10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 303/6780/24
провадження № 61-4179св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року, постановлену у складі судді Куцкіра Ю. Ю., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Мацунича М. В., Джуги С. Д.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2024 року Регіональна філія «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця») звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.
Позовну заяву АТ «Укрзалізниця» мотивувало тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із АТ «Укрзалізниця» та виконував обов'язки начальника Виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Мукачево», тобто був керівником цього підрозділу.
Положенням про Виробничий структурний підрозділ «Локомотивне депо Мукачево», затвердженим наказом Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 21 лютого 2019 року № 133/од (далі - Положення про Виробничий структурний підрозділ «Локомотивне депо Мукачево»), передбачено, що керівник цього підрозділу несе відповідальність за неналежну організацію бухгалтерського контролю, фіксування всіх господарських операцій у первинних документах.
За результатами планової виїзної ревізії Державна аудиторська служба України встановила, що до актів приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, які затверджував відповідач, були внесені викривлені відомості, що спричинило приймання на складський облік та оприбуткування нафтопродуктів у меншій кількості, ніж фактично надходило залізничним транспортом згідно з перевізними документами.
АТ «Укрзалізниця» просило суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 620 884,67 грн на відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у вигляді вартості неоприбуткованого дизельного пального.
Короткий зміст судових рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено.
Провадження у справі за позовом Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, закрито.
Провадження у справі за позовом АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснено позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції Господарського суду Чернівецької області.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» залишено без змін, ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року - без змін.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у розумінні Положення про Виробничий структурний підрозділ «Локомотивне депо Мукачево» та наказів про виконання обов'язків на відповідача було покладено права та обов'язки, притаманні саме посадовій особі. Спір виник між господарським товариством та посадовою особою (керівником структурного підрозділу), стосується відшкодування збитків, заподіяних АТ «Укрзалізниця» діями ОСОБА_1 щодо неналежного виконання повноважень керівника, а тому належить до юрисдикції господарських судів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2025 року представник Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» - адвокат Гачак І. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, заявник зазначив, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі у зв'язку з тим, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Сама собою наявність у працівника організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, без входження при цьому посади такого працівника до керівних чи виконавчих органів управління юридичної особи, не може бути достатньою підставою для включення його до кола посадових осіб.
Заявник звертає увагу, що Національне агентство з питань запобігання корупції у своїх роз'ясненнях щодо суб'єктів декларування на запитання: «Чи є посадові особи відокремлених структурних підрозділів юридичної особи публічного права суб'єктами декларування?» відповіло «ні». У зв'язку із прийняттям Закону України від 20 вересня 2023 року № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» звужено перелік посадових осіб юридичних осіб публічного права, які є суб'єктами декларування (суб'єктами, на яких поширюється дія Закону).
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом від 09 квітня 2012 року № 1786/с ОСОБА_1 призначено керівником - начальником ВСП «Локомотивне депо Мукачево».
Представник відповідача 03 грудня 2024 року подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзацом четвертим пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця»підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Так, у пункті 12 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Згідно з частиною першою статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.
Відповідно до частини другої статті 89 ГК України (в редакції, чинній на час виконання відповідачем посадових обов'язків начальника локомотивного депо) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, такий спір виник між господарським товариством та його посадовою особою, стосується рішень, дій чи бездіяльності цієї посадової особи на виконання нею своїх повноважень з управління товариством, організацією діяльності товариства.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/19 (провадження № 14-329цс19).
АТ «Укрзалізниця» має організаційно-правову форму приватного акціонерного товариства.
Згідно з частиною першою статті 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Відповідно до частини другої статті 152 ЦК України особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України «Про акціонерні товариства».
Згідно з пунктом 23 частини першої статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради або ради директорів, виконавчого органу, керівник підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішній аудитор), керівник відділу бюджету або іншого підрозділу, до компетенції якого належить питання бюджетування акціонерного товариства, корпоративний секретар акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу акціонерного товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом акціонерного товариства.
У пунктах 13, 51-53 Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2023 року № 1338), передбачено, що товариство є юридичною особою приватного права. Товариство має дворівневу структуру управління. Для забезпечення функціонування товариства утворюються органи товариства. Органами товариства є: 1) загальні збори; 2) наглядова рада; 3) правління. Посадові особи органів товариства - фізичні особи: голова та члени наглядової ради, правління, корпоративний секретар. Вимоги до посадових осіб товариства, обов'язки та їх відповідальність визначені законом.
Відповідно до Положення про Виробничий структурний підрозділ «Локомотивне депо Мукачево» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», затвердженого наказом Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» 21 лютого 2019 року № 133/од, керівництво підрозділом здійснює начальник підрозділу.
Згідно з пунктом 14 цього Положення начальник підрозділу, зокрема: діє за довіреністю від імені Товариства, представляє Товариство, Залізницю та підрозділ в усіх установах та організаціях; розпоряджається за погодженням із Залізницею коштами та майном відповідно до чинного законодавства; укладає за довіреністю договори, угоди, видає доручення; несе повну відповідальність за фінансово-господарську діяльність підрозділу; несе персональну відповідальність за ефективність використання державних коштів; призначає на посаду на звільняє з посади працівників підрозділу на підставі затвердженої номенклатури посад та штатного розпису.
У пункті 1.2 Посадової інструкції начальника Виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Мукачево», затвердженої начальником служби локомотивного господарства регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», передбачено, що посада «Начальник локомотивного депо» належить до розділу кваліфікації професій «Керівники».
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був членом наглядової ради чи правління АТ «Укрзалізниця», а працював на посаді начальника ВСП «Локомотивне депо Мукачево» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», зазначена філія не є самостійною юридичною особою, то відповідач не є посадовою особою у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства», а отже, не належить до кола суб'єктів, на яких поширюється дія пункту 12 частини першої статті 20 ГПК України.
Таким чином, оскільки правовідносини, які виникли між АТ «Укрзалізниця» в особі його Регіональної філії «Львівська залізниця» та ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди, не стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень саме як посадової особи господарського товариства, то суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що спір відноситься до юрисдикції господарського суду.
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 562/2758/24 (провадження № 61-1580св25), 07 травня 2025 року у справі № 725/8012/24 (провадження № 61-1084св25).
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги що суд першої інстанції, закривши провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, порушив норми процесуального права, оскільки за своїм суб'єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Щодо клопотання про зупинення касаційного провадження
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семенов Ю. О. подав до Верховного Суду клопотання, в якому, посилаючись на пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України, просив зупинити касаційне провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у іншій справі № 380/8538/25 за позовом АТ «Укрзалізниця» до Західного офісу Держаудитслужби України, державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій, в якій оскаржується правомірність розрахунків Держаудитслужби та законність вимог АТ «Укрзалізниця» у частині нарахованих збитків, що перебуває на розгляді в Львівському окружному адміністративному суді.
Пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Оскільки предметом касаційного перегляду цієї справиє вирішення питання юрисдикції, що не залежить від вирішення іншої справи по суті позовних вимог, при цьому відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення клопотання та зупинення касаційного провадження, оскільки відсутні підстави, визначені пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
У частині четвертій статті 406 та частині шостій статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За наведених обставин ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними та обґрунтованим, тому відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Семенова Юліана Олександровича про зупинення провадження у справі відмовити.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Н. Ю. Сакара