Справа № 369/19199/24
Провадження № 2/589/1372/25
09 червня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Ковальової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
19.11.2024р. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №482661-КС-001 від 09.12.2023р. та додаткової угоди №1 від 12.04.2024р. до нього в розмірі 173781,90 грн., з яких: 44206,55 грн. заборгованість за тілом кредиту, 128272,83 грн. заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, а також 1302,52 грн. комісії. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів та комісії.
Відповідач надала до суду відзив, за змістом якого проти позову заперечувала в частині стягнення заборгованості за процентами та комісією, посилаючись на те, що кредитодавець під час укладання договору не надав можливості уважно ознайомитись із кредитним договором, що вбачається з невеликого проміжку часу між наданням позивачем Паспорту споживчого кредиту, оферти та їх підписанням відповідачем, що зазначені у «Візуальній формі послідовності дій Клієнта». Крім того, повідомила, що отримувала новий кредит в розмірі 20000 грн. за аналогічних умов із попереднім договором, вважала, що відповідний договір є новим договором, а не додатковою угодою до попередньо укладеного із позивачем. Зважаючи на відповідне, зазначила, що згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість за відсотками розрахована кредитодавцем за період з 09.12.2023р. по 27.09.2024р., тобто поза межами строку кредитування за кредитним договором №482661-КС-001 від 09.12.2023р. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів щодо нарахування заборгованості за іншими відсотками ніж вказані в умовах договору на вебсайті кредитодавця при обранні нею кредиту, таким чином позивач вказаною інформацією на власному вебсайті ввів в оману відповідача (на підтвердження чого додає скріншоти з вебсайту позивача). Зауважила, що вказана в кредитному договорі реальна річна процентна ставка за користування кредитом значно перевищує облікову ставку, встановлену НБУ. Крім того, посилаючись на постанови Верховного Суду у справі №343/557/15-ц від 20.07.2022р. та у справі №524/5152/15 від 09.12.2019р. вказувала на відсутність підстав для стягнення з неї заборгованості за комісією, оскільки вказана послуга нею фактично не замовлялась та не надавалась, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.
В свою чергу представник позивача надав додаткові пояснення у справі, за змістом яких зазначив, що оскільки відповідач не заперечує фактів укладення кредитного договору та додаткової угоди, факту отримання кредитних коштів за кредитним договором та додатковою угодою, здійснення платежів за кредитним договором, наявності заборгованості за кредитним договором перед позивачем, такі обставини не підлягають доказуванню відповідно до ст. 82 ЦПК України. Представник позивача наголошував на презумпції правомірності укладеного правочину та звернув увагу суду на те, що до позовної заяви були долучені візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору та додаткової угоди, у яких було детально відображено всі дії як позивача так і відповідача на укладення вказаних правочинів. Крім того, зазначив, що без отримання смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, кредитний договір та додаткова угода між кредитором і позичальником не були би укладені, при цьому кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позивальника із умовами кредитного договору Правилами. Усі істотні умови кредитного договору встановлені саме у кредитному договорі, який відповідач уклала із позивачем шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до порядку, визначеного ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Представник наголосив на вчиненні відповідачем конклюдентних дій, а саме: часткової оплати з метою виконання умов договору, а отже договір №482661-КС-001 від 09.12.2023р. не може вважатись неукладеним після його повного чи часткового виконання сторонами, про що зазначено у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17. Зазначив, що у відповідності до постанови Верховного Суду від 11.07.2018р. по справі №753/7883/15 доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Кредитодавець не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору, адже такий був продовжений додатковою угодою. Щодо комісії позивач зазначив, що у кредитному договорі встановлювалась комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, при цьому дана комісія є разовою, а її розмір незмінним, а тому підстави для визнання цих умов нікчемними відсутні.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у поданих додаткових поясненнях просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.
З врахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
08.12.2023р. між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) за допомогою вебсайту https://my.bizpozyka.com, укладено договір про надання кредиту №482661-КС-001 (далі - Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, у відповідності до п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.7 якого відповідач на засадах строковості, поворотності, платності отримала кредит в розмірі 40000 грн. строком на 24 тижні зі сплатою процентів за зниженою процентною ставкою 1,15082147 % на день (у разі погашення кредиту згідно з погодженим сторонами графіком) та за стандартною процентною ставкою 2,0 % на день. Крім того, згідно з п.2.5 Кредитного договору також одноразово нараховується комісія за надання кредиту в розмірі 6000гр. Відповідно до п.2.7 Кредитного договору строк повернення кредиту сторони обумовили до 25.05.2024 року. Також визначена орієнтовна загальна вартість наданого кредиту у сумі 104040,00 грн. і орієнтовна реальна річна процентна ставка у сумі 9188,53 процентів.
