10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 204/3281/16
провадження № 61-7861св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Гапонова А. В., Космачевської Т. В., і ухвалив таку постанову.
Історія справи
1. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 28вересня 2016 року позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку задоволено частково: змінено дату звільнення ОСОБА_1
з 08 вересня 2013 року на 09 вересня 2013 року; стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один день роботи 09 вересня 2013 року. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки заробітної плати з 05 травня 2015 року по 30 червня 2016 року в сумі 123 702,40 грн. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Зобов'язано ПАТ «Банк Форум» видати
ОСОБА_1 засвідчену копію наказу про його звільнення № 1163/к
від 09 вересня 2013 року. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» судовий збір на користь держави у розмірі 3 166,22 грн. У задоволенні позову в іншій частині - відмолено.
2. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до
ПАТ «Банк Форум» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку відмовлено в повному обсязі.
3. Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року скасовано. Справу 204/3281/16-ц передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
4. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку повернуто скаржнику.
5. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 28 квітня 2022 у справі № 204/3281/16-ц заяву ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання судового рішення задоволено частково: змінено порядок та спосіб виконання рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року у справі 204/3281/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про стягнення заробітної плати, зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, зобов'язання видати засвідчену копію наказу про звільнення та стягнення моральної шкоди; стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням суду у справі 204/3281/16-ц кошти в сумі 123 702,40 грн та моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.
6. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 204/3281/16-ц апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року залишено без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки оскаржуване судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Короткий зміст заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення
8. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити контроль за виконанням судового рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року у справі
№ 204/3281/16 та зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у встановлений судом термін подати звіт про виконання зазначеного судового рішення, а також в разі ненадання звіту про виконання судового рішення у встановлені судом терміни, застосувати відповідно частину четверту
статті 453-4 Цивільного процесуального кодексу України і накласти штраф відповідно до діючого законодавства.
9. На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що Фонд гарантування вкладів не виконує добровільно рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року у справі № 204/3281/16, більш того, системно створює перешкоди для примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, органами Державної виконавчої служби України, керівник не з'являється на виклики до ДВС, НБУ ігнорує виконання платіжних інструкцій, а представники Фонду надають до ДВС викривлену та недостовірну інформацію.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
10. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 лютого 2025 року заяву стягувача ОСОБА_1 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі
№ 204/3281/16-ц та застосування штрафу задоволено частково.
11. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом двох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання судового рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року у цивільній справі № 204/3281/16-ц.
12. В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовлено.
13. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки судове рішення у справі № 204/3281/16 від 28 квітня 2022 року з 21 лютого 2023 року не виконано, державним виконавцем вживалися заходи з метою виконання судового рішення, проте вжиті заходи результатів не дали, водночас відсутні належні та допустимі докази вжиття Фондом гарантування вкладів фізичних заходів щодо виконання такого судового рішення наявні правові підстави для зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом двох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення суду. Вимоги заявника про застосування до боржника відповідно до частини четвертої статті 453-4 Цивільного процесуального кодексу України штрафу через ненадання боржником звіту суд вважав передчасними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
14. З вказаною ухвалою суду не погодився Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого
2025 року та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
15. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2025 року поновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на апеляційне оскарження ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року.
16. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга за своєю формою і змістом відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню відповідно до пункту 2 частини другої статті 354 ЦПК України.
17. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі № 204/3281/16 відмовлено.
18. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції, з огляду на відсутність підстав вважати, що стягувач не вичерпав загальний порядок виконання рішення суду, визначений Законом України «Про виконавче провадження», зі скаргою про порушення його прав під час виконання судового рішення не звертався.
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. 15 червня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 11 червня 2025 року.
20. Підставою касаційного оскарженнязазначених судових рішень заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, відсутність передбаченої процесуальним законом підстави для апеляційного перегляду ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року. Додатково посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене статтею 453 ЦПК України.
22. Висновки апеляційного суду про те, що на стаді примусового виконання не вжито всіх заходів вважає помилковими, оскільки справа № 204/3281/16 розглядається тривалий час, а він системно звертається до судових інстанцій та органів Державної виконавчої служби України і ніяким чином не має можливості вплинути на Фонд гарантування вкладів для виконання рішення суду. Таким чином єдиним ефективним способом виконання судового рішення є звернення до суду в порядку статті 453-1 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 204/3281/16, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
24. 24 липня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
25. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2025 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
26. 14 липня 2025 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
27. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що Фонд вживає всіх можливих заходів, спрямованих на виконання судового рішення у справі 204/3281/16-ц, які прямо передбачені статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і повністю відповідають встановленому судом в ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2022 року способу виконання судового рішення. Акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи, неправильно застосував норми процесуального права та положення спеціального закону - Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважає, що у спірних правовідносинах відсутні такі елементи як «невиконання судового рішення без поважних причин», «неналежне виконання судового рішення», а навпаки рішення суду виконується у встановлений законом та судом спосіб. Разом з тим, за наявності обставин, які об'єктивно унеможливлюють виконання судового рішення у спосіб, встановлений законом, неприпустимим є застосування заходів судового контролю, адже такі заходи не призведуть до досягнення легітимної мети, а навпаки будуть використовуватися як елемент тиску та спонукати до порушення закону.
28. 16 липня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відповідь на відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому посилається на необґрунтованість його доводів. Зазначає, що він системно звертається до судових інстанцій та Державної виконавчої служби України із заявами про виконання судового рішення у справі № 204/3281/16, однак Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не виконує судове рішення. Акцентує увагу на тому, що єдиним ефективним способом виконання судового рішення є звернення до суду в порядку статті 453-1 ЦПК України. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Фактичні обставини справи
29. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 28 вересня 2016 року у справі № 204/3281/16-ц позов ОСОБА_1 до
ПАТ «Банк Форум» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 08 вересня
2013 року на 09 вересня 2013 року. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один день роботи 09 вересня 2013 року. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки заробітної плати з 05 травня 2015 року по 30 червня 2016 року в сумі 123 702,40 грн. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Зобов'язано ПАТ «Банк Форум» видати ОСОБА_1 засвідчену копію наказу про його звільнення № 1163/к від 09 вересня 2013 року. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» судовий збір на користь держави у розмірі 3 166,22 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмолено.
30. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
31. Постановою Верховного Cуду від 05 серпня 2020 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року скасовано. Справу № 204/3281/16-ц передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
32. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року повернуто скаржнику.
33. 15 січня 2021 року ОСОБА_1 отримав виконавчі листи на виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року № 204/3281/16-ц.
34. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 28 квітня 2022 року заяву ОСОБА_1 про заміну порядку та способу виконання рішення суду у цивільній справі № 204/3281/16-ц задоволено частково, змінено порядок та спосіб виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/3281/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку та стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням суду у справі № 204/3281/16-ц кошти у сумі 123 702,40 грн та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
35. Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволок В. В. від 21 лютого 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 за виконавчим листом № 204/3281/16-ц, виданого 27 січня 2023 року Красногвардійським районним судом
м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості у розмірі 128 702,40 грн, де боржником вказано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, стягувачем - ОСОБА_1 .
36. На час розгляду заяви про встановлення судового контролю та надання звіту судове рішення від 28 вересня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 не виконано.
Позиція Верховного Суду
37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
38. Згідно з положеннями абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
40. Частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
41. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
42. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
43. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
44. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
45. У пунктах 8, 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов'язковість судового рішення.
46. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
47. Гарантуючи відповідно до частини першої статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.
48. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
49. ЄСПЛ зауважував, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, 06 грудня 2007 року).
50. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм, зокрема, процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ «Дія 97 проти України», №19164/04, § 47, 21 жовтня 2010 року).
51. Водночас, неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду, становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу.
52. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема: право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей, основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня
2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення
від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
53. Слід також згадати рішення ЄСПЛ у справі «Бурміч та інші проти України», № 46852/13, 12 жовтня 2017 року, в якому Суд визначив, що Уряду України поки що не вдалося вжити необхідні заходи загального характеру, здатні усунути першопричини системної проблеми, констатованої раніше Судом, і надати ефективний засіб юридичного захисту, спроможний забезпечити усім потерпілим відшкодування на національному рівні. Тривале протягом багатьох років невиконання Україною рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року) унеможливило вирішення системної проблеми невиконання рішень національних судів, спровокувавши тим самим подальше подання великої кількості заяв, які піднімають питання, аналогічні тим, що розглядалися у цій справі.
54. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
55. Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, разом з тим такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.
56. Порядок подання та розгляду заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення передбачений положеннями статей 453-1 та 453-2 ЦПК України.
57. Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 453-2 ЦПК України ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
58. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
59. Зазначені положення також кореспондують положенням статті 353 ЦПК України, яка встановлює перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. У пунктах 42, 43 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, а також прийняття або відмови у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
60. Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
61. Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року та здійснюючи перегляд в апеляційному порядку справи за заявою ОСОБА_1 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції не навів правових підстав для оскарження ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення в апеляційному порядку, окремо від судового рішення, передбаченого частиною першою статті 453-4 цього Кодексу (частина шоста статті 453-2 ЦПК України).
62. Верховний Суд у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 157/1664/22 зазначив, що законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, в тому числі права власності, захисту цих прав і свобод від порушень і протиправних посягань, а також від помилкових і неправосудних судових рішень. Механізм виправлення помилок суду першої інстанції апеляційним судом має відповідати критеріям і вимогам ефективності. Держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.
63. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 зауважував, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для оскарження ухвал, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв'язку з цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження таких ухвал підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
64. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України (пункти 27, 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17).
65. При застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції Верховний Суд послідовно сформулював підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист. Суть цього підходу полягає в такому: 1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об'єктами апеляційного оскарження; 2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України); 3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи. Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
66. Зазначений підхід підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц.
67. У пункті 28 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
68. Відкриваючи апеляційне провадження на судове рішення, яке не підлягає оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого частиною першою статті 453-4 ЦПК України, апеляційний суд не дотримався вимог частини першої статті 353 ЦПК України, частини шостої статті 453-2 ЦПК України.
69. Додатково колегія суддів зауважує, що суд не може бути зв'язаний доводами сторін, коли мова йде про оскарження судового рішення, яке прийняте поза межами компетенції, оскільки це питання є однією із складових принципу верховенства права і важливим аспектом здійснення правосуддя із забезпеченням кожному права на справедливий суд. Рішення, ухвалене поза межами компетенції не може залишатися в силі саме через те, що особа чи орган, який його ухвалив, не мав права його ухвалювати.
70. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 991/5644/22.
71. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
72. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
73. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частини четвертої статті 406 ЦПК України).
74. За викладених обставин, враховуючи наведені вище, допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, зокрема при відкритті апеляційного провадження, та з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 27 березня
2025 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року підлягають скасуванню, з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за поданої апеляційної скаргою.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович