13 грудня 2010 р. № 14/177
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоШевчук С.Р. (доповідач)
суддівДемидової А.М.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційні скаргиАкціонерного банку "Діамант"
на рішення
та
на постановугосподарського суду міста Києва від 06.08.2010р.
Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р.
у справі№14/177
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МІКОМ-ХАУС"
доАкціонерного банку "Діамант"
треті особи1.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корецька І.С.,
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "РівнеСпецБудІнвест"
провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
В судовому засіданні 13.12.2010р. взяли участь представники:
- позивача: Хан І.М. дов. від 01.11.2010р., Шевченко В.О. дов. від 01.11.2010р.
- відповідача: Василишин С.А. дов. б/н від 30.08.2010р.
- третіх осіб: не з'явились
В березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКОМ-ХАУС" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного банку "Діамант", треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корецька І.С., Товариство з обмеженою відповідальністю "РівнеСпецБудІнвест" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса №1596, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С. на договорі іпотеки № 185/н, посвідченого Юр-Капіносом А.Є. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.12.2008, зареєстрованого в реєстрі за №13127 на підставі ст.ст.541, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та ст.33 Закону України „Про іпотеку”.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2010р. (суддя Нарольський М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. (у складі головуючого Корсака В.А., суддів Коршун Н.М., Авдеєва П.В.) у справі №14/177 позов задоволено повністю. Визнано виконавчий напис № 1596, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С. на договорі іпотеки № 185/н, посвідченого Юр-Капіносом А.Є. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.12.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 13127, таким, що не підлягає виконанню та стягнуто з Акціонерного банку „Діамант” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МІКОМ-ХАУС” 85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.11.2010р. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Демидової А.М., Кролевець О.А. для розгляду касаційних скарг у справі №14/177 господарського суду міста Києва.
Позивач та треті особи не скористались правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційні скарги, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Треті особи не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 29.11.2010р. оголошувалась перерва для оголошення постанови до 13.12.2010р.
Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 07.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рівнеспецбудінвест” (боржник) та Акціонерним банком “Діамант” (кредитор) було укладено Договір кредитної лінії №185 (надалі - Кредитний договір), відповідно до якого боржнику відкривається відновлювальна кредитна лінія у межах 3 500 000 доларів США з 07 травня 2007 року по 30 травня 2009 року.
В подальшому, до Кредитного договору вносилися зміни: додатковими угодами від 08.05.2007 року № 1, від 15.05.2007 року № 2, від 23.05.2007 року № 3, від 27.06.2007 року № 4, від 26.07.2007 року № 5, від 27.08.2007 року № 6, від 20.07.2008 року № 7, від 21.10.2008 року № 8.
З метою забезпечення виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №185/н від 30.12.2008 року, за умовами якого в разі невиконання зобов'язання Боржником за Кредитним договором, Кредитор має право задовольнити свої вимоги за рахунок звернення стягнення на майно Позивача, а саме: групи нежитлових (вбудованих) приміщень № 8, загальною площею 199,9 кв.м., що знаходяться на ІІ поверсі в офісно-житловому комплексі з автостоянкою за адресою: вул. Крутий узвіз, 7 у Печерському районі м. Києва; групи нежитлових (вбудованих) приміщень № 9, загальною площею 199,7 кв.м., що знаходяться на ІІІ поверсі зазначеного комплексу, та групи нежитлових (вбудованих) приміщень № 10, загальною площею 199,0 кв.м., що знаходяться на IV поверсі зазначеного комплексу.
04.11.2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корецька І.С. на підставі ст. 87 Закону України “Про нотаріат” та п. 1 Переліку документів, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинила виконавчий напис на Іпотечному договорі від 30.12.2008 року № 185/н, посвідченого Юр-Капіносом А.Є. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 13127, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 9), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 10) - офіс загальною площею 796,30 кв.м., які розташовані в м. Києві, по. вул. Крутий узвіз, 7 (літера А), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “МІКОМ-ХАУС”, та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації нежилих приміщень, задовольнити вимоги Акціонерного банку “Діамант” у розмірі 3 500 000 дол. США, що в еквіваленті при перерахуванні на українські гривні за офіційним курсом НБУ становить 28 040 600 грн.
Частиною 3 статті 33 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, відповідно до якого стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно пункту 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції на підтвердження своїх заперечень відповідачем не було надано доказів звернення до боржника з вимогою щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, доказів отримання боржником зазначеної вимоги, а також документи, які надавались відповідачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Корецькій І.С.
Окрім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2010 року у справі № 2-192/10, доповненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.08.2010 року, позовні вимоги АБ “Діамант”були задоволені в повному обсязі, та, в рахунок задоволення вимог відповідача про стягнення заборгованості ТОВ “РівнеСпецБудІнвест”за Кредитним договором, звернуто стягнення на квартиру № 1 та квартиру № 2 за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № 185/1 від 08.01.2009 року та договором іпотеки № 185/2 від 08.01.2009 року, укладених між відповідачем та ОСОБА_2; квартиру № 3 за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом договором іпотеки № 185/3 від 28.12.2008 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_1; нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 9), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 10) - офіс, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № 185/н від 30.12.2008 року, укладеним між відповідачем та позивачем.
При цьому, представник позивача вказав, що 15.09.2010 року Печерським районним судом м. Києва видано АБ “Діамант” виконавчі листи по зазначеній цивільній справі, представником відповідача даний факт не заперечувався.
Таким чином, незважаючи на існування вказаного спору в Печерському районному суді м. Києва, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької І.С. для вчинення виконавчого напису.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, з наданих колегії суду пояснень, представник відповідача вказав, що під час звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької І.С. для вчинення виконавчого напису, останню не було повідомлено про наявність судового спору про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, враховуючи факт подання відповідачем до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки вказує на відсутність безспірності заборгованості боржника (ТОВ “РівнеСпецБудІнвест”) перед відповідачем за Кредитним договором. Заборгованість була спірною і це питання розглядалось в судовому порядку. В даному випадку, стягувач вчинив дії щодо отримання двох виконавчих документів для стягнення однієї і тієї ж заборгованості, що може призвести до подвійного стягнення і, як наслідок, порушення майнових інтересів боржника.
За таких обставин і зважаючи на недоведеність відповідачем обставин, які б спростували позовні вимоги, а також враховуючи спірну заборгованість ТОВ “РівнеСпецБудІнвест”, що була предметом розгляду у суді, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позову про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса №1596, що вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С на договорі іпотеки №185/н.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями і вважає, що висновки судів є передчасними, оскільки згідно ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні права та обов'язки сторін, а тому ухвалені у справі судові рішення не містять повного юридичного аналізу обставин справи, а правові висновки, що містяться в них, не ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах.
Відтак, попередні судові інстанції у розгляді даної справи повинні були вичерпно з'ясувати обставини, пов'язані з наявністю чи відсутністю безспірної кредиторської заборгованості боржника за договором №185 від 07.05.2007р. і в залежності від цього вирішувати питання про задоволення позовних вимог чи про відмову в такому задоволенні. З цією метою названі судові інстанції мали, зокрема, належним засобами доказування перевірити виконання боржником по кредитному договору своїх зобов'язань щодо сплати основної заборгованості, відсотків, тощо. Проте, обидві судові інстанції, у розгляді даної справи відповідних обставин не з'ясували і належних доказів щодо наявної заборгованості по кредитному договору у боржника не витребували. При цьому, місцевий господарський суд вирішив спір без участі боржника та прийняв рішення, яке впливає на його права і обов'язки, тоді як, апеляційний господарський суд залучив боржника ТОВ РівнеСпецБудІнвест" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але обмежився простою констатацією, що подання відповідачем до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки вказує на відсутність безспірної заборгованості боржника (ТОВ"РівнеСпецБудІнвест") перед відповідачем (АБ "Діамант") за кредитним договором, не врахувавши приписи ст.ст. 13, 16 та 18 ЦК України та не дослідивши умови договору. Не досліджено судами попередніх інстанцій також і те, які саме документи надавались відповідачем нотаріусу на підтвердження безспірності вимог, що і стали підставою для вчинення виконавчого напису.
Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги Акціонерного банку "Діамант" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. у справі №14/177 скасувати, а справу №14/177 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Демидова А.М.
С у д д я Кролевець О.А.