Справа № 2-4431/2010 рік
22 грудня 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді - Бобровника О.В.
при секретарі - Славовій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Бочкова Ірина Леонідівна, ОСОБА_3 - про визнання недійсними договорів, застосування правових наслідків недійсності правочину та зобов'язання прийняти платежі, виключення з реєстру іпотек та заборон відчуження,-
Позивач в вересні 2010 року звернулась до суду з позовом і просить визнати недійсним кредитний договір № 002-134/2007 від 21.09.2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру» та ОСОБА_1, визнати недійсним іпотечний договір від 21.09.2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру» та ОСОБА_1, визнати недійсним договір застави цінних паперів від 21.09.2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру» та ОСОБА_1, визнати недійсним договір поруки № 37-2007 від 21.09.2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру», ОСОБА_3 та ОСОБА_1, застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру» прийняти у ОСОБА_1 суму в розмірі 205 453,10 доларів США, з урахуванням вже сплаченої суму в розмірі 44 983,90 доларів США, зобов'язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкову І.Л. виключити з реєстру іпотеку та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за іпотечним договором від 21.09.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І.Л. та зареєстрованим в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1938 та в реєстрі для реєстрації заборон за № 18.
Посилається в позові на те, що 21.09.2007 року між нею та відповідачем, був укладений Кредитний договір, відповідно до якого їй було надано кредит в розмірі 250 437 дол. США.
Кредит нею брався для поточних потреб.
Виконання нею свої зобов'язань перед відповідачем було забезпечено іпотечним договором від 21.09.2007 року, договором застави цінних паперів від 21.09.2007 року та договором поруки № 37-2007 від 21.09.2007 року.
Пізніше позивачем було виявлено, що укладений з відповідачем договір не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує її права та інтереси.
Виходячи з цього, вважає, що визначення договірних зобов'язань в іноземній валюті є несправедливою умовою договору з боку відповідача, оскільки це є порушенням закону - ст.524 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання мають виражатися в грошовій одиниці України - гривні.
Відповідач знав про негативні наслідки споживчого кредитування в валюті, а тому, всупереч принципу добросовісності, свідомо допускав настання дисбалансу договірних прав на шкоду їй.
Крім того, у відповідача була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.
Виходячи з цього, вважає, що при укладенні договорів відповідач діяв недобросовісно, а тому умови договорів є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.
Позивач у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представник ПАТ «Банк Кіпру» проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надавши їх у письмовому вигляді та просив при при винесені рішення врахувати те, що Відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру» змінив назву на Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру». Зазначаючи, що єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Враховую наявність у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення банком кредитних операцій у валюті не суперечить нормам чинного законодавства України.
ОСОБА_3 при вирішенні справи покладався на розсуд суду.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкова І.Л. в судове засідання не з'явилась та свого представника не направила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст.626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 21.09.2007 року між сторонами був укладений Кредитний договір, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит в розмірі 250 437 дол. США на умовах оплати 12,9 % річних за користування кредитом і строком погашення до 20.09.2017 року.
Згідно з умовами кредитного договору цільовим використанням кредиту є поточні потреби.
/ а.с. 13-15/
Всі умови Кредитного договору сторонами були узгоджені та підписані.
21.09.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Кіпру» був укладений іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець іпотекодавець передає іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
/а.с. 19-22/
21.09.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Кіпру» був укладений договір застави цінних паперів, який відповідно виступає в якості забезпечення належного виконання кредитного договору.
/а.с. 24-26/
21.09.2007 року між ОСОБА_3, ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 37-2007, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі грошових зобов'язань, що випливають з кредитного договору та відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник.
/а.с. 27-28/
Ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналізуючи дану норму закону, а також викладене вище, суд приходить до висновку, що кредитний та іпотечний договори були укладені за взаємною згодою сторін, відповідають домовленості сторін, викладеній в них, а тому мають виконуватися сторонами.
Відповідно до ст.629 та 638 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору, Іпотечного договору, Договору застави цінних паперів та Договору поруки між сторонами, добровільності даних договорів з боку позивача, суд приходить до висновку, що їх умови відповідають нормам цивільного законодавства України, не суперечать іншим актам цивільного законодавства, а тому мають виконуватися сторонами.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, виходячи з наступного.
ч.1 ст.524 ЦК України дійсно передбачено вираження зобов'язання в національній валюті України.
ч.1 ст.533 також регулює виконання грошового зобов'язання в гривнях.
В той же час, ч.2 ст. 524 та ч.2 ст.533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з кредитного договору, валютою як кредитування, так і повернення є дол. США.
Проти умов договору з відповідачем позивач не заперечувала і незгоди з його умовами не виявляла, тобто погодилась.
Порядок та підстави недійсності правочину врегульовані ст. 215 ЦК України в разі недодержання вимог ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Суд вважає,що позивачем не надано доказів, які б свідчили про факт недодержання цих вимог, а тому і відсутні правові підстави для задоволення її вимог.
Таким чином, суд вважає, що при укладенні кредитного договору та іпотечного договору з позивачем відповідач діяв в межах закону, укладенням даних договорів права позивача з вини відповідача порушені не були, а тому відсутні підстави для задоволення її вимог.
Виходячи з викладеного вище, керуючись ст. 15, 16, 526, 624-629, 638, 652 ЦК України, ст. ст. 57-60, 209, 212-214 ЦПК України, суд,-
Позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: