09 грудня 2010 р. № 15/61/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоДерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 р.
у справі№ 15/61/10
за позовомТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв"
доТОВ "Карс ЛТД"
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ "Перший Український
міжнародний банк"
(надалі -Банк)
провизнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача- Гусєв М.М.
від відповідача- не з'явились
від третьої особи- не з'явились
У квітні 2010 року ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Карс ЛТД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.08.2008 р., укладеного між ними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено директором ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" з перевищенням повноважень.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.2010 р. (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволено.
Рішення мотивоване тим, що спірний договір був підписаний з боку ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" неуповноваженою особою (директором товариства ОСОБА_1), оскільки рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.02.2010 р. у справі № 17/340/09 рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв", оформлене протоколом № 4/08/01, яке уповноважувало ОСОБА_1 на підписання договору купівлі-продажу, було визнано недійсним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 р. (судді: Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л., Лашин В.В.) рішення скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено обставин обізнаності відповідача в обмеженнях повноважень директора позивача стосовно підписання спірного договору, а тому, згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України, відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, засновниками ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" є дві фізичні особи -ОСОБА_1. та ОСОБА_2., розмір частки кожної особи у статутному капіталі товариства становить 50%.
Пунктами 5.1, 6.1 Статуту передбачено, що виконавчим органом товариства є одноосібний директор товариства, а вищим органом товариства визначено загальні збори учасників товариства.
Згідно наказу № 3 від 01.06.1995 р. директором ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" призначено ОСОБА_1
Відповідно до п. п. 12, 5.2 Статуту ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, зокрема, відносяться питання щодо відчуження та придбання нерухомості, основних засобів, їх дарування, передача в оренду і користування та інше, затвердження договорів на суму, що перевищує розмір статутного капіталу.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв", оформленим протоколом № 4/0801 від 04.08.2008 р., директора товариства ОСОБА_1 уповноважено, як продавця, укласти договір купівлі-продажу приміщень піцерії з ТОВ "Карс ЛТД".
07.08.2008 р. між ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" (надалі -Продавець) та ТОВ "Карс ЛТД" (надалі -Покупець) укладено договір купівлі-продажу (надалі - Договір), згідно умов якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежитлові приміщення піцерії, розташовані по пр. Миру, 22/2 у м. Миколаєві, загальна площа 175,90 кв. м, на умовах даного Договору та зобов'язується сплатити за них обговорену грошову суму.
Вартість нежитлових приміщень, відповідно до п. 2.1. Договору, становить 1 803 230 грн.
Судами встановлено, що Договір від імені ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" укладено його директором -ОСОБА_1
07.08.2008 р., після нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів, сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.08.2008 р. між Банком та ТОВ "Карс ЛТД" укладено кредитний договір № 05-407/08, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит на суму 1 261 000 грн.
07.08.2008 р. за рахунок кредитних коштів відповідач здійснив оплату за спірним договором купівлі-продажу.
Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що саме на позивача покладено обов'язок доведення обізнаності відповідача про існуючі обмеження повноважень щодо представництва ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" директором ОСОБА_1 при укладенні Договору.
Апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові обґрунтовано вказав на те, що відповідач, на момент укладання Договору, не міг знати про обмеження повноважень директора позивача, оскільки не є можливим передбачити ухвалення в подальшому судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв", яким такі повноваження були покладені на ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний договір був виконаний сторонами, а отже позивач (особа, від імені якої діяли) схвалив даний договір.
Також, при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції підставно враховано, що предмет спірного договору (нежитлові приміщення піцерії) є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07.08.2008 р., укладеним між ТОВ "Карс ЛТД" і Банком, як забезпечення виконання ТОВ "Карс ЛТД" своїх зобов'язань за кредитним договором № 05-407/08 від 07.08.2008 р.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.12.2009 р. у справі № 3/222/09, залишеним без змін постановою Одеською апеляційного господарського суду від 02.02.2010 р., задоволено позов Банку до ТОВ "Карс ЛТД" про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором шляхом звернення стягнення на нежитлові приміщення, які є предметом купівлі-продажу за спірним Договором.
З огляду на встановлені обставини та враховуючи положення ч. 3 ст. 92 та ч. 1 ст. 241 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків щодо відсутності підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ТОВ ВКФ "Дока-Миколаїв" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 р. у справі № 15/61/10 залишити без змін.
Головуючий, суддя В. Дерепа
С у д д і Б. Грек
О. Подоляк