Справа № 569/10123/25
1-кп/569/1597/25
11 вересня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження № 12020185010001735 від 18.11.2020 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України,
До Рівненського міського суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки такий закінчується, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України залишились незмінними.
Обвинувачений та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти клопотання.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слід задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» пункту 1статті 5 Європейської конвенції з прав людини(пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії», «Лавентс проти Латвії»).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Вирішуючи питання про продовження строку домашнього арешту, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до проступку та тяжкого злочину. Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочину дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не встановлено.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з того, що даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не встановлено, а також приймає до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за вчинення, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 369, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту на 60 днів - з 11.09.2025 року до 09.11.2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 22:00 год. до 06:00 год., за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах, бомбосховищах на випадок оголошення повітряної тривоги;
3) не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;
4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
5) утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим не з'явиться без поважних причин за викликом до суду, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Строк дії ухвали та покладених обов'язків до 09.11.2025.
Ухвала що підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1