ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/47222.12.10
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна»
До приватного підприємства «Валтар»
Про стягнення 341 504,91 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача не з'явились
Від відповідача не з'явились
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»з позовом про стягнення з приватного підприємства «Валтар»342 981,34 грн. заборгованості за договором поставки № 248/09 від 16.12.2009 р., а саме: 270 882,16 грн. основного боргу за поставлений товар, 16 252,93 грн. інфляційних втрат, 6 545,70 грн. трьох процентів річних та 49 300,55 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.12.2010 р..
06.12.2010 р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи до 20.12.2010 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних документів та необхідністю витребування доказів.
Представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявлено до стягнення з відповідача 341 504,91 грн. заборгованості за договором поставки № 248/09 від 16.12.2009 р., а саме: 269 405,73 грн. основного боргу, 16 252,93 грн. інфляційних втрат, 6 545,70 грн. трьох процентів річних та 49 300,55 грн. пені.
20.12.2010 р. до канцелярії суду відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідач відзив на позов та витребуваних судом документів не подав.
У судовому засіданні 20.12.2010 р. було оголошено перерву до 22.12.2010 р..
22.12.2010 р. представники сторін на виклик суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.
За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
16.12.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»(постачальником) та приватним підприємством «Валтар»(покупцем) було укладено договір поставки № 248/09 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2 Договору позивач зобов'язується поставляти відповідачу товар відповідно до виставленого рахунку та у встановлені даним Договором строки, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар.
Згідно з пунктом 3.5. Договору під час передачі товару на складі позивача наявність підпису відповідального представника відповідача в накладній є підтвердженням одержання товару та відсутності претензій відповідача до зовнішнього вигляду та кількості товару.
На виконання Договору позивач передав, а відповідач на підставі довіреностей № 188 від 25.12.2009 р. та № 189 від 25.12.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, отримав товар на загальну суму 310 352,77 грн., що підтверджується видатковими накладними від 28.12.2009 р. №№ 1150-1155 Z-Київ, підписаними сторонами належним чином.
З урахуванням здійснених відповідачем оплат та вартості повернутого останнім товару заборгованість відповідача за поставлений товар станом на 19.10.2010 р. становила 270 882,16 грн., що підтверджується підписаним сторонами належним чином та скріпленим печатками останніх актом звірки.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Посилання позивача на встановлений у пункті 1 додатку № 2 від 18.12.2009 р. до Договору строк відстрочки платежу - 28 календарних днів - не береться судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 11 додатку до договору останній діє до 25.12.2009 р.. Тобто на момент здійснення поставки товару за накладними від 28.12.2009 р. положення додатку до договору не діяли.
Позивачем було вручено, а відповідачем отримано 21.10.2010 р. претензію № 279 від 19.10.2010 р., в якій було виставлено вимогу про сплату 270 882,16 грн. заборгованості за договором № 248/09 від 16.12.2009 р.. На вказаній претензії міститься підпис представника відповідача та відтиск печатки підприємства.
Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару в обумовлений законодавством строк, внаслідок чого заборгованість відповідача на момент звернення позивача до суду за договором № 248/09 від 16.12.2009 р. становила 270 882,16 грн., що підтверджується матеріалами справи.
З урахуванням наданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та наданого журналу реєстрації господарських операцій в підтвердження здійснення відповідачем 09.12.2010 р. часткової оплати заборгованості у сумі 1 476,43 грн., заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 269 405,73 грн. основного боргу є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів погашення заборгованості, окрім наданих позивачем, відповідачем не подано.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі пункту 8 додатку № 2 від 16.12.2009 р. до Договору пені в сумі 49 300,55 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до пункту 11 зазначений додаток до договору діє до 25.12.2009 р., тобто на момент виникнення прострочення по оплаті поставленого 28.12.2009 р. товару положення додатку до договору не діяли.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Нарахування позивачем неустойки у вигляді пені є неправомірним, оскільки в договорі № 248/09 від 16.12.2009 р. сторонами не обумовлено застосування такого виду відповідальності як неустойка у випадку прострочення грошового зобов'язання відповідача по сплаті отриманого товару.
Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховану з 26.01.2010 р. по 15.11.2010 р. інфляційну складову боргу в сумі 16 252,93 грн. та три проценти річних у сумі 6 545,7 грн.
Враховуючи те, що умовами Договору не встановлений строк оплати товару, а відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання відповідача по сплаті отриманого товару виникло 28.10.2010 р., період прострочення, за який підлягають стягненню три проценти річних, становить з 28.10.2010 р. по 15.11.2010 р. в межах заявленого позивачем періоду нарахування:
сума боргу, грн.період простроченнякіл-ть днів просточення сума 3 % річних, грн.
270 882,16 28.10.1015.11.1019423,02
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 423,02 грн. трьох процентів річних. У стягненні 6 122,68 грн. трьох процентів річних судом відмовлено, оскільки позивачем здійснено розрахунок з невірним вирахуванням періоду прострочення відповідно до вимог статті 530 ЦК України.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16 252,93 грн. інфляційної складової боргу не підлягають задоволенню як безпідставні, необґрунтовані та неправомірні, оскільки позивачем здійснено розрахунок з невірним вирахуванням періоду прострочення відповідно до вимог статті 530 ЦК України.
В межах заявленого позивачем періоду прострочення відповідача становить менше місяця, тому не вбачається за можливе вирахувати суму, на яку збільшився борг у зв'язку з інфляційними процесами, які обчислюються за місяць.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази, подані позивачем, відповідачем належним чином не спростовані.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 269 405,73 грн. основного боргу, 423,02 грн. трьох процентів річних.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає до стягнення 2 698,29 грн. витрат по оплаті державного мита та 186,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «Валтар»(02002, м. Київ, вул. Каховська, буд. 71-А, рахунок 26004219585300 в АКБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 30055546) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»(03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26; 07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 24 рахунок 26008697144012 у КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, код 31111213) 269 405 (двісті шістдесят дев'ять тисяч чотириста п'ять) грн. 73 коп. основного боргу, 423 (чотириста двадцять три) грн. 02 коп. трьох процентів річних, 2 698 (дві тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 29 коп. витрат по оплаті державного мита та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова