"13" грудня 2010 р.
Справа № 9/121-38.
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Соломки Л.І., розглянувши справу
за позовом Приватного підприємця Дмитрусік Мирослави Сергіївни
до Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення 30 999,89 грн.
Представники:
Від позивача: Майор М.І. -представник (доручення 20.11.2010р.)
Від відповідача: Лапковський О.Ю. - юрисконсульт І категорії (довіреність №1 від 05.01.2010р.)
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.
У судовому засіданні 13.12.2010р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: позивач -ПП Дмитрусік М.С. просить стягнути з відповідача -філії "Камінь-Каширського Автодор" ДП «Волинський автодор»заборгованість за поставлену продукцію по видатковій накладній №1 від 12.11.2008р. у сумі 6 999,86 грн., 3% річних -3 848,73 грн., індекс інфляції -20 154,30 грн. та судові витрати по справі.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу зазначає, що філії Камінь-Каширський "Автодор" згідно видаткової накладної №1 від 12.11.2008р. по довіреності через Зрум В.П. було відпущено продукцію на загальну суму 159 686,47 грн., за яку відповідачем було частково сплачено в сумі 152 686,61 грн. Між сторонами проведено звірку взаєморозрахунків відповідно до якої станом на 01.09.2010р. існує заборгованість в сумі 6 999,86 грн.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.11.2010р. відповідно до вимог ст. 24 ГПК України замінено відповідача - філію "Камінь-Каширського Автодор" ДП «Волинський автодор»належним відповідачем -Дочірнім підприємством «Волинський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», так як згідно довідки з ЄДРПОУ філія "Камінь-Каширського Автодор" без права юридичної особи є відокремленим структурним підрозділом ДП «Волинський автодор». Філії головним підприємством не надано право бути стороною у судовому процесі господарського суду. Таке право надане головному підприємству ДП «Волинський автодор», яке є належним відповідачем по даній справі, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався.
Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2010р. зазначив, що філія Камінь-Каширський "Автодор" повністю погасила заборгованість, що підтверджується виписками №23 від 02.09.2010р. на суму 2 000 грн., № 26 від 21.09.2010р. на суму 2 000 грн., № 32 від 18.10.2010р. на суму 2 999,86 грн. на загальну суму 6 999,86 грн., проте у зв'язку з перебуванням представника на лікуванні не було перевірено стан розрахунків на момент звернення з позовом.
Відповідач -ДП «Волинський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»у відзиві на позовну заяву від 13.12.2010р. зазначив, що не погоджується з даним позовом, оскільки основний борг погашений, ще до звернення до суду, що також підтвердив у судовому засіданні 29.11.2010р. керівник філії Камінь-Каширського "Автодор" Остапук В.К. В підтвердження зазначеного представник - ДП «Волинський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»долучив до матеріалів справи платіжні доручення №370 від02.09.21010р., №399 від 21.09.2010р., №426 від18.10.2010р. та акт звірки взаєморозрахунків від 01.11.2010р., де кінцеве сальдо на 01.11.2010р. нульове.
Крім того зазначає, що позивач неправомірно нарахував індекс інфляції та 3% річних, оскільки не було надіслано жодних претензій чи вимог кредитора, тому не виникло право вимоги, а тому з врахуванням вищезазначеного у задоволенні позову просить відмовити.
З наданих суду матеріалів, прояснень представників сторін вбачається наступне:
В обґрунтування позовних вимог позивач долучив до матеріалів справи накладну №1 від 12.11.2008р. на отримання від Камінь-Каширського "Автодор" через Зрума В.П. по довіреності № 038136 від 12.11.2008р. щебеню 20-40 та з врахуванням залізничного тарифу на загальну суму 159 686,47 грн. В накладній відсутній підпис відповідальних осіб про прийняття даної продукції.
З долученої до позовної заяви довіреності №038136/142 від 12.11.2008р. вбачається, що дана довіреність видана філією Камінь-Каширського "Автодор" Зруму Віктору Павловичу на отримання цінностей від підприємця Лукашук А.Ю. Зворотна сторона довіреності до по позову не долучена, тому невідомо які цінності доручено отримати Зруму В.П. та відсутній завірений директором та головним бухгалтером зразок підпису Зрума В.П.
Однак, актом звірки станом на 1 вересня 23010р. сторони підтвердили наявність заборгованості філії Камінь-Каширського "Автодор" перед підприємцем Дмитрусік М.С. в сумі 6 999,86 грн.
Станом на дату звернення з позовом (вх. господарського суду від 03.11.2010р. №01-32/2286) дана заборгованість відповідачем була погашена, що стверджується платіжними дорученнями №370 від02.09.21010р., №399 від 21.09.2010р., №426 від18.10.2010р. про перерахування суми 6 999,86 грн., тобто фактично заборгованості на дату звернення до суду з даним позовом не було.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведене в позові про стягнення боргу в сумі 6 999,86 грн. слід відмовити.
Позивачем пред'явлена також вимога про стягнення інфляційних та 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище сторонами не було узгоджено строки оплати отриманої продукції.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем не долучено до позовної заяви та не подано в ході судового розгляду доказів направлення відповідачу вимоги про оплату. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що письмових вимог відповідачу не направляв, лише велися телефонні переговори.
Оскільки позивач не направив вимоги про оплату, не довів факту настання обов'язку оплати, його позовні вимоги про сплату інфляційних та 3% річних за період з 12.11.2008р. по 31.08.2010р. безпідставні.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В супереч вимог ст. 33 ГПК України позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували обставини вказані в позовній заяві.
Керуючись відповідними положеннями Цивільного та Господарського процесуального кодексів України та дослідивши наявні серед матеріалів справи документальні докази, суд визнав не обґрунтованою вимогу позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, нарахованих за прострочення оплати за відпущений товар на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому вирішив у позові відмовити.
Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.
Суддя Соломка Л.І.
Повне рішення складено 15.12.2010р.