14 грудня 2010 р. № 3/49-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВоліка І.М.
Кролевець О.А.
Капацин Н.В.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД
на рішення господарського суду Волинської області від 07.07.2010 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р.
у справі № 3/49-38
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Савушкин продукт"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД
простягнення 144 977,75 доларів США
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
встановив:
Відкрите акціонерне товариство (надалі -"ВАТ") "Савушкин продукт" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Каскад-Транспорт" ЛТД про стягнення 122 200 дол. США заборгованості, 12 834,35 дол. США пені, 8 065,20 дол. США інфляційних втрат та 1 878,20 дол. США 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами зобов'язань зі своєчасної оплати відпущеного на підставі договору № 23/2009 від 11.06.2009 р. товару та наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 343 ГК України та норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Рішенням господарського суду Волинської області від 07.07.2010 р. (суддя Кравчук В.О.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД 122 200 дол. США основного боргу, 1 878,20 дол. США 3 % річних, 1240,78 дол. США в повернення витрат по сплаті державного мита та 201,98 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;
в частині стягнення 12 834,35 дол. США пені та 8 065,20 дол. США інфляційних нарахувань в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог про стягнення суми основної заборгованості та сум 3 % річних мотивоване порушенням відповідачем зобов'язань за договором та норм ст.ст. 525, 526 ЦК України, обґрунтованістю застосування норм ст. 625 ЦК України в цій частині. Крім того, місцевий господарський суд, з урахуванням норм ст.ст. 546 -549 ЦК України виходив з того, що сторонами не погоджено розміру штрафних санкцій, що унеможливлює стягнення з відповідача пені. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення сум інфляційних втрат суд виходив з неможливості застосування норм ст. 625 ЦК України в цій частині до спірних правовідносин, оскільки розрахунки між сторонами здійснюються не у національній валюті, а в доларах США.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. (судді Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення місцевого господарського суду змінено та доповнено пунктом наступного змісту: "В іншій частині відшкодування судових витрат -відмовити"; в решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції мотивована нормами ст.ст. 49, 84, 89 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 07.07.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. в частині стягнення 3 % річних в розмірі 1 878,20 дол. США.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами норм ст.ст. 626, 628 ЦК України, прийняттям рішень всупереч нормам ст. 43 ГПК України та залишення поза увагою того, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено такого виду відповідальності за порушення зобов'язання, як сплата 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарським судом встановлено, що 11.06.2009 р. між ВАТ "Савушкин продукт" (постачальник; м. Брест, Республіка Білорусь) та ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД (покупець; м. Луцьк, Україна) укладено Договір № 23/2009 (надалі -"Договір").
Відповідно до п.1.1. Договору, позивач зобов'язався виробити та відпустити, а відповідач - прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (масло коров'яче) виробництва ВАТ "Савушкин продукт" з метою вивозу з Республіки Білорусь.
Відповідно до п.1.2. Договору, асортимент, кількість і ціна товару, узгоджується в додатках, які є невід'ємними від договору. На виконання даного пункту Договору, сторонами підписано Додатки № 1 від 11.06.2009 р., № 2 від від 15.06.2009 р., № 3 від 23.06.2009 р. до Договору, якими узгоджено кількість та вартість продукції.
Судами встановлено, що на виконання умов Договору ВАТ "Савушкин продукт" згідно товарно-транспортних накладних № 3039022 від 16.06.2009 р., № 3029190 від 17.06.2009 р., № 1552822 від 25.06.2009р. та відповідних міжнародних товарно-транспортних накладних № 0013094, № 0013098, № 0013208 відпущено ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД, а останнім прийнято (довіреності на отримання товарів серії ЯПИ № 361834/326 від 12.06.2009 р. та № 361840/332 від 15.06.2009 р.) товарно-матеріальних цінностей (масла коров'ячого) в кількості 60 тонн загальною вартістю 127 200 дол. США. Крім того, позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури від 16.06.2009 р. № С01-022592 та від 24.06.2009 р. № С01-022707 на зазначену суму.
В той же час, згідно п. 2.1. Договору ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД зобов'язалось проводити оплату за відпущений товар платіжними дорученнями в повному обсязі згідно рахунку-фактури впродовж п'яти банківських днів з дати відвантаження товару зі складу ВАТ "Савушкин продукт", вказаної в накладній. При цьому у відповідності до п. 2.2. Договору оплата за Договором провадиться виключно в доларах США по безготівковому розрахунку із розрахункового рахунку товариства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, судами встановлено, що відповідачем взяті на себе за Договором зобов'язання виконані лише частково на суму 5 000 дол. США, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 122 200 дол. США.
Враховуючи дане, а також зазначені вище норми законодавства та умови Договору, колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості.
Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. При цьому ст. 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому, у відповідності до ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, які, згідно норм ст. 547 ЦК України, мають бути закріплені у правочині, укладеному в письмовій формі.
Втім, господарськими судами встановлено, що сторонами у Договорі не передбачено відповідальності відповідача перед позивачем за невиконання чи неналежне виконання його умов. Враховуючи дані обставини справи та вищенаведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів про безпідставність вимог позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення платежів з 01.11.2009 р. по 06.05.2010 р., що становить 12 834,35 дол. США.
Поряд цим, п. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги здійснену судами арифметичну перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних, колегія суддів погоджується зі застосуванням п. 2 ст. 625 ЦК України в цій частині та стягнення 1 878,20 дол. США 3 % річних.
Відповідно колегія суддів відхиляє твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, та зазначає, що застосування п. 2 ст. 625 ЦК України і стягнення 3 % річних за користування чужими грошовими коштами не вимагає окремого погодження сторонами у Договорі, а обов'язок по сплаті зазначених сум виникає у боржника внаслідок порушення строку виконання грошового зобов'язання.
Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про те, що позовні вимоги про стягнення 8 065,20 дол. США інфляційних втрат не підлягають задоволенню. Судами правомірно зазначено, що офіційний індекс інфляції розраховується та встановлюється Державним комітетом статистики України та визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідно, позивачем не обґрунтовано можливості урахування використаного при визначенні ціни позову та розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валютного боргу.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами при вирішення спору по суті в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України. Крім того, судом апеляційної інстанції дотримано вимог ст. 49 ГПК України та мотивовано змінено рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. у справі № 3/49-38 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Волік
судді: Н. Капацин
О. Кролевець