Житомирський апеляційний суд
Справа №287/513/25 Головуючий у 1-й інст. Русин М. Г.
Номер провадження №33/4805/737/25
Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
10 вересня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 06 травня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП,
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 06 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 23 лютого 2025 року о 10 год. 30 хв. в м. Олевськ по вул. Спасо-Преображенська, виїжджавши на автомобілі «ВАЗ 217030», н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та здійснив зіткнення з іншим автомобілем, який рухався прямо, а саме «Фольксваген Пасат», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив п. 10.9. ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження відносно нього за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що його вина не доведена, оскільки протокол, який йому не вручили, не може бути доказом вини.
ОСОБА_1 була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався. Будучи належним чином повідомлений про місце і час судового засідання останній у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився (смс-повідомлення, судова повістка, телефонограма), заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 254353 від 23.02.2025, ОСОБА_1 23 лютого 2025 року о 10 год. 30 хв. в м. Олевськ по вул. Спасо-Преображенська, виїжджавши на автомобілі «ВАЗ 217030», н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та здійснив зіткнення з іншим автомобілем, який рухався прямо, а саме «Фольксваген Пасат», д.н.з. НОМЕР_2 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.9. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В матеріалах справи містяться:
- письмові пояснення водія ОСОБА_1 , де він значив, що виїжджав з паркувального місця заднім ходом та не помітив автомобіль «Фольксваген», в'їхавши й переднє ліве крило та пошкодивши його;
- письмові пояснення водія ОСОБА_2 , в яких останній пояснив, що він рухався по вулиці і з лівої парковки заднім ходом різко виїхав автомобіль «ВАЗ», вдаривши його автомобіль «Фольксваген» у переднє ліве крило та пошкодивши його;
- схема місця ДТП з додатком, згідно яких транспортний засіб «Фольксваген» розташований на смузі руху прямо, а автомобіль «ВАЗ» перпендикулярно напрямку смуги руху задньою частиною біля переднього лівого крила автомобіля «Фольксваген».
Проаналізувавши вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що виразилося у порушення ним п. 10.9 ПДР України.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
При оцінці доказів суд реалізує стандарт більшої переконливості, при якому цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду було дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із останнім.
Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР України може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв'язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.
Причинно-наслідковий зв'язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.
Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв'язку.
Свій висновок суд належним чином обґрунтував порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.9 ПДР України (під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб), що знаходиться у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки та стало причиною виникнення даної ДТП.
Доводи скарги, а саме те, що протокол не є доказом вчинення адміністративного правопорушення і його копія йому не вручалася, не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами справи.
Так, у п. 18 протоколу серії ЕПР1 № 254353 від 23.02.2025 зазначено «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений (а), копію протоколу отримав (ла), внесені про мене дані правильні», що ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом.
Крім того, згідно ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів, на основі якого встановлюються обставини справи. Зазначені у ньому обставини ДТП, а саме виїзд автомобіля «ВАЗ» заднім ходом на смугу руху автомобіля «Фольксваген», у сукупності з іншими доказами (схемою місця ДТП та додатком до нього з описом пошкоджень ТЗ, письмовими поясненнями учасників ДТП) дозволяє зробити беззаперечний висновок про порушення водієм автомобіля «ВАЗ» вимог п. 10.9 ПДР України, який не впевнився у відсутності інших транспортних засобів на смузі, в яку він виїжджав.
Будь-яких доказів порушення іншим водієм ПДР України, які б могли спровокувати ДТП, матеріали справи не містять.
Отже, суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яке пов'язано із порушенням п. 10.9 ПДР України, тобто причинно-наслідковому зв'язку із його діями та дорожньо-транспортною пригодою.
Додаткових об'єктивних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано. Досліджені судом докази є достатніми для висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, як і підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Олевського районного суду Житомирської області від 06 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь