не встановлено.
Також, слід взяти до уваги і те, що кримінальне правопорушення внесене до ЄРДР за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.4 ст.191 КПК України, санкція якого передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (додаткове). Таким чином, у санкції цієї статті відсутнє додаткове покарання, яке передбачає конфіскацію майна, що свідчить про відсутність підстав в застосуванні арешту грошових коштів, з підстав передбачених п.3 ч.2 ст.170 КПК України. Відсутні також мотиви щодо накладення арешту і в порядку п.2, п.4 ч.2 ст.170 КПК України.
Крім того, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею належно не перевірено факт набуття, накопичення, належності вилучених грошових коштів (7 100 $), висновки наведені в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованими.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, органом досудового розслідування 13.08.2025 було проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці 1822085600:08:001:1665, де проживає ОСОБА_8 в ході якого вилучені грошові кошти в сумі 7 100 $ (а.п.9-11).
При цьому, адвокатом ОСОБА_7 надано суду апеляційної інстанції копії договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_2 від 30.05.2023 між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з сумою продажу - 2 719 000 грн. (перебуває в матеріалах справи), при цьому, невитрачена частина коштів з продажу квартири в розмірі 500 000 грн. залишилися у ОСОБА_8 вдома на зберіганні, що підтверджено копією декларації останнього, як поданої при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (перебуває в матеріалах провадження). Крім того, підозрюваним підтверджено в суді апеляційної інстанції і те, що ним було здійснено обмін 500 000 грн. на долари США, в подальшому частина цієї суму в розмірі 7100 доларів США і зберігалися в його домоволодінні.
Проаналізувавши вище зазначені письмові докази та пояснення, апеляційний суд вважає, що власником майна ОСОБА_8 та його захисником об'єктивно доведено належність вилучених грошових коштів (7 100 $) саме підозрюваному, фактично ці кошти є накопиченими останнього, тобто заощадженнями.
Натомість, будь-які дані щодо належних ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 7100 $ до грошових коштів набутих вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.191 КК України матеріали клопотання про накладення арешту на майно не містять.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено правову підставу та мету для накладення арешту на майно - грошові кошти (7 100 $), передбачені ч.2 ст.170 КПК України.
В свою чергу, розглядаючи клопотання про арешт майна слідчий суддя мав би ретельно перевірити чи слідчий та прокурор, зібрали вагомі докази, які дають право на втручання у права відповідного власника володіти своїм майном, а саме арештовувати майно з метою забезпечення кримінального провадження.
Однак, формально пославшись в ухвалі на необхідність задоволення клопотання слідчої про арешт майна - грошові кошти в сумі 7 100 $, слідчий суддя у судовому рішенні належно не зазначив з яких підстав він дійшов висновків викладених в оскаржуваному рішенні і не навів мотиви на обґрунтування такого рішення.
За встановлених обставин, з урахуванням доводів та доказів сторони захисту, доводи клопотання прокурора свідчать про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування в частині накладання арешту на майно - грошові кошти.
Жодні твердження апеляційної скарги прокурором в судовому засіданні апеляційного суду не спростовано.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому ухвала слідчого судді в частині накладання арешту на майно - грошові кошти є незаконною та підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали, якою необхідно відмовити в задоволенні клопотання слідчої.
При цьому, згідно ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі вилучене майно.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 19.08.2025 в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 7100 (сім тисяч сто) доларів США, вилучених 13.08.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , - скасувати.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на грошові кошти в сумі 7100 (сім тисяч сто) доларів США, вилучених 13.08.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , - відмовити.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :