Справа № 461/32/25
Провадження № 6/461/198/25
05.09.2025 року, Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.
з участю секретаря Курилюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Бурко Арсена Мохаммеда про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 ,-
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Бурко А.М, звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 83661,80 грн., моральної шкоди - 5000 гр., витрат на професійну правничу допомогу - 15000 грн., судового збору в сумі 1035,93 грн.
Подання обґрунтоване тим, що боржник в добровільному порядку рішення суду не виконує, а вжиті приватним виконавцем заходи, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», виявились безрезультатними.
Посилаючись на зазначені обставини, а також те, що боржник зареєстрований та проживає за вищезазначеною адресою, обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження, свідомо не надає доступу до такого житла, приватний виконавець просить подання задовольнити.
В судове засідання приватний виконавець не з'явився, про час і дату судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст.439 ЦПК України боржник ОСОБА_1 в судове засідання не викликався.
Розглянувши подання про примусове проникнення до житла боржника та додані матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 83661 грн. 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн.
Додатковим рішенням суду від 30.04.2025 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
07.07.2025 року за заявою ОСОБА_2 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Бурком А.М, прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 та в установленому законом порядку скеровано було боржнику.
07.07.2025 року приватним виконавцем вказані виконавчу провадження було об'єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.
Постановою приватного виконавця від 07.07.2025 року накладено арешт на кошти на рахунках в банківських установах боржника ОСОБА_1 .
Постановою виконавця від 04.09.2025 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Згідно з інформацією, що отримана з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) через електронний обмін інформацією з банківськими установами, Боржник має відкриті рахунки в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Залишок коштів на рахунках боржника станом на 04.09.2025 року становить 1933,29 грн., 120,78 грн., 7,23 грн., 2, 29 грн. 0,11 грн., 37,47 грн., 4,16 грн.
В ході примусового виконання рішення з арештованого рахунку Боржника стягнуто 1941,58 грн., які розподілені та перераховані в порядку, встановленому ст. 45 Закону «Про виконаче провадження».
Згідно з відповіддю МВС від 08.07.2025 року, транспортні засоби за боржником на праві власності не зареєстровані.
Згідно з відповіддю Державної податкової служби України від 04.09.2025 року боржник на обліку в органах ДП не перебуває.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.09.2025 року № 442206375, нерухоме майно за боржником на праві власності не зареєстроване.
Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.07.2025 року № 11-13-0.2-3510/2-25, земельні ділянки за боржником не зареєстровані.
Згідно з відповіддю Державної податкової служби України від 04.09.2025 року, боржник отримує соціальну допомогу, що виплачується Управлінням соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Згідно з відповіддю ДМС України від 04.09.2025 року, зареєстрованим місцем проживання Боржника являється: АДРЕСА_1 .
28.08.2025 року о 12:00 год. приватним виконавцем, після попередження боржника, було здійснено вихід за місцем проживання боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану боржника, однак згідно з актом приватного виконавця, боржник ОСОБА_1 був відсутній за вказаною адресою у вказаний час, на телефонний дзвінок за номером НОМЕР_1 не відповів. Вхідні двері до квартири зачинені, ніхто не відчинив.
28.08.2025 року о 20:00 год. приватним виконавцем повторно здійснено вихід за місцем проживання боржника проте, у вказаний час за вказаною адресою ОСОБА_1 не виявлено, вхідні двері до квартири зачинені, ніхто не відчинив, що підтверджується відповідним актом виконавця. У ході телефонної розмови з приватним виконавцем відмовився від надання доступу до житла з метою перевірки майнового стану, що будо зафіксовано відеозаписом та підтверджено в подальшому ОСОБА_1 під час наступного візиту до приватного виконавця за викликом.
04.09.2025 року боржник особисто подав приватному виконавцю декларацію про доходи та майно, зазначивши що такі у нього відсутні.
Дослідивши відеозапис, наданий приватним виконавцем, судом встановлено, що боржник відмовив у наданні доступу до житла з метою перевірки його майнового стану, доказів існування об*єктивних обставин, що перешкоджали б здійснити такий огляд не надав як і не зазначив наявності поважних причиндля відмови приватному виконавцю.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» наведені процесуальні права виконавців при здійсненні виконавчого провадження.
Так, згідно п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, державний (приватний) виконавець має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 30 Конституцій України гарантовано недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага, що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 року № 4-рп/2011.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Аналізуючи наведені норми закону, суд робить висновок, що законодавцем забезпечено баланс прав та обов'язків як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.
Верховний Суд в постанові від 17.02.2021 року в справі № 761/37339/19 зазначив, що вирішення питання про примусове проникнення до житла віднесено до компетенції суду. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Відтак для задоволення подання про примусове проникнення до житла боржника чи іншого його володіння державний виконавець на підставі належних та допустимих доказів повинен довести: факт перебування у власності боржника житла чи іншого володіння; місцезнаходження майна; неможливість проведення опису та арешту майна без надання дозволу на проникнення; факт перешкоджання виконавцю у проведенні опису та арешту відповідного майна.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Бурком А.М. вчинено всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії по примусовому виконанню рішення суду. В строк, наданий на самостійне виконання, боржником рішення суду тривалий час не виконується, будь-яких документів від останнього щодо його виконання не надходило.
З доданих до матеріалів подання документів вбачається, що боржник ОСОБА_1 обізнаний про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Крім того, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З матеріалів справи також вбачається, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлялась боржнику ОСОБА_1 до виконання, за адресою, вказаною у виконавчому листі.
Крім того, із долучених приватних виконавцем до матеріалів подання відеозаписів вбачається, що боржник на законну вимогу виконавця надати доступ до житла відповідає відмовою, а інше майно та доходи у боржника відсутні.
Отже, на думку суду, боржник ОСОБА_1 тривалий час ухиляється від покладених на нього обов'язків, оскільки обізнаний як про наявність судового рішення про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, так і про відкриття виконавчого провадження, не надає можливості приватному виконавцю перевірити майновий стан, свідомо ухиляється від виконання рішення суду та чинить приватному виконавцю дійсні перешкоди у доступі до житла, а тому проникнення до житла залишається єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення, що включає встановлення майнового стану боржника, виявлення майна та коштів.
Примусове проникнення до житла є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій і може застосовуватися лише за тих обставин, коли виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Матеріали подання містять докази вчинення приватним виконавцем всіх можливих виконавчих дій задля виконання рішення суду, надані належні докази, які підтверджують перешкоджання вільному доступу виконавця до володіння боржника, а відтак суд вважає подання підставним та задовольняє його.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-261, 353-355, 439 ЦПК України, суд -
Подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Бурка Арсена Мохаммеда про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 - задовольнити.
Надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Бурко Арсену Мохаммеду на примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 (1/2 частки будинку, що по 1/6 частки належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), та на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:003:0173, площею 0,058 га, на якій знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перевірки майнового стану боржника, опису та вилучення належного боржнику майна та виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2025 року у справі № 461/32/25, згідно виконавчого листа № 461/32/25 від 07.05.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 83661, 80 грн. та моральної шкоди у сумі 5000 грн.
Повний текст ухвали виготовлено 10 вересня 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.
Суддя Мироненко Л.Д.