Сторонами в п. 3.2.3 Кредитного договору погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів, в тому числі тіла кредиту, процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою та комісії.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, крім іншого, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
На виконання зазначених вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» Позичальнику на її номер мобільного телефону було надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору. Так, згідно з візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №482661-КС-001 від 09.12.2023р. в інформаційно-комунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшла у особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, отримала інформацію про обрані умови кредиту, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту та підписала його одноразовим ідентифікатором /а.с.43/. Товариством сформовано індивідуальну оферту та направило клієнту одноразовий ідентифікатор UA-4140. Клієнтом прийнято умови оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання отриманим ідентифікатором UA-4140 /а.с.34/. Після укладення договору, товариство направило клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та правила кредитування відправлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з Позичальником /а.с.147/.
У пунктах 7.4.4, 7.3.1 вказаного Кредитного договору Позичальник підтвердила той факт, що ознайомлена з договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів, які діють у ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - Правила), текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає договір. Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтверджує, що до укладення договору отримала від кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Кредитного договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, а позичальник ОСОБА_1 погодилась на укладення Кредитного договору саме вищезазначеного змісту, про що свідчить підписання нею договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов Кредитного договору №482661-КС-001 кредитодавець ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконало, що підтверджується довідкою від 09.12.2023р. та випискою банку з 09.12.2023 по 16.12.2023 /а.с. 47, 83-84/. Дана обставина відповідачем визнається.
Крім того, 12.04.2024р. між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода) до Договору №482661-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2023р. (яка відповідно до п. 8 є невід'ємною його частиною), у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якої кредит збільшується на 20000 грн., який позичальник відповідно до п. 2.1 зобов'язується повернути. Крім того, згідно з п. 5 комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту становить 3000,00 грн.
Позичальнику на її номер мобільного телефону було надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання Додаткової угоди, яким остання підписала вказаний документ, що підтверджується електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором UA-6561 /а.с.38/. Після укладення Додаткової угоди, товариство направило клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Примірник Додаткової угоди був відправлений клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з Позичальником /а.с.148/.
Відповідно до п. 2.2 умов Додаткової угоди сторони домовились, що строк, на який надається Кредит, збільшується. За домовленістю сторін строк, на який надається кредит складає сукупність строку фактичного користування Позичальника кредитом до моменту укладення цієї Додаткової угоди та додаткового строку користування кредитом, який становить 24 тижні.
Також відповідно до п.4 сторони визначили, що строк, на який надається кредит за Кредитним договором складає сукупність строку фактичного користування Позичальником Кредитом до моменту укладення цієї Додаткової угоди та додаткового строку користування кредитом, який становить 24 тижні, а дата повернення кредиту - 27.09.2024р.
На виконання умов Додаткової угоди кредитодавець ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання по видачі відповідної суми кредиту виконало, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.04.2024р. /а.с. 48/. Дана обставина відповідачем визнається.
До вказаних Кредитного договору та Додаткової угоди додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» /а.с.49-53/, і зазначена вище візуальна форма послідовності дій клієнта /а.с. 43-44, 45/ та анкета клієнта /а.с.46/.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у порушення наведених умов Кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди), ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, а також сплати процентів та комісії, у строки, передбачені графіком погашення, належним чином не виконала. Відповідач на виконання умов кредитного договору здійснювала часткову оплату за даним договором на загальну суму 82031,41 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом /а.с.13-15/, у відповідача станом на 27.09.2024р. утворилась заборгованість перед позивачем за Кредитним договором, у розмірі 173781,90 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 44206,55 грн., суми заборгованості за простроченими процентами 128272,83 грн., суми заборгованості за комісією - 1302,52 грн.
Разом з тим, перевіряючи правильність і правомірність вказаного розрахунку, суд звертає увагу позивача на невірність застосованої ним процентної ставки.
Дійсно, згідно з п. 3.2 Кредитного договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Як зазначено вище, за умовами Кредитного договору сторони визначили, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15082147 % на день (за зниженою процентною ставкою у разі погашення кредиту згідно погодженого сторонами графіку) та за стандартною процентною ставкою 2,0 % за кожен день користування кредитом.
Проте 22 листопада 2023 року прийнято Закон України N 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон N 3498-IX), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону N 3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 13 п. 5 Розділу І Закону N 3498-IX).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5 %, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1 %.
Як встановлено вище, що відповідач отримав кредит 09.12.2023 року, тобто до набрання чинності Законом N 3498-IX.
Відповідно до приписів п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону N 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання ним чинності, отже застосовуються і до спірних договірних правовідносин, які тривали після 24.12.2023р.
Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір процентів за користування кредитом не мав виходить за граничні межі відсотків, встановлених законом на момент їх нарахування. Виходячи з викладеного, проценти підлягають розрахунку наступним чином: за період з 09.12.2023 року по 17.05.2024 року в розмірі 69223,89 грн. (в межах заявлених вимог), за період з 18.05.2024 по 20.08.2024 року в розмірі 62994,33 грн. (44206,55 x 1,5 x 95 : 100); за період з 21.08.2024р. по 27.09.2024 року в розмірі 16798,49 грн. (44206,55 x 1 x 38 : 100). Загальна сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 90476,23 грн. (149016,71 грн. - 58540,48 грн. (раніше сплачених)).
При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо несправедливості умов договору в частині розміру процентів через завищену реальну річну ставку за користування кредитом, зважаючи на приведений вище розрахунок, який грунтується на тих ставках, що встановлені законом.
У суду відсутні підстави для визнання таких умов нікчемними, адже за приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» нічемними є лише такі умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом. При цьому така оцінка має здійснюватися виходячи з вимог закону, що дів на час вчинення правочину. Також слід зазначити, що позову про визнання недійсними відповідних договірних умов, Позичальниця не заявляла.
Крім того, суд не може погодитись доводами відповідача щодо ненадання позивачем доказів щодо нарахування заборгованості за іншими відсотками, ніж вказані в умовах договору на вебсайті кредитодавця при обранні нею кредиту, оскільки відповідні умови були погоджені сторонами при укладанні Кредитного договору №482661-КС-001 від 09.12.2023р., шляхом обрання в особистому кабінеті умов кредиту, ознайомленням із паспортом споживчого кредиту та прийняттям оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписанням вказаних документів власним електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Разом з тим, надані скріншоти з вебсайту позивача є загальними відомостями щодо надання послуги, вказаними на ньому, а не умовами конкретного даного Кредитного договору. Більш того, надані відповідачем скріншоти з вебсайту позивача не можуть слугувати доказом погодження саме таких умов договору із кредитодавцем, оскільки датуються 08.04.2025р. Таким чином, надані скріншоти не можуть підтверджувати відповідні обставини станом на час укладення Кредитного договору в грудні 2023 року.
Крім того, зважаючи на доводи відповідача щодо нарахування процентів за межами строку кредитування, слід зазначити наступне.
З огляду на збільшення Додатковою угодою строку, на який надається кредит та встановлення нової дати його повернення - 27.09.2024р., суд не приймає до уваги посилання відповідача на незаконне нарахування позивачем заборгованості поза межами строку кредитування, оскільки кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом за вказаним договором до 27.09.2024р., відповідно до умов Додаткової угоди, з якими позичальник ОСОБА_2 погодилась, про що свідчить підписання нею вказаної угоди за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем можливості для уважного ознайомлення з Кредитним договором, з огляду на те, що із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, а згідно п.3.1.2, п.3.1.3 Правил позивальник може відмовитись від укладання договору шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається неакцептованою заявником і втрачає силу. Відповідач не була обмежена у часі для ознайомлення, повнота такого ознайомлення належала виключно до свідомої вольової поведінки самої відповідачки.
Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20.
Оскільки відповідач вважається ознайомленою з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, суд приходить до висновку, що відповідач повністю ознайомлена з його порядком укладення та підписання, про що свідчать виконані останньою фактичні дії в ІТС, а також використання нею електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Суд відхиляє і посилання відповідача на те, що сплата комісії в розмірі 1302,52 грн. за надання кредиту, що передбачена умовами кредитного договору №482661-КС-001 від 09.12.2023р. є несправедливою, а умови такого договору нікчемними, з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Аналізуючи умови Кредитного договору, Додаткову угоду та Правила надання споживчих кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», суд приходить до висновку про правомірність встановлення одноразової комісії за надання кредиту у даному Кредитному договорі та Додаткової угоди до нього, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем Кредитним договором та Додатковою угодою передбачено сплату комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Відповідний висновок суду узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, та не суперечить правовим висновкам, на які посилається відповідач.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором (урахуванням Додаткової угоди до нього) зі своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за цим договором у загальному розмірі 135985,3 грн.
На думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позов задовольнити частково у вказаній сумі.
З урахуванням викладеного, вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно обсягу задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» /код ЄДРПОУ 41084239, адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133/ заборгованість за кредитним договором № 482661-КС-001 від 09.12.2023 року в розмірі 135985 грн. 30 коп. /сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн 30 коп./, судовий збір в сумі 1895 грн. 53 коп. /одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять грн. 53 коп./.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 08.08.2025р.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова