10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 553/3760/24
провадження № 61-8189св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
секретар судового засідання: Романенко О. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави від 19 липня 2024 року у справі № 553/2318/24, з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу).
3. Посилався на те, що він є працівником ГУ НП в Харківській області, учасником бойових дій, з 2005 року приймав участь у складі миротворчого контингенту в Іраку, а з 2014 року - у захисті територіальної цілісності і суверенітету України.
4. У червні 2023 року під час виконання бойового завдання він отримав важке поранення, внаслідок чого переніс п'ять операцій. Проведені операції, а також операції, які будуть йому проведені у подальшому, свідчать про погіршення його стану здоров'я. Для проведення лікування та додаткових медичних обстежень він вимушений витрачати значні кошти.
5. Відповідачка, в свою чергу, є працездатною, не має інших осіб на утриманні та має офіційну заробітну плату.
6. Вважав, що зменшення аліментів, які стягуються з нього на утримання його сина, до 1/7 частини від його доходу, що становитиме 8 249,00 грн, буде достатнім, оскільки більш ніж у два рази перевищує розмір прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку. Водночас, він не буде обмежуватися виключно сплатою аліментів, а буде намагатися за можливості допомагати іншими способами, повноцінно спілкуватися з дитиною.
7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави від 19 липня 2024 року у справі № 553/2318/24 з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Стислий виклад позиції відповідачки
8. ОСОБА_2 заперечувала проти заявлених позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Вважала, що ОСОБА_1 не надав належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що наявні у нього захворювання призвели до погіршення його майнового стану.
9. Посилалася на те, що позивач є діючим поліцейським, продовжує виконувати службові обов'язки та його визнано придатним для проходження служби в органах Національної поліції. Крім того, він отримує безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України, має рухоме та нерухоме майно.
10. Акцентувала увагу на необхідності врахування інтересів дитини, які превалюють над майновим становищем платина аліментів.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено.
12. Зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави у справі № 553/2318/24,
від 19 липня 2024 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру
1/7 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною 18 річного віку.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи отриману вогнепальну ОСОБА_1 травму, тривалість лікування та ряд тяжких захворювань, які є хронічними внаслідок отриманої вогнепального осколкового поранення, у зв'язку із чим він потребує постійного лікування, обстеження та спостереження, відбулась суттєва зміна життєвого та матеріального його стану, в порівнянні з матеріальним становищем на момент ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів. Зменшення розміру аліментів до 1/7 частини всіх видів доходу ОСОБА_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважав розумним, таким, що не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав батьків та неповнолітніх дітей.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 січня 2025 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо погіршення стану здоров'я та зміни майнового стану позивача з огляду на відсутність в матеріалах справи належних і достатніх доказів зазначеного. ОСОБА_1 на утриманні інших осіб не має, працює та не є обмежено працездатним. Наявність у відповідачки роботи та стабільного заробітку не є підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача.
16. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою у суді першої та апеляційної інстанцій, апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням критеріїв реальності, співмірності суми витрат зі складністю справи, розумності їхнього розміру та справедливості, обґрунтованою є сума 5 000,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. У касаційній скарзі, поданій 27 червня 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду
від 05 червня 2025 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 січня 2025 року.
18. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, у постанові Верховного Суду, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання його сина, було визначено на підставі судового наказу, без урахування його заперечень на заяву відповідачки про видачу судового наказу.
20. Акцентує увагу на тому, що зміна розміру аліментів є критично важливою для його подальшого життя та здоров'я, є єдиною реальною можливістю направити частину коштів на порятунок його життя і в подальшому - на стабільне забезпечення потреб їх з відповідачкою дитини. Наголошує на істотному погіршення стану його здоров'я внаслідок поранення.
21. Зауважує, що змінений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання його сина більш, ніж у двічі перевищує встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку. З урахуванням рівної відповідальності батьків за утримання своєї дитини, розмір грошового забезпечення дитини є достатнім.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 553/3760/24, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
23. 24 липня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 553/3760/24.
24. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та інших процесуальних заяв
25. 01 серпня 2025 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат
Хворост Д. М., за допомогою засобів поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
26. Відзив обґрунтований посиланням на те, що аліменти на підставі судового наказу було стягнуто через рік після отримання позивачем поранення, коли він повернувся на службу та стабільно отримував грошове забезпечення. Посилається на наявність стабільного доходу у ОСОБА_1 , а також відсутність доказів визнання його непридатним до проходження служби, наявності у нього інвалідності, а також доказів вартості необхідного у майбутньому лікування. Більш того, у власності ОСОБА_1 є земельні ділянки, передання в оренду яких, може приносити дохід.
27. Додатково просить суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь в порядку розподілу судових витрат понесені нею у суді касаційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
28. 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку подав до Верховного Суду клопотання, у якому просить суд зменшити заявлений відповідачкою розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. ОСОБА_1 є працівником поліції - ГУ НП в Харківській області та отримує грошове забезпечення, яке складає 57 743,00 грн на місяць, що підтверджується довідкою про доходи.
30. У червні 2023 року ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове поранення, внаслідок чого останнім було перенесено п'ять операційних втручань, в результаті який було проведено зокрема видалення нирки і частини тонкого кишківника, і за прогнозами лікарів ОСОБА_1 потребує подальшого лікування, зокрема проведення повторних операцій, на підтвердження чого стороною позивача було надано ряд медичних документів з приводу лікування останнього.
31. Зокрема, відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10625 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, позивач перебував на лікуванні в період з 22 червня 2023 року по 03 липня 2023 року, з діагнозом: S31.1 Поєднане вогнепальне осколкове поранення голови, грудей, живота, кінцівок. Має поранення тканин голови, непроникаюче поранення грудей з наявністю стороннього тіла (металевий осколок), проникаюче поранення живота з ушкодженням тонкої кишки, правої нирки з наявністю стороннього тіла (металевий осколок). Гемоперитонеум. Сліпе поранення правої кисті з вогнепальним уламковим переломом проксимальної фаланги V пальця з зміщенням. Сліпе поранення м'яких тканин обох стегон. Стан після правобічної нефректом ГНП 2 стадії (Rifle-І). Рання госпітальна лівобічна полісегментарна пневмонія, ДН ІІІ клін. Група. 22 червня 2023 року проведено 3 операційних втручання: первинна хірургічна обробка вогнепальної рани правої кисті, МОС-спицею; 2) DCSІ. Лапаротомія, ревізія ОЧП. Правобічна нефректомія, видалення стороннього тіла (металевий осколок). Обтураційна резекція тонкої кишки. Санація та дренування черевної порожнини. Закрита лапаростомія; 3) проведено операційне втручання Secondlook: ревізія ОЧП. Накладання ентеро - ентеро анастомозу типу «бік в бік». Санація та дренування черевної порожнин
32. На підставі судового наказу, виданого Ленінським районним судом
м. Полтави у справі № 553/2318/24 від 19 липня 2024 року, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, що підтверджується довідкою про доходи з його місця роботи, а також платіжним документом АТ КБ «Приватбанк».
Позиція Верховного Суду
33. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
34. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
37. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
38. Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
39. Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
40. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
41. У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
42. Аналіз наведених норм права і практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.
43. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається певною мірою доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
44. У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. До цього відноситься належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
45. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
46. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
47. У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
48. Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
49. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
50. За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
51. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
52. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
53. Відповідно до частини сьомої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
54. Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
55. Враховуючи зміст частини сьомої статті 170 ЦПК України, статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не є незмінним. У разі видачі судового наказу про стягнення аліментів, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів і доводити реальний стан здоров'я та матеріального становища, що може бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів.
56. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
57. При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
58. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18.
59. Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
60. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
61. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
62. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
63. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок важкого вогнепального осколкового поранення, отриманого під час проходження служби в органах Національної поліції, переніс п'ять операційних втручань, зокрема з видаленням частини органів, потребує тривалого лікування та обстеження. ОСОБА_2 не заперечує факту отримання позивачем поранення та проходження відповідного лікування.
64. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
65. З урахуванням наведеного, беручи до уваги необхідність утримання батьком дитини, розмір заробітної плати позивача та розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням встановлених судами і визнаних сторонами обставин щодо наявності у позивача важкого осколкового поранення, отриманого при захисті територіальної цілісності і суверенітету України, видалення частини органів та проходження лікування/реабілітації, а також необхідністю забезпечення балансу прав на інтересів дитини та її батьків, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення визначеного судовим наказом, виданим Ленінським районним судом м. Полтави від 19 липня 2024 року у справі № 553/2318/24, розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що стан здоров'я ОСОБА_1 не може вважатися нормальним чи ординарним, що впливає на розмір аліментів на утримання сина і не оцінювалося при видачі судового наказу про стягнення аліментів.
66. Отже суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру аліментів у зв'язку з оцінкою реального стану здоров'я батька дитини, внаслідок вогнепального осколкового поранення, та необхідності проходження лікування.
67. Доводи заявниці щодо відсутності правових підстав для зменшення розміру аліментів, у зв'язку із отриманням у червні 2023 року поранення, оскільки зазначені обставини вже були враховані при винесенні судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави від 19 липня 2024 року у справі № 553/2318/24, є безпідставними. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Право боржника на подання позову про зменшення розміру аліментів, стягнутих на підставі судового наказу, прямо передбачене положеннями частини сьомої статті 170 ЦПК України.
68. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (статті 413 ЦПК України).
69. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, повноважень, передбачених статтею 409 ЦПК України, необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, яка стосується інтересів дитини, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін, а також найкращих інтересів дитини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року скасувати. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 січня 2025 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович