10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 565/1311/24
провадження № 61-8220 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області, Вараська міська військова адміністрація Рівненської області, військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Луницька Світлана Михайлівна, ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Полюхович Оксана Іванівна, на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 січня 2025 року у складі судді Зейкана І. Ю., присяжних Максимчук І. О., Музики В. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 рокуу складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала, що вона є матір'ю ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю першої А групи від 15 вересня 2011 року, яка встановлена довічно. ОСОБА_3 є інвалідом дитинства з ураженням центральної нервової системи, опорно-рухового апарату та психіки і потребує постійного стороннього догляду та допомоги.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2008 року обмежено цивільну дієздатність ОСОБА_3 , встановлено над ним піклування та призначено її піклувальником. Проте ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року її звільнено від повноважень піклувальника за станом здоров'я та призначено ОСОБА_2 піклувальником ОСОБА_3 .
Згідно з виписками із історії хвороби КЗ «ОПЛ с. Орлівка» Рівненської області, де ОСОБА_3 неодноразово проходив курси лікування, останній страждає на органічний розлад особистості на ґрунті ДЦП, обтяжений алкоголізацією. За рівнем життєдіяльності ОСОБА_3 обмежений в самообслуговуванні, здатності до самостійного пересування, спілкування, контролі за своєю поведінкою. Ураження центральної нервової системи, опорно-рухового апарату та інші хвороби ОСОБА_3 прогресують, що призвело до того, що він не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійної сторонньої допомоги та нагляду. ОСОБА_2 має бажання та можливість здійснювати обов'язки опікуна ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначити ОСОБА_2 його опікуном.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ситниця Маневицького району Волинської області, визнано недієздатним та встановлено над ним опіку.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Встановлено строк дії рішення в частині визнання недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 2 роки з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновком судово-психіатричної експертизи підтверджено, що ОСОБА_3 внаслідок стійкого хронічного психічного розладу не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, а отже, його необхідно визнати недієздатним.
Разом із тим заява в частині призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки подане органом опіки та піклування подання про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 не відповідає вимогам закону щодо обґрунтованості. Зокрема, суд визнав сумнівними висновки про належне піклування ОСОБА_2 про підопічного з огляду на його відсутність за місцем проживання. Також суд звернув увагу на те, що інші обставини, які мають значення для призначення особи опікуном, зокрема стан здоров'я ОСОБА_2 , склад його сім'ї, наявність або відсутність осіб на його утриманні, працевлаштованість, графік роботи, відносини, які склались між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у поданні не відображено. Крім того, орган опіки та піклування не перевірив можливість призначення опікунами інших близьких родичів ОСОБА_3 , зокрема сестру ОСОБА_4 . При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неможливість здійснення нею догляду за братом. Також суд звернув увагу на те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, а в поданні відсутній аналіз цього факту у взаємозв'язку з можливістю у такому разі надавати належний догляд ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Луницькою С. М., та ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Полюхович О. І. залишено без задоволення. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 січня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції оскаржувалося в апеляційному порядку лише в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 , тому переглядалося апеляційним судом тільки в цій частині.
Висновки місцевого суду в оскаржуваній частині є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
26 червня 2025 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Луницька С. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 січня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про призначення опікуна та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 3-39гс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 808/2511/15, у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 344/5303/17, від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
30 червня 2025 року засобами поштового зв'язку представник
ОСОБА_3 - адвокат Полюхович О. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 січня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про призначення опікуна та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 334/5303/17,
від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 08 січня 2024 року у справі № 853/1905/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 3-39гс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 808/2511/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Полюхович О. І. на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 січня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Луницької С. М.
22 липня 2025 року справа № 565/1311/24 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Луницької С. М. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що судовим рішенням у 2014 році ОСОБА_2 призначався піклувальником ОСОБА_3 , а відмова від призначення його опікуном у цій справі лише з тієї підстави, що він є військовослужбовцем та перебуває у лавах Збройних Сил України, є відмовою у доступі до правосуддя.
Вважає, що порядок прийняття органом опіки та піклування рішення про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 не може бути предметом розгляду у цій справі, оскільки суд загальної юрисдикції не наділений такими повноваженнями.
Суди не врахували, що ОСОБА_2 , виконуючи обов'язки піклувальника 10 років, створив приязні взаємини з ОСОБА_3 , мав можливість впливати та стримувати його агресивну поведінку та забезпечити йому нормальну життєдіяльність. Перебування ОСОБА_2 на військовій службі та безпосереднє виконання ним обов'язків за місцем несення служби, на думку заявника, свідчить про те, що стан його здоров'я дозволяє виконувати функції опікуна.
