14 грудня 2010 р. № 2/160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Воліка І.М.
суддів :Капацин Н.В. -доповідача у справі,
Кролевець О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.10.2010
у справі№ 2/160
господарського судуміста Києва
за позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
простягнення 4 461,80 грн.
за участю представників від:
позивача Калінчук В.В. (довір. від 12.01.2010р.)
відповідача Ніколаєнко В.В. (довір. від 07.06.2010р.)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. у справі № 2/160 частково задоволено позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (Позивач), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (Відповідач) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" 1 018,25 грн. заборгованості, 2 929,96 грн. - неустойки, 102,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ТОВ "Україна житло-сервіс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2010р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. у справі № 2/160 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача частково в частині стягнення суми неустойки в розмірі 768,50 грн.
Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 22 Господарського процесуального кодексу України, статей 232, 258 Господарського кодексу України. Судами не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди житлового приміщення № 3894 від 07.10.2005р., укладеного між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (Орендар), Орендодавець надає, а Орендар, на визначений у пункті 5.1 термін приймає в орендне користування житлове приміщення з характеристикою, викладеною у пункті 1.2 договору, оплатою, визначеною у розділі 2 договору.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що термін дії договору з 07.10.2005р. до 01.04.2006р.
Даний Договір пролонгувався на той же самий строк і на тих же самих умовах. Строк дії Договору продовжено з 15.09.2007 до 10.03.2008.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" 4 461,80 грн., з яких 2 276,40 грн. матеріальних збитків, 2 185,40 грн. - неустойки.
Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої частково змінено підставу позову, Позивач просив стягнути з Відповідача замість матеріальних збитків, плату за фактичне користування Відповідачем житловим приміщенням поза строком дії договору за період з 11.03.2008р. по 31.10.2009р. в розмірі 1 018,25 грн. та 2 929,96 грн. - неустойки.
Суди попередніх інстанцій, з правовою позицією, яких погоджується Вищий господарський суд України, задовольняючи позовні вимоги вказують на їх обґрунтованість.
Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пункт 5.3 договору передбачає, що після закінчення терміну дії договору житлове приміщення передається Орендодавцю за актом прийому - передачі.
Позивачем 11.03.2008р. листом повідомлено Відповідача про припинення строку дії Договору.
Після закінчення строку дії Договору, Відповідач не повернув Позивачу орендоване приміщення.
Судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відповідача плату за фактичне користування приміщенням за період з березня 2008 р. по жовтень 2009р. в розмірі 1 018,25 грн.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до статті 611 даного Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача неустойки в розмірі 2 929,96 грн.
В касаційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно частини 4 статті 22 ГПК України (в редакції, яка діяла до прийняття Закону України № 2453-VI від 07.07.2010р.) Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує з засобами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Судом першої інстанції правомірно задоволено заяву Позивача про часткову зміну предмета позову, оскільки Позивачем заявою № 044/24-2395 від 07.06.2010р. змінено лише предмет позову.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої та апеляційної інстанцій, в зв'язку з чим підстав для скасування судових актів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. у справі № 2/160 залишити без змін.
Головуючий - суддя І.М. Волік
Судді Н.В. Капацин
О.А. Кролевець