справа № 362/422/25
провадження № 2/362/1484/25
11.09.25 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в місті Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Суд установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), за участю третіх осіб - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну (майнову) шкоду в розмірі 87 627,85 грн.; моральну шкоду (немайнову) в розмірі 24 000 грн., франшизу в розмірі 3 200 грн.
Відповідач позов не визнав, подав відзив, за змістом якого проти задоволення вимог заперечує. Зокрема, зазначає, що позивач утратив право на подання даного позову, оскільки станом на дату звернення з даним позовом не є власником пошкодженого транспортного засобу. Окрім того, відповідач вказує, що відповідно до полісу добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн., яка підлягає стягненню, на думку відповідача, зі страховика. Також, відповідач вважає, що відсутність встановленої у звіті ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу унеможливлює визначення вартості відновлювального ремонту та визначення суми матеріального збитку.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що транспортний засіб належав йому станом на дорожньо-транспортну пригоду, на даний час оформлений на його дружину та продовжує перебувати у його володінні. Також наголошує, що факт відчуження транспортного засобу не впливає на обов'язок відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
У наданих суду запереченнях відповідач наголошує на тому, що позовна заява має бути подана власником транспортного засобу. Також вказує, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди можуть бути заявлені в межах річного строку, який в даному випадку пропущено.
Позивач надав також додаткові пояснення на заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких зазначає, що шкода була заподіяна йому, як власнику транспортного засобу станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, а тому вважає, що саме йому належить право вимоги за даним позовом. А також зазначає про необхідність стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2022 року о 06:45 год. на автодорозі М-05 Київ-Одеса, 77 км, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР, враховуючи дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, щоб контролювати транспортний засіб, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За даним фактом стосовно водія ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №142581 від 10 грудня 2022 року за статтею 124 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2023 року (справа №357/11825/22) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав. Вказана постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.
Внаслідок вчиненого правопорушення позивачу завдано матеріальну шкоду, що полягає у пошкодженні його майна - автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ СК «Гардіан» (страхувальник ОСОБА_3 ) згідно полісу серії ЕР №210522011.
Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн. Франшиза за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 3 200,00 грн.
З метою визначення розміру страхового відшкодування на замовлення страхової компанії оцінювачем ФОП ОСОБА_4 21 грудня 2022 року виготовлено Звіт №61/D/13/46 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ, відповідно до якого: вартість відновлюваного ремонту ТЗ «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 року випуску, складає 190 877,73 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу - 103 249,88 грн. (з ПДВ на вартість матеріалів та складових), 90 824,48 грн. (без врахування ПДВ на вартість матеріалів та складових).
Згідно із вказаним Звітом, ринкова вартість досліджуваного КТЗ складає 467 532,00 грн., в т. ч. ПДВ. Коефіцієнт фізичного зносу складових ТЗ становить 0.5845 (58.45 %).
Після розгляду ТДВ СК «Гардіан» документів за страховим випадком, що мав місце 10 грудня 2022 року, позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 87 624,48 грн., як різницю між розміром шкоди без врахування ПДВ та розміром франшизи.
Не погоджуючись з розміром визначеного страховиком відшкодування, позивач самостійно залучив експерта для визначення розміру збитків.
Так, відповідно до згідно звіту від 22 грудня 2022 року №MK0181_22_FO_KA4509HO, складеного Українським центром після аварійного захисту «Експерт-Сервіс Авто», вартість матеріального збитку позивачу становить 114 892,76 грн.
Наведеним обставинам надано оцінку в межах судового розгляду по справі № 761/23707/23.
Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування залишено без задоволення. Ухвалюючи таке рішення суд виходи з того, що у відповідача відсутній обов'язок приймати до уваги наданий позивачем висновок, оскільки Законом визначений вичерпний перелік випадків, коли потерпілий має право самостійно обирати експерта для визначення розміру збитку. Крім того, судом встановлено, що відповідачем у передбачений Законом строк організовано огляд транспортного засобу, про що складено відповідний акт огляду та здійснено страхове відшкодування. У зв'язку із тим, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування, що не заперечується позивачем, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача будь-яких зобов'язань перед позивачем. Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц зроблено висновок, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Таким чином, у межах даного судового провадження суд не дає оцінки обставинам щодо правильності обчислення страхового відшкодування, як такі що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Отже, при розгляді даної справи, суд виходить з даних, викладених у звіті оцінювача ФОП ОСОБА_4 від 21 грудня 2022 року № 61/D/13/46, відповідно до якого: вартість відновлюваного ремонту ТЗ «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 року випуску, складає 190 877,73 грн.
Наведена сума відновлюваного ремонту також підтверджується ремонтною калькуляцією від 10 грудня 2022 року № 61-D/13/46.
Звертаючись із даним позовом, позивач вбачає достатність підстав для стягнення з відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим позивачу страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, а також сплатити позивачу суму франшизи.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц , від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.
За таких обставин саме відповідач, як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Щодо стягнення з відповідача суми франшизи
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За правилами пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи, страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.
З огляду на викладені нормативні положення, суд дійшов висновку, що саме страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
При цьому суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 та 12 грудня 2018 року у справі № 758/2356/17-ц, згідно якою володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що страховиком відповідача виплачено 87 624,48 грн. суму погодженого страхового відшкодування за виключенням суми франшизи, визначеної полісом серії ЕР № 210522011 у розмірі 3 200,00 грн., суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача франшизи є обґрунтованою, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Позивач зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду, що полягає у позбавленні його можливості використовувати власний автомобіль, який не підлягає експлуатації через суттєві пошкодження. Позивач втратив звичний спосіб життя, вимушений користуватися громадським транспортом, що впливає на його повсякденне життя. Дорожньо-транспортна пригода та її наслідки стали для нього стресовою подією.
Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, та справедливості суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
З цих підстав позовні вимоги належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 100 827,85 грн. (87.81% від заявлених вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), судовий збір за розгляд яких станом на дату звернення позивача до суду становив 1 211,20 грн., на користь позивача належить стягнути 1 063,55 грн. сплаченого ним судового збору.
При цьому позивач має право звернутись до суду із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору, яка утворилася у зв'язку зі зменшенням позовних вимог, після набрання цим рішенням законної сили.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 .
2. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну (майнову) шкоду в розмірі 87 627 (вісімдесят сім тисяч шістсот двадцять сім) гривень 85 копійок.
3. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
4. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) частину збитків, що не відшкодована страховиком згідно з договором страхування (франшизу), в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.
5. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
6. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 1 063 (одна тисяча шістдесят три) гривні 55 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 11 вересня 2025 року.
Суддя О.В. Попович