Справа № 496/295/25
Провадження № 1-кп/496/582/25
повний текст
01 вересня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
Судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 в залі суду, захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 в залі суду, захисника - адвоката ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
законного представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 в залі суду;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12024163250000343 від 10.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, -
Біляївський районний суд Одеської області розглядає вказане кримінальне провадження.
01 версеня 2025 року закінчується строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом.
Прокурором до суду подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, тому прокурор посилається на існування обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а також на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, в тому числі, останній немає дітей, неодружений, проживає не за місцем реєстрації, отже усвідомлюючи суворість покарання, у разі визнання його винним, є підстави вважати, що даний ризик наявний. Може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відносно нього вже скеровано обвинувальний акт до Приморського районного суду м. Одеса у обвинуваченні за іншим кримінальним правопорушенням. Також, прокурором зазначено про неможливість обрання інших запобіжних заходів, більш м'яких.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти клопотання прокурора, зазначила, що сторона захисту не погоджується з певними ризиками та вважає, що зазначені ризики є недоведеними прокурором. Дійсно, на даний час у Приморському районному суді м. Одеси знаходиться обвинувальний акт, у якому обвинуваченим є ОСОБА_4 . Однак, ризики його переховування від органу досудового розслідування відсутні, так само відсутні й ризики вчинення інших кримінальних правопорушень. ОСОБА_4 з'являється до судових засідань: він був присутній у попередньому судовому засіданні, з'являється також і на засідання у Приморському районному суді м. Одеси, що свідчить про його належну процесуальну поведінку. До того, як ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у даному кримінальному провадженні, він навчався на заочній формі та працював, фактично отримувати родину, яка складається з матері та малолітньої сестри. На даний час, враховуючи обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, ОСОБА_4 позбавлений можливості продовжувати заочне навчання та працювати. У зв'язку з викладеним просила долучити до матеріалів кримінального провадження довідки та інші документи, що характеризують особу ОСОБА_4 . Врахувати ці матеріали при розгляді питання щодо запобіжного заходу. Змінити запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт з 22:00 до 07:00 год.
Обвинувачений підтримав захисника та повідомив, що до того, як йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він навчався на заочній формі навчання.
Заслухавши думку прокурора, заперечення обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Доцільність перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Завданням кримінального провадження є захист особи і суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Конституційний Суд України у даному Рішенні зокрема вважає, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. При цьому обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Пунктом 38 рішення ЄСПЛ «Сергій Волосюк проти України» від 12.03.2009 р. (заява № 1291/03) передбачено, що згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Водночас, відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Застосовуючи відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, суд виходить з того, що в порядку ст. 178 КПК України суд, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність судимостей.
Суд погоджується, що розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, останній може зникнути та переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відносно ОСОБА_4 направлено обвинувальний акт до іншого суду, проте ОСОБА_4 раніше не судимий, в Україні діє презумпція невинуватості, поки не існує вироку, який набрав законної сили, суд не приймає до уваги відомості щодо наявності в судах інших кримінальних проваджень, отже наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, хоч і існує проте не може свідчити, що останній на шлях виправлення не став та буде продовжувати вчиняти кримінальні та адміністративні правопорушення.
Метою запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та уникнення ризиків, що останній може переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за тяжкий злочин.
На підставі ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Оцінюючи всі зазначені обставини, суд приходить до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу знизились і є наявність достатніх правових підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого до обвинуваченого на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, оскільки обвинувачений належним чином виконує покладенні на нього обов'язки та вчасно прибуває до суду, а також такий запобіжний захід дозволить йому продовжити навчання або працювати. Враховуючи викладене клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 182, 183, 184, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби, строком з 01 вересня 2025 року до 30 жовтня 2025 року.
Покласти на ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, такі обов'язки:
1) заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22:00 - 06:00 год., окрім періоду часу - під час оголошення повітряної тривоги в межах населеного пункту, де проживає обвинувачений, та у разі необхідності, щодо отримання медичної допомоги;
2) прибувати до суду за викликом;
3) не відлучатись за межі м. Одеса без дозволу судді;
4) повідомляти суддю про зміну свого місця проживання.
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та контроль за поведінкою ОСОБА_4 покласти на співробітників ВП № 2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.
Копію ухвали невідкладно надіслати на адресу ВП № 2 ОРУП №2 в Одеській області - для виконання, та прокурору для контролю.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 04 вересня 2025 року 10:00 год в залі судових засідань № 13 у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області.
Суддя: ОСОБА_1