13 грудня 2010 р. № 9/128
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,
суддів:Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Інтер-Комплекс" (відповідач)
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. (залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р.)
у справі№ 9/128
за позовом Публічного акціонерного товариства "Фінексбанк"
доПриватного підприємства "Інтер-Комплекс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
проусунення перешкод у користуванні майном
за участю представників:
від позивачаБондарчук О.М.
від відповідачаОСОБА_1., Москаленко І.О.
від третьої особиОСОБА_1.
У червні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Фінексбанк" (далі -ВАТ "Фінексбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Інтер-Комплекс" (далі - ПП "Інтер-Комплекс") про: зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які належать на праві власності позивачу, а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв.м., кабінет - 17,6 кв.м., санвузол - 2,3 кв.м. кабінет - 9,3 кв.м., кабінет - 27,9 кв.м., підсобне приміщення (кухня) - 4,7 кв.м., кабінет - 12,4 кв.м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення) - загальною площею 89,20 кв.м., що знаходяться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Мукачівська, буд 5-А; зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення, які належать на праві власності ВАТ "Фінексбанк", а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв.м., кабінет - 17,6 кв.м., санвузол - 2,3 кв.м., кабінет 9,3 кв.м., кабінет - 27,9 кв.м., підсобне приміщення (кухня) - 4,7 кв.м., кабінет 12,4 кв.м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення) - загальною площею 89,20 кв.м., що знаходяться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Мукачівська, буд. 5-А, провести демонтаж обладнання, що знаходиться в ньому та є його власністю, та звільнити приміщення від нього.
Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ "Фінексбанк" від 23.04.2010 р. Відкрите акціонерне товариство "Фінексбанк" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Фінексбанк" (далі -ПАТ "Фінексбанк"). 09.06.2010 р. відбулася державна реєстрація нової редакції Статуту ПАТ "Фінексбанк" та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. ПАТ "Фінексбанк" є правонаступником усіх прав та зобов'язань ВАТ "Фінексбанк". У зв'язку з викладеним, судом першої інстанції зазначено, що позивачем у справі є ПАТ "Фінексбанк".
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. (колегія суддів у складі: Моторного О.А. -головуючого, Кошіля В.В., Шапрана В.В.), позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р., ПП "Інтер-Комплекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову та рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення та постанови було неправильно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ПП "Інтер-Комплекс" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 13.12.2010 р. о 12 год. 15 хв.
Заслухавши представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.09.2007 р. між позивачем та відповідачем на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № К/156-0000 між Банком та третьою особою від 21.09.2007 р., укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А., зареєстрований у реєстрі за № 391д (далі -Іпотечний договір).
Відповідно до умов Іпотечного договору відповідач передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (нежилі приміщення в літ. А), а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв.м., кабінет - 17,6 кв.м., санвузол - 2,3 кв.м., кабінет - 9,3 кв.м., кабінет - 27,9 кв.м., підсобне приміщення (кухня) - 4,7 кв.м., кабінет - 12,4 кв.м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення) - загальною площею 89,20 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Мукачівська, буд. 5-А.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, а особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника є майновим поручителем.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Місцевим господарським судом встановлено, що оскільки боржник не виконав основне зобов'язання, позивач звернув стягнення на майно відповідно до чинного законодавства та Іпотечного договору.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, 31.12.2009 р. перші прилюдні торги щодо реалізації майна не відбулися, а повторні прилюдні торги 24.02.2010 р. відбулися, однак переможець торгів визначену суму коштів не вніс, тому торги визнано такими, що не відбулися.
У зв'язку з цим 23.04.2010 р., згідно з ч.ч. 3, 5, 6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Вовк С.В. було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено за фактом такої передачі акт № 13/3 про передачу майна стягувачу.
30.04.2010 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. видано свідоцтво серії ВМТ № 335120, зареєстроване в реєстрі за № 438, про право власності позивача на майно, визначене у свідоцтві, оскільки майно не реалізовано (торги не відбулися), а стягувач (позивач у справі) виявив бажання залишити за собою непродане майно.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частина перша статті 400 ЦК України встановлює обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем: недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Позови про усунення перешкод у користуванні майном підлягають задоволенню у разі, якщо позивач має законні підстави для користування цим майном, зокрема, право власності, право оренди.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач набув право власності на нерухоме майно (нежилі приміщення в літ. А), а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв.м., кабінет - 17,6 кв.м., санвузол - 2,3 кв.м., кабінет - 9,3 кв.м., кабінет - 27,9 кв.м., підсобне приміщення (кухня) - 4,7 кв.м., кабінет - 12,4 кв.м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення) - загальною площею 89,20 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Мукачівська, буд. 5-А.
Разом з тим, відповідно до ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися.
Згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо торги не відбулися, видане нотаріусом, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог зроблені без урахування вищевикладених норм права, які регулюють питання щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно, та належної правової оцінки документів, поданих позивачем у якості доказів на підтвердження права власності на спірне майно.
Враховуючи вищевикладене, висновки, до яких дійшли суди першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови, є передчасними.
Зважаючи на викладене, оскаржувана судові акти прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Інтер-Комплекс" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у справі № 9/128 скасувати.
Справу № 9/128 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук