Справа №461/5432/25
01 вересня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.,
при секретарі судового засідання Курилюк А.І.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Лиси Н.В.
ГУНП у Львівській області
представника відповідача Лещик Н.В.,
Львівської обласної прокуратури
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу, що здійснює досудове розслідування та прокуратури, -
встановив:
Позовні вимоги.
Позивач у липні 2025 року звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. В обґрунтування позову посилається на те, що в межах кримінального провадження №12013150010000340, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, він незаконно перебував під слідством та судом, з 24 квітня 2013 року (день оголошення позивачу підозри) по 10 травня 2025 року (день набрання законної сили вироку Франківського районного суду м. Львова), а саме протягом 12 років 15 днів (144 місяців 15 днів).
Позивач зазначає, що перебування у статусі підозрюваного у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) та обвинуваченого протягом більше ніж 12 років істотно вплинуло на психоемоційний стан позивача, його репутацію та професійну діяльність. Він жив в постійному стані правової невизначеності, під тиском можливого покарання та публічного осуду. Таке затяжне перебування у статусі підозрюваного супроводжувалося емоційним виснаженням, відчуттям безпорадності, втрати гідності та справедливості. Позивач є військовослужбовцем. Військова служба - це діяльність, яка базується на довірі, честі та репутації. Навіть без вироку, сам факт тривалого перебування у статусі підозрюваного кидало тінь на його військову доброчесність та авторитет серед побратимів і командування. Протягом 12 років позивач не міг повноцінно реалізувати свої кар'єрні перспективи, отримувати підвищення та просуватися по службі, оскільки буз змушений постійно пояснювати обставини вчинення злочину, якого насправді не вчиняв.
У період з липня по вересень 2014 року, з січня по березень 2015 та в жовтні- листопаді 2016 року позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції. З 10 липня 2019 року по 13 жовтня 2019 року він здійснював заходи щодо оборони територіальної цілісності та суверенітету в складі операції об'єднаних сил, а також в період з 18 січня 2023 року по 18 квітня 2023 року, з 30 травня 2024 року по 02 вересня 2024 року приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. З 14 лютого 2025 року в силу виконання службових обов'язків, пов'язаних із захистом Батьківщини та до сьогоднішнього дня позивач перебуває на військовій службі в Житомирській області. Не зважаючи на безпосередню участь у військових діях, в тому числі виконання бойових завдань, позивач належно виконував свої процесуальні обов'язки щоразу забезпечуючи участь в судових засіданнях, змушений всіма законними засобами доводити свою невинуватість у вчинені інкримінованого злочину. Вищенаведені обставини неминуче впливали на психоемоційний стан позивача, під час якого він регулярно відчував пригнічення та розчарування, несправедливість з боку правоохоронних органів та багаторічну участь в судовому розгляді.
Враховуючи той факт, що позивач перебував під слідством протягом 144 місяців, мінімальний розмір заподіяної йому моральної шкоди складає 1152000 грн. Однак, враховуючи обставини даної справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури та досудового слідства, ступінь негативного впливу на життя позивача, факт безпідставного кримінального переслідування, тривалість кримінального провадження (понад 12 років), вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, позивач оцінів розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000 000 грн., яку просить стягнути з відповідачів.
Рух справи в суді.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2025 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позиція сторін по справі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області у відзиві на позов та у судовому засіданні зазначила, що проти задоволених вимог заперечує, в повному обсязі, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та непідтвердженими жодними належними доказами.
Представник відповідача - Львівської обласної прокуратури у відзиві та у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди відповідачами, не доведено наявність жодного з елементів складу цивільно-правової відповідальностіщодо заподіяння моральної шкоди, як і самого факту моральної шкоди, причинного зв*язку між шкодою та протиправними діяннями відповідачів, що відповідно до ст.81 ЦПК є його процесуальним обов*язком.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України, не з'явився хоча був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи. Подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що казначейство, яке залучено до цієї справи в якості відповідача не в змозі в повній мірі використати, встановлені в ЦПК України права учасника судового процесу, тому що згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також не несе відповідальності за дії інших органів державної влади. Вказав, що відповідачем у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, яким заподіяно шкоду. Вказав, що державне казначейство не порушувало законних прав чи інтересів позивача. Додатково наголосив, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому моральної шкоди в розмірі 2000000 грн. Враховуючи вищенаведене, просив у задоволенні позовних вимог до органу казначейства відмовити повністю.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
04 грудня 2011 року приблизно о 20:10 год у м. Львові по вул. Стрийській відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «ВАЗ 21099», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Nissan Almera», номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 , внаслідок якої водій ОСОБА_3 та пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.
За вказаною подією органом досудового розслідування було розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12013150010000340, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2013 року.
24 квітня 2013 року слідчим відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод СУ ГУ МВСУ у Львівській області майор поліції Таратула М.Л. за погодженням із старшим прокурором відділу процесуального керівництва при проведення досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_2 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.
25 квітня 2013 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова до підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з обов'язком прибувати до слідчого відділу за першою вимогою, не відлучатися за межі м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти про зміну місця свого проживання (справа №461/4894/13-к).
25 квітня 2013 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова тимчасово обмежено ОСОБА_2 у користуванні правом керування транспортними засобами строком на два місяці (справа №461/4893/13-к).
16 травня 2013 року до Франківського районного суду м. Львова скеровано обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, згідно якого ОСОБА_2 , 04.12.2011 приблизно о 20.10 годині, керуючи автомобілем «ВАЗ - 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним у м. Львові по вул. Стрийській в напрямку до вул. В. Великого, при проїзді перехрестя з вулицею Сахарова, порушив вимоги чинних розділів: Р.1 п.1.5; Р.2 п.2.3 «б»; Р.8 п.8.7.3 «б»; Р.12 п. 12.1 та Р. 12 п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідним чином не відреагував на її зміну, проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора «червоний», не вибрав безпечної швидкості при проїзді перехрестя, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, при виникненні небезпеки для руху, яку він був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки автомобіля перед стоп лінією та світлофорним об'єктом, що призвело до зіткнення із зустрічним автомобілем «Nissan - Almera» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка виконувала поворот ліворуч, з вул. Стрийської в напрямку вул. Сахарова, на дозволений сигнал світлофора (зелений). В результаті зіткнення водій ОСОБА_3 , а також малолітній пасажир автомобіля «Nissan - Almera» та пасажир автомобіля «ВАЗ - 21099» ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження. Зокрема, згідно висновку судово - медичної експертизи №719/2011 від 11.01.2012, малолітній ОСОБА_3 отримав компресійний перелом п'ятого, шостого грудних хребців, садна лобної ділянки, нижньої щалепи, лівого колінного суглобу, що могли бути спричинені 04.12.2011 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Крім того, згідно висновку судово - медичної експертизи №22/12 від 12.01.2012 ОСОБА_3 отримав забійно - рвану рану правого колінного суглобу, забої обох колінних суглобів, розтяг зв'язок правого гомілково - ступеневого суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 04.12.2011 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП з зіткнення з іншим автомобілем, відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Крім того, згідно висновку судово - медичної експертизи №1591 від 25.07.2012 у ОСОБА_4 виявлено рани на волосяній частині голови, на лівій гомілці, садна на волосяній частині голови, на шкірі верхньої губи справа, які утворились від дії тупих предметів, можливо до виступаючих частин салону автомобіля, могли виникнути 04.12.2011 під час дорожньо - транспортної пригоди та відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Однак, після судового розгляду суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 підлягає визнанню невинуватим у пред'явленому обвинуваченні. Вироком Франківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2025 року по справі №465/5096/13-к ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року по справі №465/5096/13-к виправлено описку у резолютивній частині вироку від 09 квітня 2025 року, в частині статті інкримінованого правопорушення - ч. 1 ст. 286 КК України.
В апеляційному порядку вирок не переглядався та набрав чинності в установленому законом порядку.
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_2 перебував під слідством та судом, з 24 квітня 2013 року ( з дня оголошення позивачу підозри) по 10 травня 2025 року (день набрання законної сили вироку Франківського районного суду м. Львова), а саме протягом 12 років 17 днів (144 місяців 17 днів).
Мотиви прийняття рішення судом
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до частини п'ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п'ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Згідно з вимогами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
У статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;закриття справи про адміністративне правопорушення.
Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.
Таким чином, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов'язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування. Тобто право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається у пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.
Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21) та інші судові рішення Верховного Суду.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Суд вважає, що належними та допустимими доказами повністю доведений факт незаконного перебування позивача під слідством та судом. Винесення щодо нього виправдувального вироку є безумовною підставою для застосування норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивач, на думку суду, зазнав моральних страждань у зв'язку з порушенням його звичайного життя внаслідок незаконного кримінального переслідування, що вплинуло на його ділову репутацію та репутацію серед друзів, знайомих, сусідів, погіршення відносин з оточуючими людьми, позбавленням можливості реалізації ним своїх звичок і бажань. У зв*язку з такою тривалістю кримінального провадження, ОСОБА_2 змушений був відвідувати органи досудового розслідування та суду, що не входить до його звичайної діяльності та призводить до моральних страждань. .
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_6 перебував перебувала під слідством і судом 12 років та 17 днів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у редакції, чинній на момент постановлення вказаного рішення, установлено з 01 січня 2025 року у місячному розмірі мінімальну заробітну плату на рівні 8000,00 грн.
Таким чином розмір морального відшкодування не може бути меншим за 1156533.33 гривень (12 років= 144 місяців, 144*8000 грн. = 1152000 грн.) ((8000 грн. / 30 днів) * 17 днів= 4533.33 грн.) (1152000+4533.33 = 1156533.33 грн.)
На думку суду, саме такий розмір грошового відшкодування моральних страждань враховує характер правопорушення, обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Підстав для збільшення вищезазначеного розміру суд не вбачає.
При цьому, суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2022 року в справі № 759/7630/20, зокрема, вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16). У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або є незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України відмовити у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу, що здійснює досудове розслідування та прокуратури, -задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1156266 (один мільйон сто п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят шість) грн. 67 коп. відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України відмовити у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.
Повний текст рішення виготовлено 11 вересня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач 1: Держава Україна в особі Львівської обласної прокуратури: 79005, Україна, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок, 17/19, ЄДРПОУ 02910031.
Відповідач 2: Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, адреса: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833.
Відповідач 3: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, вул. Бастіонна, 6 м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.
Суддя Мироненко Л.Д.