Справа № 581/937/24
Провадження № 1-кп/581/12/25
11 вересня 2025 року сел. Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200470000893 від 11 жовтня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Локня Кролевецького району Сумської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , працюючого на посаді стрільця 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Юр'єве Путивльського району Сумської області, зареєстрований по АДРЕСА_2 та проживає по АДРЕСА_3 , працюючого на посаді стрільця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Підставки Липоводолинського району Сумської області, зареєстрований по АДРЕСА_4 та проживає по АДРЕСА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,
І. Формулювання обвинувачення
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннях за таких обставин.
У вечірній час доби 10 жовтня 2024 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували за місцем проживання їхнього спільного знайомого ОСОБА_10 по АДРЕСА_6 , де разом вживали спиртні напої.
Близько 20 год. 10 жовтня 2024 року усі вказані особи мали телефонну розмову із потерпілим ОСОБА_11 , який просив не ображати співмешканку ОСОБА_10 - ОСОБА_12 . Обвинувачені ображали потерпілого нецензурними та образливими висловами, погрожували приїздом до місця його проживання та розправою. За результатами телефонної розмови у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник спільний умисел на вчинення протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_11 .
Близько опівночі 10 жовтня 2024 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на автомобілі марки DAEWOO, моделі NUBIRA, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , приїхали до потерпілого по АДРЕСА_7 . Продовжуючи реалізацію задуманого за попередньою змовою між собою обвинувачені самовільно зайшли до будинку за вказаною адресою, виявили там ОСОБА_11 де виражаючись нецензурною лайкою на адресу останнього, безпідставно нанесли йому численні удари ногами та руками в область голови та інших частин тіла. Під виглядом необхідності відшкодування витрат, пов'язаних із прибуттям до потерпілого, обвинувачені вимагали у нього 3000 грн. ОСОБА_6 , виконуючи свою активну роль у змові з іншими обвинуваченими, переслідуючи спільний корисливий мотив, відкрито забрав із кишені потерпілого його мобільний телефон Samsung Galaxy А 7 із сім-картами, загальною вартістю 2715 грн., та залишив у себе. Шляхом погроз та нанесення ударів руками в область голови та обличчя потерпілого ОСОБА_11 обвинувачені змушували його повідомити пароль до мобільного додатку «Приват24», наявного на мобільному телефоні потерпілого.
Таким чином, своїми умисними діями, що полягали у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України.
Після цього обвинувачені, застосовуючи силу, витягли потерпілого з будинку, заштовхали його до салону їхнього автомобіля на заднє сидіння, позбавивши його при цьому свободи переміщення та можливості самостійно обирати місце свого знаходження. При цьому, з метою подолання опору потерпілого ОСОБА_11 , кожен із обвинувачених завдавав потерпілому ударів у різні частини тіла. Після цього обвинувачені привезли потерпілого до місця проживання ОСОБА_10 по АДРЕСА_6 та примусово завели потерпілого до будинку. Посадивши потерпілого на стілець, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та знову по черзі почали наносити останньому удари руками по голові та інших частинах тіла, при цьому принижували останнього, погрожували та ображали його грубою нецензурною лайкою.
Під час побиття потерпілого обвинувачені примусили потерпілого повідомити їм пароль та логін до його застосунку «Приват24». Потім обвинувачені знову силоміць заштовхали останнього на заднє сидіння свого автомобіля та відвезли його на околицю с. Саї Роменського району Сумської області, витягнули його з салону автомобіля, знову завдали потерпілому ударів руками та ногами в різні частини тіла та залишили його на вулиці.
Таким чином, своїми умисними діями, що полягали у незаконному позбавленні волі потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 146 КК України;
Також своїми умисними діями, що полягали у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя та не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинене з метою залякування потерпілого, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 122 КК України.
Отримавши доступ до мобільного застосунку «Приват24», що знаходився на мобільному телефоні потерпілого, який на той час перебував у розпорядженні ОСОБА_5 , маючи на меті обернення в подальшому на свою користь чужих грошових коштів, діючи умисно, з корисливих мотивів, у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , з метою особистого збагачення, переслідуючи умисел на несанкціоноване втручання в роботу електронних комунікаційних систем, без дозволу потерпілого, ОСОБА_5 незаконно втрутився в мобільний додаток «Приват24» для дистанційного керування банківською карткою АТ КБ «Приватбанк», емітованою на ім'я потерпілого ОСОБА_11 .
Таким чином, своїми умисними діями, що полягали у несанкціонованому втручанні в роботу електронних комунікаційних систем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 361 КК України
Після цього ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили заволодіти частиною грошових коштів, наявних на банківській картці потерпілого. Реалізуючи вказаний намір, ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , в період воєнного стану 11 жовтня 2024 року у період часу з 05 год 17 хв. по 05 го. 35 хв. за допомогою додатка «Приват24» на мобільному телефоні потерпілого ОСОБА_11 здійснив перерахування грошових коштів з банківської картки потерпілого на банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді чотирьох транзакцій на загальну суму 22115,03 грн, у такий спосіб заволодівши грошовими коштами потерпілого. Викраденими грошовими коштами ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Таким чином, своїми умисними діями, що полягали у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
ІІ. Відомості про укладені між прокурором та обвинуваченими угоди про визнання винуватості
11 вересня 2025 року на стадії судового розгляду прокурор Роменської окружної прокуратури ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з другої сторони, з участю захисників усіх трьох обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за наявності на те згоди потерпілого ОСОБА_11 уклали три окремих угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні.
Угоди містять формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію діянь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відповідають тим, що зазначені в обвинувальному акті. Сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинувачених.
В угодах наявна вказівка, що сторони діяли добровільно під час їх укладення.
За умовами угод обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнають свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі висунутого їм обвинувачення.
Також сторони узгодили призначення кожному із обвинувачених покарання, на що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали свою згоду.
Так, сторони визнають наявність щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної шкоди. При цьому відсутні передбачені ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання.
Сторони врахували особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем проживання та служби характеризується позитивно; особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, за місцем проживання та служби характеризується позитивно; особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.
Окрім того в угодах перелічені наслідки їх укладення і затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди відповідно до ст. 476 КПК України, а також наслідки відмови обвинувачених від здійснення права на судовий розгляд (від прав, передбачених абзацами 1-4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України).
Із урахуванням вказаних обставин, угодами визначене покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186 КК України - 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 122 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 361 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі. Призначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими у виді 7 років позбавлення волі.
Із урахуванням таких обставин угодою визначене покарання ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 186 КК України - 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 122 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 361 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі. Призначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими у виді 7 років позбавлення волі.
Із урахуванням таких обставин угодою визначене покарання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України - 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 122 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 361 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі. Призначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими у виді 7 років позбавлення волі.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження щодо угоди
Прокурор ОСОБА_3 подані угоди про визнання винуватості підтримала і просила суд їх затвердити.
Потерпілий ОСОБА_11 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи мається його письмова заява від 28 серпня 2025 року, у якій він надає згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості, вказає про те, що матеріальна шкода йому відшкодована, просить суворо не карати обвинувачених.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вказали, що угоди укладено за їхньою ініціативою, повністю та беззастережно визнали себе винуватими у вчиненні вказаних злочинів, відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого їм в обвинувальному акті. Підтвердили обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Зокрема надали пояснення, які повністю співпадають із викладеними в обвинувальному акті обставинами. У вчиненому розкаюються та засуджують свою поведінку.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 підтримали угоди про визнання винуватості, просили їх затвердити.
Щодо виконання судом вимог, передбачених ч. 4 ст. 474 КПК України
Під час судового засідання суд встановив, що обвинувачені повністю розуміють, що кожен із них має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються, а вони мають права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого вони визнають себе винуватими; вид і міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом. Обвинуваченим роз'яснені та їм зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
IV. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угод вимогам законодавства і при ухваленні вироку
Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов таких висновків.
1. Про відповідність умов угоди вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність
Ці угоди про визнання винуватості, як пояснили сторони, прокурор та обвинувачені уклали за ініціативою останніх, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України.
Згідно із частинами 4, 5 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Діяння, передбачені ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 361 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належать до нетяжких злочинів, діяння, передбачені ч. 4 ст. 186, , ч. 4 ст. 185 КК України належать до тяжких злочинів. Цими злочинами завдано шкоди правам та інтересам окремої особи - потерпілому у кримінальному провадженні, яким надано письмову згоду прокурору на укладення угоди.
Суд вважає, що сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення, яке відповідає наведеним в угодах формулюванням обвинувачення, відображає усі істотні обставини вчинення діянь, які узгоджуються із кваліфікацією дій обвинувачених, і є правильною.
Отже, з огляду на правила абз. 6 ч. 4 ст. 469 КПК України, суть діянь, у яких обвинувачено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , викладені в обвинувальному акті обставини, та підтвердження обвинуваченими цих обставин, сторони мають право укласти угоду про визнання винуватості в цьому кримінальному провадженні.
Зміст підписаних сторонами угод про визнання винуватості від 11 вересня 2025 року відповідає вимогам ст. 472 КПК України, оскільки в них зазначені її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням відповідних частин статей закону України про кримінальну відповідальність щодо кожного із обвинувачених, істотні для даного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання кожному з обвинувачених, згода обвинувачених на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угод.
2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства
Кримінальний процесуальний закон (п. 3 ч. 1 ст. 470 КПК України) зобов'язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження.
У цьому кримінальному провадженні інтерес суспільства в затвердженні угод полягає в тому, аби забезпечити швидке завершення судового провадження, оскільки угоди укладені на стадії триваючого судового провадження. Укладення угод на цій стадії сприятиме економії державних ресурсів, зменшенню навантаження на прокуратуру та суд.
На думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок завершення судового розгляду до обвинувачених, зважаючи на беззаперечне визнання ними своєї винуватості, сприяння досудовому розслідуванню, характер і тяжкість діяння, у якому їх обвинувачено, особу кожного з них, їхнє ставлення до вчиненого, що вказує на бажання обвинувачених виправитися.
3. Умови угод не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб
Під час укладення цих угод були присутні захисники обвинувачених, що відповідає вимогам п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, їх умов не є невиправдано обтяжливими для кожної зі сторін.
Укладені угоди не спрямовані на вирішення питань про права, свободи чи інтереси осіб, які не є учасниками цього судового провадження.
У цьому кримінальному провадженні кримінальними правопорушеннями не завдано збитків або шкоди правам, свободам чи охоронюваним законом інтересам інших осіб, які не залучені до кримінального провадження, потерпілий надав письмові згоду на укладення прокурором угод та повідомив про повне відшкодування завданих йому збитків.
Отже, суд встановив відсутність порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
4. Щодо добровільності укладення угод
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердили своє бажання щодо укладення угод та просили суд затвердити їх, вказавши, що вони були ініціаторами їх укладення і зробили це добровільно.
Також обвинувачені та їхні захисники повідомили, що укладення угоди не є наслідком будь-якого неправомірного впливу на них, вказали, що насильства, примусу чи погроз до обвинувачених ніхто не застосовував, будь-яких обіцянок чи пропозицій, ніж ті, що передбачені угодою, їм ніхто не надавав.
Прокурор ОСОБА_3 вказала на спільне узгодження всіх зафіксованих в угодах умов та підтвердила добровільність їх укладення з боку обох сторін.
У зв'язку з наведеним суд переконаний, що укладення угод сторонами є добровільним, і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.
5. Щодо можливості виконання обвинуваченими взятих на себе за угодами зобов'язань
В угодах передбачено такий обов'язок обвинувачених, як беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі пред'явленого їм обвинувачення під час судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачені визнали вину свою вину у пред'явленому їм обвинуваченні.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про виконання кожним із обвинувачених взятих на себе за угодою зобов'язань.
6. Наявність фактичних підстав для визнання винуватості
Досліджені обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, надані прокурором докази, угоди про визнання винуватості і пояснення обвинувачених дають суду можливість дійти висновку, що існують фактичні підстави для визнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні злочинів, у якому їх обвинувачено.
V. Щодо узгодженого сторонами покарання
1. Про вид і міру покарання
За правилами ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
В угодах сторони узгодили покарання, дотримавшись при цьому засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність - вимог статей 63, 65-67 КК України.
Так, зі змісту угод вбачається, що при узгодженні покарання ОСОБА_4 сторони визначили його в межах, установлених санкціями ч. 4 ст. 186 КК України (позбавлення волі від 7 до 10 років), ч. 2 ст. 146 КК України (обмеження волі до 5 років або позбавленням волі на той самий строк), ч. 2 ст. 122 КК України (позбавлення волі від 3 до 5 років), за ч. 2 ст. 361 КК України (штрафом від 3000 до 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк), ч. 4 ст. 185 КК України (позбавлення волі на строк від 5 до 8 років), врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги особу обвинуваченого (раніше не судимий, за місцем проживання та служби характеризується позитивно); встановили наявність обставин, що пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відшкодування завданої шкоди), та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими у виді 7 років позбавлення волі також узгоджується із положеннями на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
При узгодженні покарання ОСОБА_5 сторони визначили його в межах, установлених санкціями ч. 4 ст. 186 КК України (позбавлення волі від 7 до 10 років), ч. 2 ст. 146 КК України (обмеження волі до 5 років або позбавленням волі на той самий строк), ч. 2 ст. 122 КК України (позбавлення волі від 3 до 5 років), за ч. 2 ст. 361 КК України (штрафом від 3000 до 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк), ч. 4 ст. 185 КК України (позбавлення волі на строк від 5 до 8 років), врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги особу обвинуваченого (раніше не судимий, за місцем проживання та служби характеризується позитивно); встановили наявність обставин, що пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відшкодування завданої шкоди), та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими у виді 7 років позбавлення волі також узгоджується із положеннями на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
При узгодженні покарання ОСОБА_6 сторони визначили його в межах, установлених санкціями ч. 4 ст. 186 КК України (позбавлення волі від 7 до 10 років), ч. 2 ст. 146 КК України (обмеження волі до 5 років або позбавленням волі на той самий строк), ч. 2 ст. 122 КК України (позбавлення волі від 3 до 5 років), за ч. 2 ст. 361 КК України (штрафом від 3000 до 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк), ч. 4 ст. 185 КК України (позбавлення волі на строк від 5 до 8 років), врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги особу обвинуваченого (раніше не судимий, за місцем проживання та місцем попереднього ув'язнення характеризується позитивно); встановили наявність обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відшкодування завданої шкоди), та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими у виді 7 років позбавлення волі також узгоджується із положеннями на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання кожному з обвинувачених є таким, що відповідає критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Отже, суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння і особам винних, загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, та забезпечить досягнення мети його застосування.
VІ. Висновок суду
Отже, суд встановив, що укладені сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність. Також суд не виявив передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України підстав для відмови в їх затвердженні.
Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що зазначені угоди про визнання винуватості між сторонами підлягають затвердженню.
VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди
1. Запобіжний захід
Відповідно до ч. 3 ст. 475, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку вирішує питання, зокрема, про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд дійшов такого висновку.
Встановлено, що на стадії судового провадження обвинуваченим було обрано і неодноразово продовжувався запобіжний захід у виді тримання під вартою. На час розгляду справи в суді обвинувачені перебувають під вартою.
Суд вважає необхідним продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, оскільки ризики, які були враховані судом при обранні їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати та залишаються актуальними і на цей час, крім того особам уже відомо про призначення їм покарання у виді позбавлення волі на досить тривалий строк.
2. Щодо арешту майна у кримінальному провадженні
Відповідно до ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений на речові докази ухвалами Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 та 21 жовтня 2024 року.
3. Речові докази у кримінальному провадженні
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
4. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні
Питання розподілу процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 124 КПК України, стягнувши їх з обвинувачених.
5. Цивільний позов
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись статтями 369-371, 373-376, 475 КПК України, суд
1. Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 вересня 2025 року між прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200470000893 від 11 жовтня 2024 року.
1.1 Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 вересня 2025 року між прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200470000893 від 11 жовтня 2024 року.
1.2 Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 вересня 2025 року між прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200470000893 від 11 жовтня 2024 року.
2. Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання:
за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років,
за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років,
за ч. 2 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки,
за ч. 2 ст. 361 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Призначити ОСОБА_4 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 за цим вироком рахувати з 11 жовтня 2024 року.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК України у строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення в період із 11 жовтня 2024 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили, але не більше ніж до 9 листопада 2025 року.
2.1 Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання:
за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років,
за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років,
за ч. 2 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки,
за ч. 2 ст. 361 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Призначити ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 за цим вироком рахувати з 11 жовтня 2024 року.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК України у строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення в період із 11 жовтня 2024 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Залишити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили, але не більше ніж до 9 листопада 2025 року.
2.2 Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання:
за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років,
за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років,
за ч. 2 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки,
за ч. 2 ст. 361 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Призначити ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 за цим вироком рахувати з 11 жовтня 2024 року.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК України у строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_6 строк його попереднього ув'язнення в період із 11 жовтня 2024 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили, але не більше ніж до 9 листопада 2025 року.
3. Скасувати арешт, накладений на речові докази ухвалами Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 та 21 жовтня 2024 року, а їх долю вирішити наступним чином:
мобільний телефон синього кольору марки «Айфон 13» ІМЕІ: НОМЕР_2 з сім- картою з номером НОМЕР_3 , в чохлі чорного кольору, що належать ОСОБА_4 - повернути власнику;
мобільний телефон темно-синього кольору марки «SAMSUNG GALAXY А35» ІМЕІ: НОМЕР_4 з сім-картою з номером НОМЕР_5 , в чохлі темно-зеленого кольору, що належать ОСОБА_4 - повернути власнику;
кофта чорного кольору розміру «L» з биркою синього кольору з написом «Start Sportwear», з нашаруваннями на лівому рукаві сухої речовини бурого кольору, що належить ОСОБА_4 - повернути власнику;
мобільний телефон марки ТЕСNO SРАRК10, ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 з сім-картами операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , що належать ОСОБА_6 - повернути власнику;
кофту флісову кольору «хакі» з нашаруваннями невстановленого походження, кофту чорного кольору з нашаруванням бурої речовини в проекції грудної клітини з лівого боку, штани спортивні чорного кольору з нашаруваннями невстановленого походження, мобільний телефон без назви сенсорного типу сірого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_10 , ІМЕІ2: НОМЕР_11 , із сім-картками операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Киівстар» з номером НОМЕР_12 та ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_13 , банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_14 , що належать ОСОБА_5 - повернути власнику;
мобільний телефон марки SAMSUNG GALAXY А7, синього кольору, прозорий силіконовий чохол від телефону марки «SAMSUNG», що належать ОСОБА_11 - повернути власнику;
гаманець коричневого кольору з грошовими коштами, а саме 1 купюрою номіналом 10 гривень № ЦВ2911143, 1 купюрою номіналом 20 гривень № АН 8120247, 1 купюрою номіналом 1 долар США № F491569551, 1 купюрою номіналом 5 євро № NC 6606706193, 45 гривень монетами, банківською картою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_15 та смарт-годинник марки «ROHS», моделі «IMISWO 2 FCC», що належать ОСОБА_4 - повернути власнику;
фрагменти цегли, обшивку дверей столу, фрагменти тканини з плямами речовини бурого кольору, виявлені на водійському та задньому сидіннях автомобіля, чохол сірого кольору з рульового колеса - знищити.
5. Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у рівних частинах на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи у розмірі 1989 грн 75 коп., тобто по 663 грн 25 коп. із кожного.
6. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Липоводолинський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду.
7. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1