Справа № 172/1945/25
Провадження № 2-а/172/9/25
10.09.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі, -
До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог представник позивача Лащенко В.А. вказує, що постановою № 200 від 07.07.2025 року, винесеною начальником (керівником) ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що «не пройшов до 05.06.2025 року ВЛК, чим порушив п. 69 постанови КМУ від 16.05.2024 № 560, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21.03.2024 року та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає оскаржувану постанову незаконною і позивач категорично не згоден з нею. Зазначає, що відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21.03.2024 року встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, обов'язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 28.06.2025 року ніхто не вручав. Позивач самостійно з'явився до РТЦК, уточнення облікових даних здійснив вчасно, від проходження медичного огляду не відмовлявся. Відповідач належними доказами не довів вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім цього, під час винесення постанови та накладення на позивача адмінстягнення відповідач не врахував ряд обставин, а саме, що позивач є непрацездатною особою - пенсіонером, отримує мінімальну середньомісячну пенсію - 3500 грн., раніше до адмінвідповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, порушення ОСОБА_1 законодавства не є грубим і не потягло значних негативних наслідків, тому відповідач міг застосувати до позивача більш м'який вид адміністративного стягнення. Також зазначає, що позивачем пропущений строк для оскарження постанови так як спірну постанову він отримав за заявами від 09.07 та від 29.07.2025 року лише 01.08.2025 року. Представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку для оскарження постанови та поновити його, визнати протиправною та скасувати постанову № 200 від 07.07.2025 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Відповідач про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Судом встановлено, що постановою № 200 від 07.07.2025 року, винесеною начальником (керівником) ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000,00 грн. за те, що « ОСОБА_1 не пройшов до 05.06.2025 року ВЛК, чим порушив п. 69 постанови КМУ від 16.05.2024 № 560, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21.03.2024 року та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частина 1 ст. 210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX установлено, що «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
В ході розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 є громадянином України у віці 58-ми років, є обмежено придатним до військової служби, який в силу вимоги законодавства зобов'язаний був пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025 року. При цьому, суд зазначає, що у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_3 не повинно направляти відповідні повістки громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби самостійно зобов'язаний звернутися до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_3 або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста для отримання такого направлення. Таким чином, ОСОБА_1 як обмежено придатний до військової служби мав обов'язок щодо самостійного проходження медичного огляду, який він не виконав, тобто умисно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 77, 242-243, 286, 293 КАС України, -
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Г. Битяк