15 грудня 2010 р. № 20/48
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючий,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 20/48 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс", м. Рівне, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ, про стягнення боргу,
за участю представників:
позивача -Кравченко К.П. (дов. № 6/16-02 від 16.02.2010);
відповідача -не з'явився,
У квітні 2010 року позивач -ТОВ "Газотрон-Люкс" пред'явив у господарському суді позов до відповідача - ФОП ОСОБА_1. про стягнення боргу, пені, інфляційних та річних.
Вказував, що 05.03.09 між ним та відповідачем укладено договір поставки № 06-ГЛ-090305/1, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у встановлений термін у власність відповідача (покупця) компактні люмінесцентні лампи, а покупець -прийняти продукцію та оплатити її в порядку і на умовах, передбачених договором.
Посилаючись на не належне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь 69 971,49 грн. основного боргу, 9 065,14 грн. пені, 2 536,18 грн. 3 % річних, 8 034,91 інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 3 червня 2010 року (суддя: Кобецька С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року (колегія суддів у складі : Р. Марко -головуючий, Т. Бонк, С. Бойко), позов задоволено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 69 971,49 грн. основного боргу, 9 065,14 грн. пені, 2 536,18 грн. 3 % річних, 8 034,91 грн. інфляційних втрат та судові витрати.
Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.ст. 526, 625, 712 ЦК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та часткову оплату відповідачем поставленого товару внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього з урахуванням пені, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 625 ЦК України, ст.ст. 193, 219, п. 6 ст. 232 ГК України та ст.ст. 42, 5 ГПК України, просив рішення та постанову скасувати та передати справу на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.03.09 між ТОВ "Газотрон-Люкс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., укладено Договір поставки № 06-ГЛ-090305/1, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у встановлений термін у власність покупця (відповідача) компактні люмінесцентні лампи, а покупець - прийняти продукцію та оплатити її в порядку і на умовах, передбачених у даному Договорі.
Відповідно до п. 5.1 Договору оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту прийняття покупцем кожної окремо заявленої партії продукції.
Судами встановлено, що позивач відповідно до умов Договору згідно видаткових накладних № 440 від 18.03.09, № 515 від 27.03.09, № 671 від 15.04.09, №№ 786, 781, 723 від 30.04.09, поставив відповідачу товар на суму 92 180,40 грн., проте неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині оплати поставленого товару, зумовило виникнення у нього заборгованості, яка становить 69 971,49грн.
Крім того, матеріали справи містять, підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків від 28.01.10, що підтверджує факт наявності у відповідача заборгованості за поставлену продукцію.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій посилались на ст.ст.526, 625, 712 ЦК України та виходили з того, що відповідач всупереч умов укладеного сторонами договору не оплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Дані висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
Відповідно до положень ст.526 ЦК України, що узгоджується з положеннями ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Відповідно до п. 8.3 Договору, у випадку порушення термінів платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору, не в повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, тим самим заборгувавши йому 69 971,49 грн., тому суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 69 971,49 грн., основного боргу, 8 034,91 грн. інфляційних, 2 536,18 грн. річних та 9 065,14 грн. пені.
Посилання касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального законодавства, а зокрема: неповідомлення скаржника про розгляд справи апеляційним судом та зміну складу колегії суддів не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні дані про направлення відповідачу копії ухвали суду про відкладення розгляду справи та розпорядження про розгляд справи в іншому складі суддів.
Доводи касаційної скарги про порушення судами принципів змагальності та рівності всіх учасників судового процесу не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 20/48 залишити без змін.
Головуючий: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик