15 грудня 2010 р. № 6-27/7-09-394
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,
суддів:Мележик Н.І.,
Владимиренко С.В. - доповідач,
розглянув
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Маріуполь"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р.
та рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2010р.
у справі№6-27/7-09-394
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Маріуполь"
доВідкритого акціонерного товариства "Чорномортехфлот"
простягнення 9945097,55грн.,
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.
У січні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес Маріуполь" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Чорномортехфлот" про стягнення 8544130,21грн., у тому числі: 3163074,3грн. заборгованості, 295081,3грн. пені за період з 01.08.2008р. -20.01.2009р., 36661,6грн. 3% річних за період з 01.08.2008р. -20.01.2009р., 167313,01грн. індексу інфляції за період з 01.09.2008р. -01.01.2009р., 4882000грн. збитків.
У відзиві від 16.04.2009р. відповідач визнав позовні вимоги на суму 3116448,74грн. основного боргу.
25.06.2009р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та уточнення до позовної заяви з проханням стягнути з відповідача 8667460,08грн., у тому числі: заборгованості на суму 3163074,3грн., пені на суму 526462,17грн., 3% річних на суму 65408,92грн., індексу інфляції на суму 307009,43грн., збитків на суму 5059948,47грн.
У поясненнях до позову від 25.06.2009р. відповідач визнав позовні вимоги на суму 3163074,3грн. основного боргу, 193285,18грн. пені за період з 01.08.2008р. до 20.01.2009р., 156257,91грн. інфляційних втрат, 25000грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
01.02.2010р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог з проханням стягнути з відповідача 9945097,55грн., у тому числі: 3163074,3грн. - основної заборгованості, 910234,08грн. -пені, 121304,34грн. -3% річних, 451821,62грн. - інфляційних втрат, 5298663,21грн. -збитків, з яких 400086,08грн. -заборгованість по процентам по кредитному договору, 20143,21грн. -пеня по кредитному договору, 1878433,92грн. -збитки від курсової різниці, 3000000грн. -збитки у вигляді неотриманого прибутку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.04.2010р. у справі №6-27/7-09-394 (колегія суддів у складі головуючого судді Демешина О.А., суддів Цісельського О.В., Гуляк Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Чорномортехфлот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Маріуполь" 3163074,3грн. основного боргу, 315957,6грн. пені, 121304,34грн. -3% річних, 451821,62грн. інфляційних втрат, 104271,69грн. збитків, 25500грн. витрат по сплаті держмита та 49,31грн. на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. у справі №6-27/7-09-394 (колегія суддів у складі головуючого судді Андрєєвої Е.І., суддів Мацюри П.Ф., Мирошниченко М.А.) рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2010р. у справі №6-27/7-09-394 залишено без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Маріуполь" та Відкритого акціонерного товариства "Чорномортехфлот" -без задоволення.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2010р. у справі №6-27/7-09-394, та додатково стягнути з відповідача збитки, понесені позивачем на суму 4008452,32грн., з яких : 1008452,32грн. збитки від курсової різниці, 3000000грн. -втраченої вигоди, а також судові витрати.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 15.01.2007р. сторони уклали договір №15/01-07 поставки, за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар (паливно-мастильні матеріали) в кількості, асортименті, одиницях виміру, визначених в замовленнях, які попередньо узгоджуються сторонами, та які додаються до договору та є його невід'ємною частиною.
Кількість товару зазначається у виставлених рахунках та накладних при відвантаженні (п.2.1. договору).
З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 4.1, 4.3, 5.1 договору суди з'ясували, що покупець оплачує поставлений товар по узгодженим сторонами цінам, зазначених в рахунках та накладних. Загальна вартість даного договору складає орієнтовно 30000000грн., у т.ч. ПДВ 20% - 5000000грн. Відповідач зобов'язався здійснювати оплату на підставі рахунку протягом 30-х календарних днів з дати отримання рахунку
Як зазначено попередніми судовими інстанціями, п.6.2 договору визначено, що за порушення строків розрахунків за отриманий товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості.
З договірних умов, визначених сторонами в п.9.1 договору судами попередніх інстанцій встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р., а в частині розрахунків -до повного їх виконання.
Як з'ясовано місцевим та апеляційним господарським судом, у період з серпня 2008р. по грудень 2008р. продавцем поставлено, а покупцем одержано товар на загальну суму 5932996,99грн. Крім цього, заборгованість покупця перед продавцем станом на 01.08.2008р. складала 2010077,31грн.
Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач частково оплатив позивачу вартість отриманого товару на суму 4780000грн., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 3163074,3грн. за виставленими позивачем рахунками-фактурами та видатковими накладними, по яким відповідач отримав товар: №29/09-03 від 29.09.2008р., №24/09-03 від 24.09.2008р., №24/09-04 від 24.09.2008р., № 24/09-05 від 24.09.2008р., №24/09-02 від 24.09.2008р., №24/09-01 від 24.09.2008р., № 12/09-01 від 12.09.2008р., №11/09-04 від 11.09.2008р., №11/09-02 від 11.09.2008р., №11/09-03 від 11.09.2008р., №29/09-02 від 29.09.2008р., №29/09-02 від 29.09.2008р. (рахунок №01/10-01 від 01.10.2008р. на суму 1476720,21грн. -несплачений повністю); №27/08-02 від 27.08.2008р., №27/08-04 від 27.08.2008р., №27/08-03 від 27.08.2008р., №28/08-01 від 28.08.2008р., №29/08-01 від 29.08.2008р. (рахунок №29/08-01 від 29.08.2008р. на суму 1019602,3грн. борг: 574266,49грн.); №01/10-03 від 01.10.2008р., №02/10-01 від 02.10.2008р., №24/10-05 від 24.10.2008р., №03/10-01 від 03.10.2008р., №13/10-01 від 13.10.2008р., №24/10-01 від 24.10.2008р., №24/10-04 від 24.10.2008р., №24/10-03 від 24.10.2008р. (рахунок №02/10-01 від 02.10.2008р. на суму 1112087,6грн. -несплачений повністю), актом звірки взаєморозрахунків від 15.05.2009р., підписаним сторонами.
Врахував зазначене, вказав про підтвердження відповідачем наявності вказаної заборгованості станом на 20.01.2009р. у сумі 3163074,3грн. у листі №11/4 від 20.01.2009р., визнання ним наявності вказаного боргу перед позивачем у наданих суду письмових поясненнях, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, частин 1, 2 ст.712 ЦК України, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача основного боргу на суму 3163074,3грн., що не оспорюється сторонами.
Поряд з цим, врахував приписи, запроваджені ст.625 ЦК України, перевірив правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 01.09.2008р. по 01.01.2009р. та 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2008р. по 20.01.2009р., суд першої інстанції задовольнив вказані позовні вимоги, стягнув з відповідача на користь позивача відповідно інфляційні втрати на суму 167313,01грн. та 3% річних на суму 36661,6грн., що не оспорюється сторонами.
Водночас, пославшись на приписи ч.1 ст.230, ч.6 ст.232 ГК України, перевірив здійснений позивачем на підставі п.6.2 договору розрахунок пені за період з 01.08.2008р. по 31.01.2010р. на суму 910234,08грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені за період з 01.08.2008р. по 30.01.2009р. на суму 315957,6грн., що не оскаржується сторонами.
Разом з цим, врахував положення, визначені п.1 ч.2 ст.22, п.4 ч.1 ст.611 ЦК України, суд першої інстанції встановив, що позивачу у Відкритому акціонерному банку "Райффайзен Банк Аваль" було відкрито кредитну лінію на поповнення обігових коштів в сумі 700670 доларів США, джерелом погашення яких було зазначено виручку від реалізації паливно-мастильних матеріалів для забезпечення безперервного бункерування суден відповідача за умовами договору поставки №15/01-07 від 15.07.2007р.
Врахував зазначене, вказав, що умовою своєчасного погашення кредиту та сплати процентів банку за користування кредитом було належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором у встановлені строки, порушення яких призвело до виникнення у позивача вимушених додаткових витрат щодо сплати процентів та пені за прострочення оплати цих процентів, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат, які мусить зробити позивач, при погашенні заборгованості перед банком по оплаті процентів за користування кредитом на суму 400086,08грн. та пені за прострочення оплати процентів на суму 20143,21грн.
Водночас розглядаючи заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача збитків на суму 1878433,92грн., пов'язаних зі зміною курсу валют, виходячи з того, що банківський кредит мав бути погашений в доларах США і на момент одержання кредиту в червні 2008р. курс гривні становив 4,85грн. за один долар США, місцевий господарський суд зазначив про розрахування вказаних збитків на дату надання позову по курсу 7,61грн. за 1 долар США (з різниці курсу в розмірі 2,76грн.). Разом з цим, зазначив, що умовами кредитного договору визначено строк повернення кредиту 18.06.2009р., зміна НБУ курсу валют на 7,61грн. за долар США відбулася станом на 11.06.2009р., в період дії договору кредиту та, незалежно від оплати чи не оплати відповідачем боргу за отримані паливно-мастильні матеріали, на момент виникнення у позивача зобов'язань перед банком з повернення кредиту мало бути здійсненого за таким курсом НБУ, місцевий господарський суд відмовив позивачу у задоволенні вказаних вимог. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, погодившись з обґрунтуванням наведеним судом першої інстанції, додатково вказав, що договірних стосунків між сторонами про необхідність відкриття кредитної лінії для подальшого виконання своїх обов'язків позивачем за договорами поставок між сторонами не існувало і про це ними ніде не зазначалось. Розрахункові операції між господарюючими суб'єктами на підставі чинного законодавства відбувалися лише у національній валюті. Відкриття позивачем кредитної лінії у іноземній валюті ні чим не обґрунтовано. Укладено позивачем договір з банком на зазначену кредитну лінію під особистий ризик і з власних інтересів. Для задоволення позову в зазначеній частині не є підставою і кредитний огляд -резюме банку для надання кредиту, оскільки позивач для отримання такої значної суми кредиту у іноземній валюті повинен був надати обґрунтування можливості його повернення. Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині вимог відповідають приписам п.1 ч.2 ст.22, ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України.
При цьому, вірно зазначив про ненадання позивачем належних доказів вірогідності одержання ним 3000000грн. прибутку, у разі належного виконання відповідачем умов договору поставки, недоведення позивачем рентабельності підприємства у розмірі 15%, місцевий господарський суд підставно відмовив позивачу у стягненні збитків у вигляді неотриманого прибутку (упущеної вигоди) на суму 3000000грн., з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції. Викладене відповідає приписам п.2 ч.2 ст.22, ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України.
Водночас врахував приписи ч.1 ст.232 ГК України, вказав, що розмір штрафних санкцій (пені), що підлягає стягненню з відповідача, становить 315957,6грн., а розмір збитків - 420229,29грн., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача збитків непокритих пенею на суму 104 271,69грн.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Маріуполь" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2010р. у справі №6-27/7-09-394 залишити без змін.
Головуючий суддя:Н.Дунаєвська
Судді: Н.Мележик
С.Владимиренко