Справа № 589/1863/25
Провадження № 2/589/1553/25
10 липня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
з участю секретаря судового засідання Ковальової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23.04.2025р. АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101722577043180 від 02.08.2024 року в розмірі 111919,50 грн. станом на 23.04.2025 року, яка складається з наступного: 74966,67 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 34547,58 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 2405,25 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за вказаним договором.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзив на позов з правовим обґрунтуванням доводів та заперечень не надав.
З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 10 липня 2025 року у відповідності із ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.08.2024р. відповідач, будучи клієнтом акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (далі Банк), шляхом обміну електронними повідомленими, уклав з Банком кредитний договір № АВН0СТ155101722577043180 (далі - Кредитний договір), у відповідності до якого відповідач отримав кредит в розмірі 75000,00 грн. строком на 60 місяців (з 02.08.2024р. по 01.08.2029 року) зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно (фіксована ставка), розмір щомісячного платежу 4877 грн. 08 коп., підписавши заяву про надання послуги «Швидка готівка» простим електронним підписом, який перевіряється за допомогою відкритого ключа 026b32b4e64f7f74ef2fd6d120cc8a5edfb9d76da8234c66429e0d 94087578308d /а.с.13, зворот -14/.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України регламентовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону (зокрема, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором) вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з п. 18 заяви відповідач надав свою згоду на те, що вона ознайомлена з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об'ємі у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», а також з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підтверджується електронним підписом ОСОБА_1 /а.с.15-16/, на використання якого остання погодилася у заяві від 28.06.2024 року /а.с.12/.
Таким чином електронний договір, що був укладений між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 75000,00 грн. кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № TR.38617654.28012.65455 від 02.08.2024р./ а.с. 17, зворот/.
Як було зазначено вище, у відповідності до п. 5, 6, 7 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник зобов'язався сплатити проценти у розмірі 75% річних (фіксована ставка) та повернути кредит у строк до 01.08.2029р., сплачуючи щомісячний платіж в сумі 4877 грн. 08 коп.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Проте, вбачається з матеріалів справи, у порушення наведених вище умов Кредитного договору, ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідачем зобов'язання щодо сплати процентів у строки, передбачені Кредитним договором, належним чином не виконувалися. Відповідач здійснила декілька платежів, частково сплативши проценти на загальну суму 6440 грн. 21 коп. та частково погасивши тіло кредиту в сумі 33 грн 33 коп., останній платіж здійснений нею 03.10.2024р.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання (ст. 611 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
При цьому, за вимогами абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Таким чином, наведені приписи підтверджують обов'язковість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Оскільки у спірних правовідносинах кредит надавався на споживчі цілі (п. 3 заяви), тому відповідно до наведених вище правил статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» Банк повинен був попередньо направити позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту.
Разом з тим, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, при зверненні до суду з позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не надало доказів направлення відповідачу ОСОБА_1 досудової вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, а також отримання такої відповідачем.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин.
Тому таке подання не можна кваліфікувати, як вимогу у розумінні статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі ЗаконуУкраїни «Про споживче кредитування» вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов'язку здійснити таке дострокове повернення.
Зважаючи на те, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним порядку досудового повернення кредиту відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», яка передбачає обов'язкове направлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, то у відповідача відсутній обов'язок достроково повернути кошти за Кредитним договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Наведене узгоджується з висновками щодо застосування Верховним Судом аналогічних норм частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), наприклад, у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, у постанові від 02.02.2022 у справі №755/11307/17, у постанові від 04.12.2020 у справі №753/21158/17.
В той же час, внаслідок невиконання договірних зобов'язань відповідачем, відповідно до розрахунку Банку станом на 23.04.2025 року у відповідача перед Банком існувала прострочена заборгованість у розмірі 32545 грн 43 коп., а саме: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - в сумі 1224 грн 30 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 31321 грн. 13 коп. /а.с.17/.
Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідач в даній справі не скористався своїми правами щодо подання відзиву на позовну заяву з правовим обґрунтуванням своїх заперечень, доказів на їх підтвердження.
Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги задовольнити частково у вищевказаній сумі.
Щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за пенею, нарахованої за період з 03.10.2024р. по 23.04.2025р., то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
З 24.02.2022р. на всій території України запроваджений воєнний стан.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що під час воєнного стану не сплачується неустойка (штраф, пеня) та інші платежі за прострочення сплати за кредитним договором (договором позики). В цій постанові касаційний суд розкрив питання про те, на які договори та які випадки поширюється цей пункт. Зокрема, такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит. За вказаною нормою в такому випадку позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість за пенею, нарахованою у період воєнного стану за договором споживчого кредитування у сумі 2405 грн 25 коп. є неправомірною і така підлягає списанню, а відтак вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи наведене, позов слід задовольнити частково в сумі 32545 грн 43 коп.
З урахуванням викладеного, вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно обсягу задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» /код ЄДРПОУ 14360080, адреса: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074/ заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101722577043180 від 02.08.2024 року в розмірі 32545 грн 43 коп. /тридцять дві тисячі п'ятсот сорок п'ять грн 43 коп./ та судовий збір в сумі 704 грн 43 коп. /сімсот чотири грн 43 коп./.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова