15 грудня 2010 р. № 34/213
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Корпоративний та інвестиційний банк Креді Агріколь" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 р. у справі № 34/213 за позовом фірми "Т.М.М." товариства з обмеженою відповідальністю до публічного акціонерного товариства "Корпоративний та інвестиційний банк Креді Агріколь" про визнання недійсним договору, стягнення суми, -
Встановив:
Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Скаржником додано до касаційної скарги платіжне доручення № 1011/06 від 11.10.2010 р. про сплату державного мита в сумі 6607,65 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, з відповідними змінами та доповненнями, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).
Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з п. 36 Інструкції про порядок справляння та обчислення державного мита підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
З матеріалів справи вбачається, що у даній справі заявлено позов про визнання недійсним договору та стягнення суми.
Таким чином, скаржник повинен сплатити як державне мито за вимоги майнового характеру, так і державне мито за вимоги немайнового характеру.
З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику.
Після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2, 3, 4 і 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 р. у справі № 34/213 повернути публічному акціонерному товариству "Корпоративний та інвестиційний банк Креді Агріколь".
Судді Остапенко М.І.
Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.