ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/34321.12.10
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Про стягнення 151 381,25 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_3 -представник за довіреністю № б/н від 12.10.10.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 1 оренди нежитлового приміщення від 17.11.08. в розмірі 151 381,25 грн. (122 000,00 грн. -основний борг, 7 459,95 грн. -збитки від інфляції, 18 596,00 грн. - пеня, 3 325,30 грн. -3% річних).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування спірним приміщенням, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виникла заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в сумі 151 381,25 грн.
Крім того, позивач в порядку в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просить суд в порядку підготовки справи до розгляду накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, та яка належить на праві власності відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.10. порушено провадження у справі № 30/343, розгляд справи призначено на 23.11.10. о 14-30.
Представник відповідача в судове засідання 23.11.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.11.10. про порушення провадження у справі № 30/343 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/343 відкладено на 09.12.10. о 10-50.
В судовому засіданні 09.12.10. представником позивача було подано письмові пояснення, відповідно до яких позивач надає обґрунтований розрахунок стягуваної суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 151 381,25 грн. (122 000,00 грн. -основний борг, 7 459,95 грн. -збитки від інфляції, 18 596,00 грн. -пеня, 3 325,30 грн. -3% річних).
В судовому засіданні 09.12.10. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 09.12.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.10. розгляд справи № 30/343 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 21.12.10. о 12-20.
В судовому засіданні 21.12.10. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 21.12.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.12.10. у справі № 30/343 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою про включення відповідача до ЄДРПОУ, копія якої залучена до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову, викладене в прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Але, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/343.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
17.11.08. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір № 1 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове платне користування наступне майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 10, а саме: приміщення, що орендується розташоване у підвалі Літери "А", яке розташоване за адресою, зазначеній в п. 1 даного Договору. Загальна площа приміщення, що орендується, складає 80,20 кв. м. План приміщення, що орендується, зазначено у додатку № 1 до даного Договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 3.1, п. 3.3, п. 3.4 Договору визначено, що приймання-передача об'єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Приміщення вважається переданим Орендарю з моменту підписання акта прийому-передачі. У момент підписання акту приймання Орендодавець передає Орендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого представниками Орендаря забезпечується безперешкодний доступ у приміщення, що орендується.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору було передано відповідачу в орендне користування спірне майно, що підтверджується актом прийому-передачі № 1, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
У відповідності до п. 4.1, п. 4.2 Договору, сторонами погоджено, що термін оренди становить 364 календарних днів з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом прийому-передачі.
Якщо жодна сторона в термін 1 (одного) місяця до закінчення даного Договору не заявить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується ще на 364 календарних днів.
Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з тим, що після закінчення строку дії Договору відповідач продовжував користуватись спірним нежитловим приміщенням, у відповідності до вимог ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, строк дії Договору було автоматично продовжено а тих самих умовах і на той самий строк.
Згідно п. 5.1 Договору встановлено, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір плати за оренду приміщення складає 6 000,00 грн. на місяць, без ПДВ.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується у готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у грошовій одиниці України на поточний рахунок Орендодавця, за кожен місяць, не пізніше 28 числа попереднього місяця.
Відповідно до п. 7.1 Договору, Орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України орендну плату за користування спірним майном не сплачує, внаслідок чого, у останнього існує заборгованість перед позивачем в сумі 122 000,00 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування спірним приміщеним та надані послуги в повному обсязі не виконав.
Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 122 000,00 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.1 Договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 596,00 грн. пені.
Відповідно до п. 9.1 Договору передбачено, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар повинен сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 10 718,29 грн.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 459,95 грн. - збитків від інфляції та 3 325,30 грн. -3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
При перевірці правильності обчислення позивачем 3% річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 301,32 грн. та збитки від інфляції в розмірі 894,00 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2) 122 000 (сто двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. -основного боргу, 10 718 (десять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 29 коп. -пені, 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. -збитків від інфляції, 301 (триста одна) грн. 32 коп. - 3 % річних, 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 13 коп. - державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 77 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову -відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко
Повне рішення
складено 22.12.10.