Вказує, що питання щодо призначення інших осіб опікунами над ОСОБА_3 органом опіки та піклування не розглядалося за відсутності від інших осіб відповідних заяв. Сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_4 має неприязні стосунки з недієздатним братом, не бажає бути його опікуном і не має такої можливості, оскільки вже опікується хворою матір'ю ОСОБА_1 .
Також заявник звертає увагу та не, що подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 подано в належній процесуальній формі і відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, змісту та інтересам недієздатного ОСОБА_3 .
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Полюхович О. І. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що ОСОБА_2 тривалий час на підставі судового рішення, яке є чинним, виконував обов'язки піклувальника ОСОБА_3 , має сталий позитивний зв'язок з ОСОБА_3 , останній прислуховується до нього в міру своїх психічних та фізичних можливостей, що позитивно впливає на агресивну поведінку хворого ОСОБА_3 .
Звертає увагу на те, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Отже, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Водночас сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, який безпідставно не враховано судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається.
Також звертає увагу на те, що військова частина НОМЕР_1 , у якій перебуває ОСОБА_2 на військовій службі, не висловила жодних заперечень щодо призначення його опікуном над недієздатною особою.
Відзив на касаційні скарги не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з випискою із акта огляду МСЕК серії РВН № 0188167 ОСОБА_3 встановлена перша А група інвалідності з 15 вересня 2011 року; він є інвалідом дитинства з ураженням центральної нервової системи, опорно-рухового апарату та психіки і потребує постійного стороннього догляду та допомоги (а. с. 16).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 859 від 04 листопада 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає психічним захворюванням у вигляді органічного розладу особистості внаслідок ДЦП з вираженими змінами; внаслідок хронічного стійкого психічного розладу ОСОБА_3 не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, за станом психічного здоров'я не може особисто дати пояснення по суті справи (а. с. 88-89).
Наказом начальника Вараської міської військової адміністрації № 141 від 11 липня 2024 року затверджено подання органу опіки та піклування щодо можливості призначення опікуном ОСОБА_2 над рідним братом дружини - ОСОБА_3 , у разі визнання останнього недієздатним (а. с. 52-53). За змістом подання встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за однією адресою із ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , проте фактично проживає по АДРЕСА_2 . Згідно з актом перевірки умов життя майбутнього опікуна та умов життя особи, що потребує опіки (піклування), встановлено, що майбутнім опікуном забезпечено відповідні побутові умови для проживання підопічного, догляд та лікування здійснюються на належному рівні
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2024 року № 888, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 07 червня 2024 року (а. с. 120).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Луницька С. М., ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Полюхович О. І., задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та судове рішення апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Встановивши, що подання органу опіки та піклування щодо призначення ОСОБА_2 опікуном належним чином не мотивовано, так як не містить доводів в частині урахування особистих стосунків між заявником та підопічним, видане без врахування інших родичів недієздатного, які б могли здійснювати опіку над ним, а саме його сестри ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з яким в оскаржуваній частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 .
Вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками, зробленими у постановах Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 742/887/23 (провадження № 61-3316св24) та від 24 грудня 2024 року у справі № 716/662/24 (провадження № 61-13107св24).
Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 07 червня 2024 року.
Водночас ОСОБА_3 потребує постійного щоденного стороннього догляду, який ОСОБА_2 , проходячи військову службу в іншій місцевості, на цей час не може забезпечити у повному обсязі.
В поданні органу опіки та піклування відсутній аналіз обставин проходження військової служби ОСОБА_2 у взаємозв'язку з можливістю у такому разі надавати належний догляд ОСОБА_3 , а здійснення ОСОБА_2 піклування над недієздатним ОСОБА_3 до початку проходження військової служби не є безумовною підставою для призначення його опікуном без врахування актуальних даних перебування його у лавах Збройних Сил України, на що правильно звернули увагу суди попередніх інстанцій.
Слід зазначити, що факт проходження військової служби ОСОБА_2 не використовувалось судами як самостійна підстава для відмови у задоволенні заяви в частині призначення його опікуном ОСОБА_3 . Саме невідповідність подання органу опіки та піклування вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту стало підставою для такої відмови, тому Верховний Суд відхиляє відповідні доводи касаційних скарг.
Крім того, згідно зі статтею 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявників в касаційних скаргах на правові висновки Верховного Суду є безпідставними, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявниками постановах, а відповідні аргументи касаційних скарг фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Луницька Світлана Михайлівна, ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Полюхович Оксана Іванівна, залишити без задоволення.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович