Справа № 366/2110/25
Провадження № 2/366/748/25
(заочне)
11.09.2025 с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,
з участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором надання послуг,
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), у якому просив стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за умовами договору б/н від 17.05.2024 у розмірі 30 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 17.05.2024 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого Позивач зобов'язався скласти, а Відповідач оплатити послуги за складання таких документів:
рапорту про виплату грошової допомоги (2 група інвалідності) до в/ч НОМЕР_1 ;
рапорту про видачу (відновлення) військового квитка до в/ч НОМЕР_1 ;
заяви про видачу (відновлення) військового квитка до РТЦК та СП за місцем обліку в/ч НОМЕР_1 ;
заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем обліку про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви;
заяви (скарги) до МО України про бездіяльність відповідальних осіб, виплату грошової допомоги, видачу військового квитка;
заяви до МО України про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви.
Загальна вартість наданих послуг складає 30 000 грн, яку Відповідач за п. 4.1 Договору мав сплатити Позивачу.
Відповідач сам ініціював укладення договору, погодився оплатити послуги, сторони завчасно погодили їх вартість. Це підтверджується доданими до позову технічним звукозаписом розмови з Відповідачем.
Позивач зазначає, що він зі свого боку виконав зобов'язання за договором, однак Відповідач свої зобов'язання не виконав.
Позивач стверджує, що він як юрист має право надавати послуги з юридичного консультування, складання документі, складання будь-яких договорів, відповідно жодних законодавчих обмежень до цього не має.
Під час розгляду справи Позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що як вбачається з поданих до позову скріншотів переписки, Відповідач був ініціатором укладення договору. Доданий звукозапис розмови свідчить про прийняття Відповідачем умов договору в частині вартості наданих послуг. Позивач помилкового зазначив назву договору «про надання правничої допомоги», оскільки зразок взяв з мережі Інтернет.
Позивач також зазначає зміст постанови ВС, за якою не підписання сторонами договору не є автоматичною підставою для визнання його неукладеним, однак наданий до позову Договір є підписаний Позивачем та Відповідачем.
ІІ. Рух справи
04.07.2025 позовна заява надійшла до суду.
09.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Перший судовий розгляд в порядку письмового провадження, призначений на 07.08.2025, відкладений на 11.09.2025.
ІІІ. Позиції сторін
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк відзив на позов не подав, як і не подав жодних інших документів по суті розгляду справи.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
IV. Оцінка суду.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
4.1. Порядок ухвалення рішення
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадженні і Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, не подав клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін чи в порядку загального позовного провадження, не подав відзиву на позовну заяву та Позивач не висловив заперечень проти ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку про ухвалення у справі заочного рішення.
Про можливість ухвалення у справах, розгляд яких здійснюється в порядку письмового провадження заочного рішення зазначено у постанові КЦС ВС від 14.12.2020 у справі № 202/1650/19.
4.2. Встановлені обставини справи
Позивач відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, сформованої станом на 13.12.2023 є фізичною особою-підприємцем та має КВЕД, крім іншого код 69.10 - діяльність у сфері права (основний) (а.с. 10)
17.05.2024 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги б/н (далі - Договір), за п. 1 якого Позивач зобов'язується надати Відповідачу правничу допомогу шляхом складення:
рапорту про виплату грошової допомоги (2 група інвалідності) до в/ч НОМЕР_1 ;
рапорту про видачу (відновлення) військового квитка до в/ч НОМЕР_1 ;
заяви про видачу (відновлення) військового квитка до РТЦК та СП за місцем обліку в/ч НОМЕР_1 ;
заяви до РТЦК та СП за місцем обліку про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви;
заяви (скарги) до МО України про бездіяльність відповідальних осіб, виплату грошової допомоги, видачу військового квитка;
заяви до МО України про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви.
