Справа № 545/2094/25
Провадження № 2/545/1445/25
10.09.2025 Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Литвинову В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача ТОВ «Бізнес позика» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24.02.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №490935-КС-001 про надання кредиту. Відповідно до даного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 7000 грн. ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором №490935-КС-001 від 24.02.2024 року належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 36279,96 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9884,59 грн, суми прострочених платежів про процентах - 25920,79 грн, суми прострочених платежів за комісією - 474,58 грн.
В зв'язку з чим просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №490935-КС-001 від 24.02.2024 року в розмірі 36279,96 грн та понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23.05.2025 року відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у тексті позовної заяви прохав розгляд справи провести без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (зворот а.с. 11).
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 16.06.2025 року, 11.07.2025 року, 10.09.2025 року не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, шляхом направлення на адресу відповідача судових повісток про виклик до суду (а.с. 79-80, 84-86, 94-96). Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано.
За змістом ч.4ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10.09.2025 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.02.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №490935-КС-001 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором (UA-8808) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.20-24).
Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 7000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Строк, на який надається кредит 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000 фіксована, загальний розмір наданого кредиту: 7000 грн., термін дії договору: до 10.08.2024 р., комісія за надання кредиту 1050 грн.(а.с.20).
01.03.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №490935-КС-001 від 24.02.2024 року, яку підписано позичальником одноразовим ідентифікатором (UA-5244) (а.с. 37-38).
Згідно умов додаткової угоди, кредитодавець та позичальник домовились, що кредит збільшується на 3000 грн, загальна сума отриманого кредиту складатиме 10 000 грн, комісія за надання додаткової суми кредиту: 450 грн.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором про надання кредиту №490935-КС-001 виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн та 3000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (зворот а.с. 45 - 46).
Разом з тим, згідно з повідомленням АТ «Акцент-Банк» від 28.07.2025 року, картка № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). З виписки по вказаній картці, вбачається, що 24.02.2024 року відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 7000 грн, а 01.03.2024 року в розмірі 3000 грн (а.с.98-105).
Відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, а тому станом на 29.04.2025 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 36279,96 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9884,59 грн, суми прострочених платежів про процентах - 25920,79 грн, суми прострочених платежів за комісією - 474,58 грн. (зворот а.с.13-15). Після закінчення строку дії кредитного договору 10.08.2024 року заборгованість не нараховувалась.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Щодо стягнення заборгованості за комісією.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, відповідає вимогам діючого законодавства.
Так, п.2.5 Кредитного договору №490935-КС-001 від 24.02.2024 року передбачено комісію за надання Кредиту 1050 грн. Пунктом 5 Додаткової угоди №1 від 01.03.2024 року передбачено комісію за надання додаткової суми 450 грн.
Згідно 7.3.1 Договору визначено, що підписуючи цей Договір, позичальник підтверджує, що до укладання Договору позичальник отримав від кредитодавця (в т.ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця.
Пунктом 7.4.4 вищезазначеного договору передбачено, що позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.
Враховуючи викладене, підлягає задоволенню позовна вимога у частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії за отримання кредитних коштів, оскільки, остання передбачена умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього, в розмірі 474,58 грн.
Отже, суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором №490935-КС-001 від 24.02.2024 року складає 36279,96 грн.
Таким чином, аналіз змісту вищезазначених норм права та встановлених судом фактів свідчить про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес Позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239 ) заборгованість за Договором №490935-КС-001 про надання кредиту від 24.02.2024 року в розмірі 36279 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят дев'ять) гривень 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес Позика» судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії;
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. Г. Путря