16 грудня 2010 р. № 20/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіДерепи В.І.,
суддів :Грека Б.М., -(доповідача у справі),
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.10.10
у справі№ 20/164
господарського судуДонецької області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
доОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
простягнення суми
за участю представників від:
позивачане з'явилися, були належно повідомлені
відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення із Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 42926,68 грн., за реактивну електричну енергію в розмірі 1875,58 грн., пені в розмірі 48577,98 грн., 3% в розмірі 399,26 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.08.10 (суддя Донець О.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.10 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Діброви Г.І., суддів: Черноти Л.Ф., Шевкової Т.А.), позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 42926 грн. 68 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 1875 грн. 58 коп. боргу за реактивну електричну енергію у розмірі., 3% річних у розмірі 399 грн. 26 коп., пеню у розмірі 3290 грн. 76 коп. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти пені відмовлено, з посиланням на те, що по-перше, пеня розрахована позивачем невірно, обґрунтований розмір пені складає не 48577,98 грн. (як зазначає позивач), а 4113,45 грн. Крім того, у відповідності до вимог ст.83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, задовольнивши частково клопотання відповідача про зменшення суми пені, судом зменшено її розмір на 20%, до 3290,76 грн.
Не погоджуючись із судовими актами в частині зменшення пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення частково (в частині зменшення розміру неустойки), а постанову -повністю, оскільки в апеляційному порядку рішення переглядалося лише в частині зменшення пені, позов в частині стягнення штрафних санкцій задовольнити повністю. Скарга мотивована безпідставним застосуванням ст. 233 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". В решті судові акти не оскаржуються.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судові акти перевіряються судом тільки в частині зменшення розміру пені, оскільки скаржник не погоджується лише з тим, що суди, користуючись правом, передбаченим ст. 233 Господарського кодексу України, зменшили розмір пені. Відповідно до пункту 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Позивач нарахував пеню в сумі 48577,98 грн., при чому пеня ним нараховувалася в порядку, визначеному договором (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу), без врахування обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судами застосовані приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження розміру пені, встановлено, що обґрунтованим розміром пені є 4113,45 грн.; крім того, ч. 1 ст. 233 ГПК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшено розмір пені на 20% до 3290,76 грн. Мотивуючи судові акти в частині зменшення штрафних санкцій, суди виходили з оцінки ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, майнового стану сторін, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу. При цьому судами взято до уваги матеріальний та фінансовий стан відповідача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене таке право суду. Доводи касаційної скарги про те, що суд недоцільно застосував ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються до уваги, так як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Доводи касаційної скарги щодо необхідності переважного застосування Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" яким передбачається можливість стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, не приймаються до уваги. Так, дія цього закону поширюється лише на суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності. Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" до таких підприємств не відноситься, оскільки його основною метою є забезпечення населення, установи, організації та підприємства тепловою енергією. Тому до правовідносин сторін норми закону "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" не повинні.
В решті судові акти не оскаржуються, а тому не перевіряються господарським судом касаційної інстанції.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.10 у справі № 20/164 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
О. Подоляк