16 грудня 2010 р. № 2-31/5907-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М.,
суддів:Кролевець О.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Гарант" (відповідач)
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р.
(залишено без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2010 р.)
у справі№ 2-31/5907-2009
за позовом Приватного підприємства "Вішера-2007"
доКомунального підприємства "Гарант"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орендне підприємство "Авангард"
простягнення 51 528,00 грн.
за участю представників:
від позивачаГригор'єв М.М.
від відповідачане з'явились
від третьої особине з'явились
У листопаді 2009 року Приватне підприємство "Вішера-2007" (далі -ПП "Вішера") звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства "Гарант" (далі -КП "Гарант") про спонукання відповідача провести на цокольному поверсі 5-ти поверхового житлового будинку по вул. Фрунзе, 52 в місті Євпаторія ремонт внутрішньобудинкових мереж водопроводу гарячого та холодного водопостачання, водовідведення (каналізації) та теплопостачання (опалення), які потребують його проведення, а також про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 28 874,00 грн.
У процесі розгляду справи позивач заявою від 08.12.2009 р. зменшив позовні вимоги та просив стягнути з КП "Гарант" на користь ПП "Вішера-2007" збитки у розмірі 28 874,00 грн. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.
Крім того, заявою від 22.12.2009 р. позивач у порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму заподіяних збитків у розмірі 51 528,00 грн. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу, якому на праві власності належить підвальне приміщення багатоквартирного житлового будинку, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з утримання внутрішньобудинкових мереж, що призвело до залиття кімнат підвального приміщення, спричинено матеріальну шкоду, яка має бути відшкодована відповідачем.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2010 р. у справі № 2-31/5907-2009 (суддя Привалова А.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. (колегія суддів у складі: Гонтаря В.І. -головуючого, Черткової І.В., Плута В.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 21 212,00 грн. збитків, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р., КП "Гарант" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2010 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП "Вішера-2007" відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
06.12.2010 р. до Вищого господарського суду України надійшли письмові заперечення ПП "Вішера-2007" на касаційну скаргу КП "Гарант", у яких позивач просить суд залишити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. у даній справі без змін, а скаргу -без задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу КП "Гарант" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 16.12.2010 р. о 12 год. 05 хв.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 14.12.2010 р. № 02.02-10/722 для розгляду касаційної скарги КП "Гарант" у справі № 2-31/5907-2009 сформовано колегію суддів у складі: Демидової А.М. -головуючого (доповідача), Кролевець О.А., Шевчук С.Р.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.01.2007 р. за договором дарування ПП "Вішера-2007" прийняло у дар від Орендного підприємства "Авангард" цокольний поверх п'ятиповерхового житлового будинку, що розташований по вулиці Фрунзе, 52 в місті Євпаторії, який складається з літ. "А" з приміщеннями №№ 1-40 загальною площею 577,3 кв.м.
Вказаний житловий п'ятиповерховий будинок № 52 по вул. Фрунзе, 52 у місті Євпаторії є комунальною власністю. Рішенням Євпаторійської міської ради від 16.03.2001 р. зазначений будинок було передано на баланс КП "Гарант" на праві повного господарського відання у складі житлового фонду в кількості 98 домоволодінь.
Згідно з актом приймання-передачі житлового фонду будинок № 52 по вул. Фрунзе у місті Євпаторії був прийнятий КП "Гарант" на баланс.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 статуту КП "Гарант" основною метою діяльності підприємства є утримання, обслуговування, експлуатація житлових будинків і прилеглої території, що знаходяться у господарському віданні підприємства, з метою отримання прибутку і аварійне обслуговування міського господарства. Для виконання основної мети діяльності визначено здійснення, у тому числі, поточного ремонту інженерних мереж загального користування.
Колегією суддів Вищого господарського суду України визнаються підставними висновки судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини регулюються положеннями глави 82 Цивільного кодексу України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею першою Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій віднесено прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про те, що саме на КП "Гарант" покладено обов'язок з утримання в належному стані внутрішньобудинкових мереж будинку № 52 по вул. Фрунзе в м. Євпаторії.
З матеріалів справи вбачається, що для з'ясування питань чи мало місце залиття приміщень позивача, з яких технічних причин та з метою визначення дійсного розміру збитків, у разі встановлення таких обставин, була призначена судова будівельно-технічна експертиза.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 01/10 від 04.03.2010 р. у цокольному поверсі будинку 52 по вул. Фрунзе у місті Євпаторії мало місце залиття кімнат №№ 1, 2, 3, що належать позивачу. Залиття сталося в період після 2006 року. Технічна причина - залиття водою з труб центрального опалювання, що проходять через ці приміщення. Також встановлено, що мало місце залиття кімнат №№ 38, 40, що належать позивачу. Технічна причина залиття у кімнаті № 38 - протічка води через перекриття з вищерозташованих квартир. Технічна причина залиття кімнати № 40 - протічка труби вводу водопроводу у житловий будинок і прорив труби госпфікальної каналізації. Нумерація кімнат зазначена експертом згідно з технічним паспортом Євпаторійського БТІ. Розмір матеріального збитку, спричиненого власнику приміщень внаслідок їх залиття, визначено експертом у сумі 31 962,00 грн.
Таким чином, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, експертизою встановлено, що причиною пошкодження майна, належного позивачу, є несправність труб водопроводу, опалення і каналізації (крім кімнати № 38), за належний стан яких несе відповідальність КП "Гарант" як балансоутримувач будинку.
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що невиконання відповідачем свого обов'язку, передбаченого Законом України "Про житлово-комунальні послуги", щодо забезпечення належних експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі, призвело до спричинення шкоди майну позивача.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, розмір матеріального збитку, спричиненого позивачу внаслідок залиття належних йому на праві власності приміщень, визначено експертом у сумі 31 962,00 грн., виходячи з вартості необхідних ремонтно-відновлювальних робіт відповідно до нормативної документації (державних будівельних норм ДБН Д. 1.1-1-2000), Ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи, затверджених наказом Держбуду України від 05.11.1999 р. № 270 і введених у дію з 01.01.2000 р. Згідно з п. 1.8 ДБН Д.1.1.-4.-2000 ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи є обов'язковими для ремонту, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної власності. При здійсненні ремонту за рахунок інших джерел фінансування їх застосування обумовлюється контрактом.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом, з яким погодився апеляційний господарський суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, підставно прийнято висновок судової будівельно-технічної експертизи як належний доказ на підтвердження факту наявності матеріальної шкоди та розміру збитків, спричинених пошкодженням майна, належного позивачу, внаслідок бездіяльності відповідача щодо утримання у справному стані труб внутрішньобудинкових мереж.
Враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій факту залиття кімнати № 38 саме внаслідок протічки води через перекриття з вищерозташованих квартир, сума на ремонт якої згідно з розрахунком експерта складає 10 750,00 грн., колегією суддів Вищого господарського суду України визнаються правомірними висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення збитків у цій сумі, з огляду на доведення відсутності вини відповідача у залитті вказаної кімнати.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій підставно дійшли до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і доведеність підстав застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 21 212,00 грн. (матеріальний збиток, що згідно з висновком експерта складає 31 962,00 грн., мінус 10 750,00 -сума на ремонт кімнати № 38) та правомірно задовольнили позовні вимоги у цій частині, відмовивши при цьому у задоволенні позову в частині стягнення збитків у розмірі 30 316,00 грн. з огляду на необґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Щодо доводів відповідача про те, що місцевий господарський суд не мав права приймати заяву позивача про уточнення позовних вимог, а саме збільшення розміру позовних вимог, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом про те, що збільшуючи розмір позовних вимог, позивач скористався правом, наданим йому ст. 22 ГПК України, а оскільки право зміни позовних вимог є невід'ємним правом позивача і позивачем дотримано вимоги процесуального закону щодо письмової форми заяви і до заяви додані докази сплати державного мита та докази надіслання її копії відповідачу, то судом першої інстанції правомірно прийнято вказану заяву до розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно частково задоволено позов.
У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Доводи скаржника не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів. Твердження оскаржувача про порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Гарант" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2010 р. у справі № 2-31/5907-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.А. Кролевець
С.Р. Шевчук