ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/48913.12.10
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»
доКомунального підприємства «Київпастранс»
простягнення 13 666,98 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -Кусюк А.Л. (довіреність № 01/050 від 01.09.2010);
від відповідача -Бублик А.В. (довіреність № 06-5/18 від 04.01.2010).
У жовтні 2010 Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо 13 666,98 грн. збитків.
01.12.2010 представник Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»подав заяву, у які просив суд вважати опискою, зазначені в позовній заяві назви сторін, а саме Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»та Комунальне підприємство «Київпастранс»Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, так як дійсними назвами сторін є: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»(далі -позивач або Страхова компанія) та Комунальне підприємство «Київпастранс»(далі -відповідач або Підприємство).
Позовні вимоги мотивовані тим, що Страховою компанією на підставі договору добровільного страхування № 006-25933 від 12.03.2009 (далі -Договір страхування), внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Лексус 460 ЛС», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі -автомобіль «Лексус»), -ОСОБА_1, а тому Страховою компанією відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) отримано право зворотної вимоги, у межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -трамвай «Т-З», бортовий номер 5765 та 5766 (далі -трамвай «Т-3»), яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, належить на праві власності Підприємству, то останнє зобов'язано виплатити Страховій компанії заявлену до стягнення суму.
Підприємство позов не визнало та 22.11.2010 в порядку статті 24 Господарсько процесуального кодексу України (далі -ГПК України) подало заяву, відповідно до якої просило суд замінити неналежного відповідача -Підприємство на належного відповідача -Акціонерне страхове товариство «Вексель».
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 01.12.2010 оголошувалась перерва до 13.12.2010.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з довідки УДАІ УМВС України в м. Києві від 09.04.2009 та постанови Подільського районного суду м. Києва від 12.06.2009 у адміністративній справі № 3-3224/09, 09.04.2009 о 12 год. 25 хв. на перехресті вул. Ніжній Вал - вул. Глибочицька була скоєна ДТП, а саме зіткнення трамвая «Т-3», яким керував ОСОБА_2. з автомобілем «Лексус».
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог пунктів 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою довідки УДАІ УМВС України в м. Києві від 09.04.2009 та постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.06.2009 у адміністративній справі № 3-3224/09. Вказаною постановою ОСОБА_2. визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Лексус».
24.04.2009 ТОВ «Естімейт»складено звіт з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (далі -Звіт), відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого володільцю автомобіля «Лексус»в результаті його пошкодження при ДТП, дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу та становить 12 343,44 грн.
Пошкоджений автомобіль було відремонтовано у СПД ОСОБА_3 Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Лексус»становить 13 298 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № РН-019986 від 26.05.2009, укладеного між СПД ОСОБА_3 та Страховою компанією.
Автомобіль «Лексус»був застрахований на підставі Договору страхування, укладеного між ОСОБА_1 (власник автомобіля «Лексус») та Страховою компанією.
На підставі вказаного Договору страхування та Страхового акта № 10553/1, затвердженого головою правління Страхової компанії 12.05.2009, Страхова компанія виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у сумі 13 298 грн.
Сума страхового відшкодування перерахована на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_3 (особа, якою було відремонтовано автомобіль) в «Райффайзен Банк Аваль»в м. Києві, що підтверджується платіжним дорученням № 4316 від 18.05.2009, копія якого міститься в матеріалах справи.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Страхової компанії перейшло в межах суми 13 298 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки УДАІ УМВС України в м. Києві від 09.04.2009 та постанови Подільського районного суду м. Києва від 12.06.2009 у адміністративній справі № 3-3224/09, трамвай «Т-3», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Лексус»належить Підприємству.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала трамваєм «Т-3», що належить Підприємству та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.
Відтак, Підприємство є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Лексу», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як убачається з Звіту вартість матеріального збитку, завданого володільцю автомобіля «Лексус»в результаті його пошкодження при ДТП, дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу та становить 12 343,44 грн., проте, відповідно до акта виконаних робіт № РН-019986 від 26.05.2009 реальна вартість цих робіт склала 13 298 грн.
Таким чином, реальні збитки власника автомобіля «Лексус»склали суму 13 298 грн.
24.06.2010 Страхова компанія надіслала Підприємству претензію № 167-01/10 щодо сплати збитків в сумі 13 298 грн. Вказана претензію була отримана Підприємством 30.06.2010, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення
Підприємство залишило вказану претензію без відповіді, а вимоги Страхової компанії без задоволення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, Підприємство повинно було здійснити виплату 13 298 грн. збитків, в строк відповідно до 07.07.2010.
Проте, Підприємство свого зобов'язання щодо виплати 13 298 грн. збитків не виконало.
Відтак, враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд стягує з Підприємства 13 298 грн. збитків.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Підприємство не спростувало обставин, на які посилається Страхова компанія в обґрунтування своїх позовних вимог.
Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Підприємство не довело факту того, що шкоду автомобілю «Лексус» було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надало доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(04050, м. Київ, вул. Білоруська, будинок 3, ідентифікаційний код 20344871) 13 298 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. заборгованості з відшкодування збитків, а також 132 (сто тридцять дві) грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
СуддяСташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 20.12.2010