справа№380/14472/25
10 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії.,
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 30.03.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при розрахунку позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, у тому числі допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2020 по 30.03.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, у тому числі допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що протягом спірного періоду проходження військової служби Відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, виходячи із заниженої розрахункової величини. Зокрема, для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), тоді як, на переконання Позивача, мав застосовуватися актуальний розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Така позиція ґрунтується на тому, що пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704, визнано протиправним та скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Відтак, з моменту набрання цим судовим рішенням законної сили, відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704.
Відповідач у наданому відзиві проти позову заперечив, наполягаючи на правомірності своїх дій. Його позиція зводиться до того, що нарахування грошового забезпечення здійснювалося у суворій відповідності до норм чинного на той момент законодавства, а саме пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що прямо та імперативно вказувала на застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого законом саме на 01 січня 2018 року. Відповідач наголошує, що як суб'єкт владних повноважень він зобов'язаний діяти виключно у межах та у спосіб, визначені законом, і не мав повноважень самостійно змінювати встановлений Урядом порядок розрахунків.
Ухвалою від 18 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
Згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 від 30.06.1990 ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 25.09.2019 по 30.03.2023 та з 01.02.2025 по 15.05.2025 у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №135 від 15.05.2025 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 15.05.2025, у зв'язку зі звільненням з військової служби.
При цьому, з наданих відповідачем карток особового рахунку встановлено, що позивачу під час проходження військової служби у період з 01.01.2020 по 30.03.2023 військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалося нарахування посадового окладу, окладу за військове звання. а відповідно і інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму, а саме, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
При вирішення спору, суд керувався наступними нормами.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Із 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як зазначалось відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020 - 2023 роках.
Таке правове регулювання мало місце до 12 травня 2023 року.
В подальшому, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши його в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 12.05.2023 розмір посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача повинен розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з цим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ».
Пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.
Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є протиправною, а право Позивача на отримання недоплачених сум підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідачів здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Окрім цього, як вбачається з карток особового рахунку, в межах періоду з 01.01.2020 по 30.03.2023, військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено позивачу:
- в листопаді 2020 року матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань 1020,00 грн; грн;
- в листопаді 2020 року грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 13336,90
- у жовтні 2021 року - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 13336,90 грн;
-у грудні 2021 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 1020,00 грн;
- у липні 2022 року - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 17085,90 грн;
- у грудні 2022 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 8542,95 грн;
Таким чином, у спірний період (01.01.2020 по 30.03.2023) Відповідач був зобов'язаний застосовувати для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача норму, яка передбачала множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Відповідно до норм чинного законодавства України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлювався:
На 2020 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2102,00 грн.
На 2021 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2270,00 грн.
На 2022 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2481,00 грн.
На 2023 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2684,00 грн.
В обох випадках зазначені норми законів є імперативними та мають вищу юридичну силу порівняно з будь-якими підзаконними нормативно-правовими актами.
Проте, Відповідач, ігноруючи наслідки судового рішення у справі № 826/6453/18 та прямі норми Закону «Про Державний бюджет України на 2020-2023 роки», продовжував застосовувати нечинну розрахункову величину в розмірі 1762,00 грн. Така бездіяльність є прямим порушенням вимог законодавства та свідчить про невиконання покладених на нього функцій належним чином, що призвело до систематичної недоплати Позивачу грошового забезпечення.
Суд наголошує, що посадовий оклад та оклад за військовим званням є фундаментальними, базовими складовими грошового забезпечення, від розміру яких залежить обчислення більшості інших щомісячних та одноразових додаткових видів виплат (надбавок, доплат, премій, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги тощо). Відповідно, протиправне заниження цих базових показників автоматично та невідворотно призвело до пропорційного заниження і всіх похідних від них виплат, що свідчить про комплексне порушення майнових прав Позивача.
Суд дійшов висновку, що бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, розрахованому із застосуванням актуальної розрахункової величини, є протиправною, а порушене право Позивача підлягає ефективному судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, суд виходить з того, що відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, така компенсація є невід'ємною частиною встановленого державою механізму виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. Метою цієї компенсації є повне відшкодування втрат, пов'язаних зі сплатою податку. Оскільки Позивачу буде донараховано та виплачено різницю у грошовому забезпеченні, з якої буде утримано податок з доходів фізичних осіб, вона має безумовне та гарантоване право на одночасну компенсацію цієї утриманої суми.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У даній справі суд встановив факт триваючого порушення майнових прав Позивача з боку Відповідача, що вимагає втручання суду для їх ефективного поновлення.
Згідно з принципом верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів, закріпленим у статті 7 КАС України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відповідач, продовжуючи застосовувати положення, що ґрунтувалися на скасованій нормі підзаконного акту (Постанови № 103), діяв всупереч цьому принципу, оскільки проігнорував акт вищої юридичної сили - Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Ключовим для цієї справи є положення частини другої статті 77 КАС України, яке встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача». Суд констатує, що Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував доводи Позивача та доводив правомірність його бездіяльності. Аргументи Відповідача щодо необхідності дотримання текстуального змісту постанови № 704 є неспроможними, оскільки не враховують юридичних наслідків скасування її окремих положень в судовому порядку. Така позиція суперечить сталій та однозначній практиці Верховного Суду з цього питання, врахування якої є обов'язковим відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, визнає доводи Позивача переконливими та підтвердженими належними доказами, а заперечення Відповідача - необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що Позивач, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-78, 90, 122, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 30.03.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при розрахунку ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, у тому числі допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) з 01.01.2020 по 30.03.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, у тому числі допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та з урахуванням виплачених сум.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10.09.2025 року.
Суддя Коморний О.І.