За п. 4 Договору правнича допомога за даним договором надається платно. Загальна вартість наданих послуг становить 30 000 грн. та оплачується Відповідачем готівкою (а.с. 14, 14 зворот)
01.05.2024 сформовано рапорт від імені Відповідача на адресу в/ч НОМЕР_1 про виплату Відповідачу одноразової грошової допомоги, який направлено адресату 13.05.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 21-22)
13.05.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» до в/ч НОМЕР_1 направлено рапорт (без дати) від імені Відповідача з проханням сприяння відновлення військового квитка Відповідача (а.с. 23-24)
20.05.2024 сформовано заяву від імені Відповідача на адресу МО України з проханням сприяти в нарахуванні і виплаті Відповідачу як військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму передбаченого законодавством України та сприяти у відновленні Відповідачу військового квитка. Ця заява направлена адресату 20.05.2024 (відповідно квитанцій про оплату (а.с. 30 зворот), оскільки штамп пошти з датою неможливо ідентифікувати) засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 29-30)
02.07.2024 сформовано заяву від імені Відповідача на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням видати Відповідачу військовий квиток, яка направлена адресату 13.07.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 25-26)
20.07.2024 на адресу електронної пошти МО України з облікового запису електронної пошти Позивача направлено заяву від імені Відповідача про надання відповідей про результати його попередніх звернень (а.с. 31-33)
07.08.2024 сформовано заяву від імені Відповідача на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати інформацію та підтверджуючі документи про те, чи було направлено ІНФОРМАЦІЯ_1 запит до в/ч НОМЕР_1 про отримання належним чином засвідченої копії акта службового розслідування щодо обставин втрати військового квитка Відповідачем як військовослужбовцем. Ця заява направлена адресату 10.08.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 27-28)
Відповідно до копії витягу з наказу МО України від 24.06.2024 № 177, Відповідач як солдат, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти в/ч НОМЕР_1 звільнений наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 13.06.2024 № 88-РС у запас за пп. «б» (за станом здоров'я: за наявності інвалідності) без права носіння військової форми одягу, вважається таким, що справи та посаду здав і направляється для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 35)
12.11.2024 Позивач на підставі рішення КДКА Дніпропетровської області від 05.11.2024 № 3364 отримав свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Свідоцтво строком дії до 05.11.2025 (а.с. 11)
З наданих Позивачем роздруківок його листування з Відповідачем вбачається, що 18.02.2024 сторони вели мову про вартість робі (яких саме встановити неможливо) додатково 19 000 грн. до 30 000 грн., що обумовлені договором. В подальшому Позивач (дату встановити неможливо) зазначає про виконання ним своїх зобов'язань та запитує про те, чи збирається Відповідач сплачувати кошти за Договором. У червні 2024 (точна дата не видно на зображені) Відповідач просить зателефонувати Позивачу. Останній пише про те, що йому завтра наддадуть наказ і припис, а Відповідач запиту чи в Позивача знаходиться обхідний (а.с. 17-18)
З наданого Позивачем аудіозапису, який має тривалість 01 хв. 07 сек. чути розмову двох осіб чоловічої статі, які обговорюють суму у розмірі 30 000 грн. (а.с. 19)
4.3. Висновки суду
4.3.1 Щодо правової природи договору
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20 та від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21.
Згідно зі статями 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Отже, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов'язків, моменту виникнення зобов'язання (висновок ВС у постанові від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21).
У позові Позивач зазначав, що між ним та Відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги. У додаткових поясненнях Позивача зазначено, що він помилково надав саме таку назву договору, оскільки його зразок отримав з мережі Інтернет, при цьому не зазначив, яку саме назву суд має враховувати.
Визначаючи природу договору, суд враховує його умови та зміст зобов'язань сторін.
З Договору вбачається, що Позивач мав надати Відповідачу послуги, які полягають в складенні рапортів, заяв до в/ч НОМЕР_1 , РТЦК та СП і МО України.
Зі змісту наданих до позову документів (рапортів, заяв) вбачається, що складання та направлення документів відбувалось з метою надання юридичної допомоги Відповідачу для отримання останнім виплат як військовослужбовцю, відновлення документів.
Поняття «правнича допомога» наведено в п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», за якою правнича допомога - надання правничих послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
У свою чергу, за п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону, правничі послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.
При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання".
Враховуючи зміст договору, взаємоузгоджені між його сторонами послуги, які Позивач мав надати Відповідачу та мету їх надання, суд приходить до висновку, що назва договору «про надання правничої допомоги» відповідає його змісту, а правовідносини, які склались між його сторонами відповідають відносинам з надання правової допомоги.
З цих підстав суд відхиляє доводи Позивача про помилковість написання ним назви договору, оскільки його зміст відповідає надання послуг з правничої допомоги.
4.3.2. Щодо інтерпретації позовних вимог
Зміст позовної вимоги не слід визначати з її дослівного формулювання. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.
(Висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справах № 633/408/18 (пункти 11.12-11.13) і № 554/10517/16-ц (пункти 7.47-7.50)).
Звертаючись в суд з позовом, Позивач сформував позовну вимогу таким чином, що він просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за умовами договору б/н від 17.05.2024 у розмірі 30 000 грн.
При цьому, позовна заява названа Позивачем як «стягнення заборгованості за договором про надання послуг».
Судом встановлено, що Договір від 17.05.2024 за своєю правовою природою є Договором про надання правничої допомоги, у зв'язку з чим суд розцінює заявлену позовну вимогу як стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги.
4.3.3. Щодо стягнення заборгованості за умовами Договору
Судом встановлено, що Договір від 17.05.2024 укладений сторонами як Договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього закону, Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, договір про надання правничої допомоги може бути укладено виключно між Адвокатом і особою, яка потребує правової допомоги.
Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що він є адвокатом, а лише надав докази проходження їм кваліфікаційного іспиту.
Однак, навіть проходження кваліфікаційного іспиту не свідчить про отримання особою статуту адвоката, оскільки за положеннями ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом є особа, яка, окрім іншого, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, судом встановлено, що Позивач, не маючи повноважень адвоката надав послуги за договором про надання правничої допомоги.
Крім цього, сам Договір підписано і всі послуги за ним надані до того, як Позивач отримав свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом. З аналізу частини першої статті 131-2 Конституції України у системному зв'язку з її статтею 59 випливає позитивний обов'язок держави, який полягає в гарантуванні участі адвоката у наданні професійної правничої допомоги особі з метою забезпечення її ефективного доступу до правосуддя за рахунок коштів держави у випадках, передбачених законом.
(абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31.10.2019 № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані як витрати на правничу правову допомогу.
Близькі за змістом висновки викладені у постанові ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та у постанові КЦС ВС від 21.03.2024 № 604/423/23 (61-18123св23).
З огляду на викладене, оскільки Позивач, не маючи повноважень і статусу адвоката надав Відповідачу послуги, які є послугами з надання правничої допомоги, які надаються виключно адвокатом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки законодавством передбачено відшкодування таких витрат виключно на користь адвоката.
Крім цього, суд зазначає, що Позивач не надав жодних належних доказів фактичного виконання ним умов Договору.
Зокрема, Позивач надав до суду лише сформовані на виконання умов Договору документи та докази їх направлення адресатам, однак самі по собі такі докази не можуть беззаперечно свідчити про те, що саме Позивач сформував такі документи.
При цьому, надані Позивачем до позову рапорти, адресовані в/ч НОМЕР_1 та докази їх направлення адресату (а.с. 21-24) складені та направлені до дня укладення договору між сторонами, що свідчить про обґрунтований сумнів в їх формуванні Позивачем на виконання умов Договору від 17.05.2024.
Позивач не надав до суду документів, підписаних ним та Відповідачем (детального опису робіт, актів виконаних робіт чи наданих послуг), які б засвідчували дійсне виконання Позивачем зобов'язань за договором.
При цьому, Позивач зазначав у позові те, що надані ним скріншоти переписок з Відповідачем свідчать про ініціювання укладення договору останнім, однак всупереч цьому, зміст наданих зображень (скріншотів) не містить таких відомостей.
Наданий Позивачем фрагмент звукозапису розмови суд визнає як неналежний доказ, оскільки зі звукозапису неможливо ідентифікувати, що з Позивачем спілкується саме Відповідач. Також із запису неможливо встановити дати вчинення запису, абонентських номерів осіб, які спілкуються між собою та на звукозаписі не чутно взагалі будь-яких розмов щодо виконання зобов'язань за Договором від 17.05.2024.
Разом з цим, суд визнає цей звукозапис недопустимим доказів з таких підстав.
Оскільки звукозапис наданий Позивачем, суд приймає до уваги, що голос одного з осіб на записі є голосом Позивача.
При цьому, на звукозаписі не чутно будь-якого попередження з боку одного абонента до іншого про те, що буде здійснюватись запис розмови.
Здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи, яке встановлене ст. 32 Конституції України. Голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.
Такий висновок узгоджується з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України №12?рп/2011 від 20.10.2011.
З огляду на викладене, наданий Позивачем звукозапис є недопустимим доказом.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
V. Судовий збір
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач був звільнений від сплати судового за звернення в суд з позовом, а оскільки у задоволені позову відмовлено, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
Тому, питання про судові витрати судом не вирішується.
На підставі викладеного,керуючись ст. 4 , 12 , 76, 141 ,258 , 263-265, 354 ЦПК України, суд
У задоволені позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.09.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 )
Суддя Н.П. Слободян