09 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/674/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що виплата додаткової грошової допомоги передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 не проводилась.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-78-в від 21.07.2025 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 15.08.2025 по 05.09.2025 включно.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Дослідивши доводи заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №240/674/24 позов задоволено, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розрахунку 100 000 гривень на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, за жовтень 2022 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зміст наведеної правової норми свідчить про те, що положеннями КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.
Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи. Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
В свою чергу, відповідно до поданих доказів в заяві про судовий контроль встановлено, відповідачем на виконання рішення суду від 16.08.2024 у справі №240/674/24 ОСОБА_1 проведено нарахування додаткової грошової винагороди на загальну суму 100 000, 00 грн.
Також у відповідь на звернення позивача відповідач вказав, що на виконання рішення суду, посадовими особами військової частини НОМЕР_2 неодноразово направлялися до Центрального фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України заявки на замовлення коштів необхідних для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди (вих. від 07.02.2025 №2775, від 19.02.2025 №3607, від 25.02.2025 №3987, від 07.03.2025 №4678, від 19.03.2025 №5421, від 07.04.2025 №6599, від 07.05.2025 №8325, від 06.06.2025 №10062).
Отже, Військовою частиною НОМЕР_1 проведено в межах наданих повноважень комплекс заходів для повного та неухильного виконання судового рішення у справі №240/674/24, проте виплата нарахованих коштів не відбулась у зв'язку із відсутністю фінансування, тобто поза волею боржника.
Суд враховує, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Також Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 вказано, що сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
У зв'язку із вказаним та підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, у зв'язку із відсутністю в діях боржника протиправної бездіяльності щодо виконання рішення суду.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №240/674/24 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.А.Шуляк