Справа № 545/1448/25
Провадження № 2/545/1139/25
09.09.2025 Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Литвинову В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.07.2023 року ОСОБА_1 підписав та направив АТ «Сенс банк» оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500780759, зазначивши наступні умови укладення угоди: тип кредиту кредит готівкою, сума кредиту 373408,52 гривень, процентна ставка -4,99% річних, строк кредиту 120 місяців. Кредит просив надати строком до 14.07.2033 року.
Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідач зі свого боку умови кредитного договору не виконав. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 398353,11 грн., з яких: 360 991,96 грн. - заборговність за кредитом, 22051,37 грн. - заборгованість по відсоткам, 15309,78 грн. - заборгованість по комісіям, а також сплачені позивачем судові витрати.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Путрі О.Г. від 07.04.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 05.06.2025 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, згідно якоїпрохав розглядати дану справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 06.05.2025 року, 05.06.2025 року, 02.07.2025 року,09.09.2025 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації (а.с.50,а.с.56,а.с. 61-63, а.с.69).
За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч.1ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 09.09.2025 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.07.2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500780759 Банк прийняв пропозицію Відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500780759 від 14.07.2023 року. (зворот а.с.11-13).
Судом встановлено, що у Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. (зворот а.с.13-15).
Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. (а.с.9).
Документи були підписані позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «4038» шляхом направлення 14.07.2023 року на номер 380506990077 (що підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка додається). (зворот а.с.16).
Таким чином, 14.07.2023 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладення угоди про надання кредиту №500780759, акцептом пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №500780759, додатком №1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту із наступними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»;сума кредиту - 373408,52 грн. ;процентна ставка - 4,99 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 120 місяців; дата повернення кредиту - 14.07.2033 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: Графік платежів: до 14 числа кожного місяця по: з 1 по 12 міс. -4332,17 грн. з 12 по 24 міс. - 7692,85 грн. з 25 по 120-й міс. - 9559,89 грн. загальна кількість платежів 120; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором №500760189 від 31.03.2023 року (розмір 373408,52 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 (зворот а.с.9-11).
Судом встановлено, що позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером №1865098825 від 14.07.2023 року та виписками по рахункам № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . (а.с.17-29).
Однак, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 500780759 від 14.07.2025 року, станом на 14.10.2024 рік - становить 398353,11 коп., з якої: заборгованість за кредитом 360991,96 грн., заборгованість за відсотками 22051,37 грн. та заборгованість по комісії 15309,78 грн. (а.с. 8).
12.02.2025 року АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, вимагає протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання цієї вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, а у випадку невиконання достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 398353,11 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Оскільки отримані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 360991,96 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 22051,37 грн., а всього 383043,33 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією в загальному розмірі 15309,78 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування»передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, згідно зі статтями11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та другастатті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 зазначено, що згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно умов договору № 500780759 від 14.07.2023, комісійна винагорода за обслуговування кредиту підлягає сплаті позичальником в день видачі кредиту за обслуговування щомісячно: за період з 1 по 12 місяць користуванням кредиту - 0,10 % від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ, за період з 13 по 24 місяць користуванням кредиту - 1,00 % від суми кредиту, за період з 25 по 120 місяць користуванням кредитом - 1,50% від суми кредиту. (п.1 договору).
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з обслуговуванням кредитної заборгованості, передбачена Графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Загальний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості у період з 14.07.2023 року по 14.10.2024 року сукупно складає 15309,78 грн.
Таким чином, встановивши у кредитному договорі №500780759 від 14.07.2023 року плату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи, зокрема, розмір кредиту, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що вказані умови кредитного договору є несправедливими.
При цьому слід врахувати, що у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
У свою чергу банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі №382/1621/21, від 06.11.2023 у справі №204/224/21.
Враховуючи вищезазначене, в задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії в розмірі 15309,78 грн. слід відмовити.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач сплатив, а позивач зарахував в погашення комісії за обслуговування кредиту 373,41 грн (а.с. 8).
З огляду на викладене, суми, які були сплачені відповідачем за умовами кредитного договору та спрямовані позивачем на погашення заборгованості за комісією, підлягають зарахуванню у суму погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками в розмірі 382669,92 грн. (з яких: 360992,96 грн. заборгованість за тілом кредиту + 22051,37 грн заборгованість по відсотках) - 373,41 зараховані кошти в погашення комісії = 382669,92).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Розглянувши вимоги АТ «СенсБанк» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31870,72 грн., суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витратина професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували заявлені витрати, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.
Щодо розподілу судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4780,24 грн., що підтверджується меморіальним ордером №784444.
Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 398353,11 грн.
Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 382669,92 грн.
Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 96% (382669,92 х100: 398353,11 = 96%).
Оскільки, вимоги позивача задоволено на 96 %, то сплачений судовий збір за пред'явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 4589,03 грн. (4780,24 х 96 % = 4589,03).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,280, 352 ЦПК України , суд, -
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором в розмірі 382669,92 грн. (триста вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят дев?ять гривень дев?яносто дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 4589,03 (чотири тисячі п?ятсот вісімдесят дев?ять гривень три копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії;
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г.Путря