ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 58/11717.12.10
За позовомТовариство з обмеженою відповідальність “Тенісний клуб “СПАРТАК”
До Закладу федерації Профспілок України Учбово -спортивна база “СПАРТАК”
Проусунення перешкод у користуванні майном
Суддя Блажівська О.Є.
Представники:
Від позивачаНімчук І.В., Рутто Г.В. - директор
Від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальність “Тенісний клуб “СПАРТАК” звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Закладу федерації Профспілок України Учбово -спортивна база “СПАРТАК” про усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2010 р. порушено провадження у справі № 58/117, призначено розгляд справи на 27.10.2010 р.
Представник позивача в судове засідання 27.10.2010р. з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2010р. надав документи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи неявку відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 27.10.2010р. було відкладено.
15.11.2010р. судом одержано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.
У судове засідання 17.11.2010р. представник позивача з'явився.
Розгляд справи 17.11.2010р. відкладався.
Ухвалою суду від 06.12.2010 р. розгляд справи було призначено на 17.12.2010 р.
У судове засідання призначене на 17.12.2010 р. з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 58/117 не виконав, позовні вимоги не спростував. У зв'язку з чим та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
30.12.2001 р. між Учбово -спортивна база “СПАРТАК” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тенісний клуб “СПАРТАК” (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень Учбово -спортивної бази “СПАРТАК” (надалі -договір), відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар прийняти в строкове платне користування спортивну площадку площею 1800 кв.м. та розміщене поруч з кортами нежитлове приміщення роздягальні площею 80 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 105.
Відповідно до п. 7.1 договору термін дії договору встановлюється з 01.01.2002 р. по 31.12.2008 р.
Відповідно до п. 7.5 договору у разі відсутності письмової заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов і терміну дії договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За твердженнями позивача, він звернувся до відповідача з листом від 22.12.2008 р. про продовження терміну договору.
На підтвердження направлення даного листа позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2009 р. № 01-08/208 розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку є касовий чек, поштова квитанція тощо.
Таким чином зважаючи на те, що позивач не надав суду касового чеку відправлення та опису вкладення вказаного листа від 22.12.2008 р., судом не приймається як належний доказ звернення позивача до відповідача щодо продовження строку дії договору.
Крім того, позивач надав суду лист відповідача від 03.03.2009 р. щодо відмови останнім у продовженні строку дії договору.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визначено, що частина 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гаранти їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналізуючи зміст позовної заяви, судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його прав як орендаря з приводу відмови відповідачем продовжувати термін дії договору.
Але, фактично позивач заявив вимогу щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачу у користуванні комплексної спортивної площадки та нежитловим приміщенням роздягальні.
Викладене свідчить про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
Слід зазначити, що пред'явлення позову про зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачу у користуванні орендованих нежитлових приміщень, в даному випадку фактично не призводить до захисту прав позивача та їх поновлення, про які йдеться в позовній заяві.
Враховуючи недоведеність, необґрунтованість та неправомірність позовних вимог, а також приймаючи до уваги те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, суд дійшов висновку про відмову в позові із заявлених підстав.
Разом з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості, вважаючи свої права порушеними, звернутися до суду у встановленому законодавством порядку та у встановлений законом спосіб за захистом своїх порушених прав, правильно обравши спосіб захисту порушених прав.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.Є. Блажівська
Повний текст складено: 22.12.2010р.