10 вересня 2025 рокуСправа №160/15249/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
26.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (далі - позивач) через систему «Електронний суд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0063770708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» застосовано штраф в сумі 2 040,00 грн за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;
- визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «С» за №0063790708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 622,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактична перевірка кіоску ТОВ «Сейлтаб» була проведена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з порушеннями вимог чинного податкового законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ на перевірку не містить жодних посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми права, що не дає можливості ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для перевірки. Також у наказі не визначено, які саме обставини (інформація) стали приводом для проведення фактичної перевірки згідно із пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, зокрема, в рамках яких саме заходів ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановило невідповідність діяльності товариства вимогам законодавства про застосування РРО. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Крім того, позивач категорично заперечує факт порушень, які зазначені в акті перевірки, оскільки в ході перевірки позивачем були надані всі необхідні документи. За результатами перевірки відповідачем, прийняті податкові повідомлення-рішення форми «С» №0063790708 від 05.02.2025 про застосування штрафних санкцій в сумі 5 622,00 грн за проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідного розрахункового документа встановленої форми на суму 3 748,00 грн, та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0063770708 від 05.02.2025 про застосування штрафних санкцій в сумі 2 040,00 грн за ненадання у повному обсязі всіх документів під час перевірки. Таким чином, позивач вважає, що перевірка проводилась протиправно та прийняті за її результатами рішення також є протиправними, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 26.06.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
17.06.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі пп.80.2.6, п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, винесено наказ №6355-п від 05.12.2024 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб»». На підставі цього наказу та направлень від 05.12.2024 №11376, №11375 проведено фактичну перевірку кіоску за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Донського, буд. 2/а, прим. 17. В ході проведення фактичної перевірки встановлені порушення: - п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахункових операцій без застосування РРО, ПРРО на суму 3748,00 грн; - п.85.2 ст.85 ПК України, в частині не надання у повному обсязі посадовим особам контролюючого органу документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №3995/04/36/07/08/РРО/45286029 від 13.12.2024, в якому відображені вищезазначені порушення. На підставі вказаного акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 05.02.2025: №0063790708, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 622,00 грн, та №0063770708, яким застосовано штраф в сумі 2 040,00 грн. При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Дніпропетровській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування
16.06.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано письмову відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, оскільки наказ №6357-п від 05.12.2024 наявний у матеріалах справи і його зміст не дає можливості іншого розуміння підстави призначення перевірки як тої що заснована на положенні пп.80.2.2. п.80.2 ст. 80 ПК України, що спростовує доводи викладені у відзиві по справі. Відтак, відповідач на підтвердження правомірності своїх дій мав надати до суду належним чином засвідчену копію документа, який містить інформацію органів державної влади чи місцевого самоврядування, яка стала підставою винесення наказу №6357-п від 05.12.2024 на підставі якого співробітниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку. Представник позивача звертав увагу суду, що відповідач помилково посилається на судову практику, яка не стосується предмету спору по даній справі, адже в рішеннях, на які він посилається, йдеться про ситуацію коли в наказі відсутня конкретизація підстави призначення перевірки, а в даній справі обставини різняться, бо наказ №6357-п від 05.12.2024 містить посилання на конкретний підпункт 80.2.2. п.80.2 ст. 80 ПК України і не містить жодної згадки про пп. 80.2.6. п. 80.2 ст. 80 ПК України, на якому наполягає відповідач. Також, відповідачем до суду не надано як доказів наявності підстав призначення перевірки за пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, так і за пп. 80.2.6 п.80.2 ст. 80 ПК України.
17.06.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що наказ №6355-п від 05.12.2024 прийнято на підставі п. 19-1, статті 20, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 ПК України, Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР, Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області та доповідної записки від Департаменту податкового аудиту Державної податкової служби України з метою організації та координації роботи підвідомчих структурних підрозділів від 19.11.2024 №32100/7/99-00-07-03-02-07, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
14.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про доручення доказів на підтвердження надання правової допомоги.
17.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява з запереченнями про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, керуючись ст. 19-1 , ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, прийнято наказ від 05.12.2024 №6355-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб», яким вирішено провести фактичну перевірку кіоску, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Сейлтаб», за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Донського, буд. 2/а, прим. 17, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, введення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
На підставі наказу від 05.12.2024, направлень на проведення фактичної перевірки від 05.12.2024 №11376, №11375 Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку кіоску, де здійснює діяльність ТОВ «Сейлтаб», за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Донського, буд. 2/а, прим. 17.
Копії наказу та направлень на проведення фактичної перевірки було вручено продавцю - ОСОБА_1 , оскільки вона є особою, що фактично здійснювала розрахункові операції.
За результатами перевірки складено відповідний акт фактичної перевірки від 13.12.2024 №3995/04/36/07/08/РРО/45286029.
В акті фактичної перевірки від 13.12.2024 відображені встановлені порушення, а саме:
- п.1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме проведення розрахункових операцій без застосування РРО, ПРРО на суму 3748,00 грн;
- п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України, в частинні не надання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
На підставі акту фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення рішення:
- №0063790708 від 05.02.2025 форми «С», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5 622,00 грн на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і абз. 3, 4 п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за не проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО, не роздруковано та не видано відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункових операцій;
- №0063770708 від 05.02.2025 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2 040,00 грн на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і абз. 3, 4 п. 121.1 ст. 121 ПК України, за ненадання платником податків контролюючим органам всіх документів, що стосуються об'єкта перевірки.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 05.02.2025 форми «С» №0063790708 на суму 5 622,00 грн та форми «ПС» №0063770708 на суму 2 040,00 грн.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами абзацу першого підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України встановлено, що у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим): особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Згідно вимог абзацу восьмого п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Аналіз вищезазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що обов'язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України є отримання в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Отже, зазначений пунктом передбачено декілька підстав для призначення фактичної перевірки.
При цьому, передумовою проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України є отримання або наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Суд зазначає, що повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.
Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №803/1171/17.
Верховного Суду, у своїх постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №6355-п від 05.12.2024, прийнятий на підставі п. 19-1, статті 20, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України.
Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу, оскільки вищезазначеними пунктами передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80).
Водночас, суд зазначає, що наказ про проведення фактичної перевірки позивача від 05.12.2024 №6355-п «Про проведення фактичної перевірки» не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, або інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, проте жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.
При цьому ситуація, при якій контролюючим органом за відсутності будь-якої конкретної підстави для проведення фактичної перевірки буде призначений такий вид податкової перевірки, створює для платника негативні наслідки у вигляді правової невизначеності, коли контролюючий орган без конкретно визначених підстав може у будь-який момент прийняти рішення про проведення перевірки.
Отже, відсутність конкретних підстав для призначення перевірки позбавляє платника податків можливості визначитися щодо законності підстав її призначення.
Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а.
При цьому, доводи представника відповідача щодо наявності доповідної записки, яка є додатком до наказу про призначення фактичної перевірки та вчинена контролюючим органом на виконання обов'язку щодо повідомлення платника податків про порушення законодавства, суд вважає не обґрунтованими, оскільки ця доповідна записка, копія якої наявна в матеріалах справи, не містить жодної інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ «Сейлтаб» законодавства, а її зміст зводиться виключно до перерахування норм податкового законодавства щодо необхідності призначення перевірки.
Враховуючи усталену правову позицію Верховного Суду, вищевказані обставини вказують на те, що наказ №6355-п від 05.12.2024 не відповідає положенням ПК України щодо його змісту.
Як вбачається з матеріалів справи представник позивача звертався до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з адвокатським запитом №27/02/2025 від 27.02.2025, в якому, між іншим, просив надати належним чином засвідчену копію документа, який містить інформацію органів державної влади чи місцевого самоврядування, яка стала підставою для винесення наказу №6355-п від 05.12.2024 на підставі якого співробітниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Сейлтаб».
З листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.03.2025 №19352/6/04-36-07-08-16 вбачається, що останнє інформації про можливі порушення товариства на час прийняття наказу про проведення фактичної перевірки, не повідомило, копії документу, який був підставою для прийняття наказу №6355-п від 05.12.2024 не надало.
Відтак, суд доходить висновку, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб», контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, що свідчить про суто формальний підхід контролюючого органу до оформлення наказу.
Так, у постановах від 08.09.2020 (справа №640/21536/19), від 17.12.2020 (справа №520/12028/18), від 11.06.2019 (справа №1440/2045/18), Верховний Суд вказав на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення.
Отже, за результатами розгляду справи суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої.
При цьому, суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Зазначений правовий висновок узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17.
Крім того, у відповідності до ч.1ст. 74 КАС України,суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимим.
Оскільки докази порушення позивачем вимог податкового законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи, були отримані відповідачем під час проведення перевірки, наказ на продовження проведення якої та дії стосовно продовження проведення якої не відповідають вимогам ПК України, то такі докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а тому суд не бере їх до уваги у відповідності до вимог ч.1ст. 74 КАС України.
Інших доказів порушення позивачем вимог законодавства України ніж ті, які відображені у акті перевірки відповідачем суду не надано.
За вказаних обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для призначення перевірки позивача.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.
Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення та інші рішення, прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що проведена фактична перевірка ТОВ «Сейлтаб» не породжує правових наслідків, зокрема у вигляді оформлення результатів перевірки. Акт про результати фактичної перевірки від 13.12.2024 №3995/04/36/07/08/РРО/45286029, відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, є недопустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. В свою чергу, податкові повідомлення-рішення №0063790708 та №0063770708 від 05.02.2025, не можуть вважатись правомірними, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
З огляду на вказане, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0063790708 та №0063770708 від 05.02.2025 прийняті відповідачем протиправно, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 3 028,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №446 від 23.05.2025.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3 028,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 3статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень частини 5статті 134 КАС Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що між Адвокатським бюро «Воронова Юрія Вікторовича» (консультант) і ТОВ «Сейлтаб» (клієнт) 02.04.2025 був укладений договір про надання правової допомоги №264, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, консультант зобов'язався надавати клієнту юридичні послуги, а клієнт зобов'язався своєчасно приймати та оплачувати надані в рамках даного договору послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору під юридичними послугами в рамках цього договору сторони розуміють представництво інтересів клієнта (підготовка заяв, клопотань, позовних заяв, відповіді на відзив, апеляційної скарги, касаційної скарги) в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, Третьому апеляційному адміністративному суді та Верховному Суді з питань, зокрема:
оскарження податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05 лютого 2025 року за №0063770708;
оскарження податкове повідомлення-рішення форми «С» від 05 лютого 2025 року за №0063790708.
Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0063770708 від 05.02.2025, яким до ТОВ «Сейлтаб» застосовано штраф в сумі 2 040,00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки та податкового повідомлення-рішення форми «С» за №0063790708 від 05.02.2025, яким до ТОВ «Сейлтаб» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 622,00, складає - 2000,00 грн. (п.4.3. договору).
За умовами п. 4.4 договору оплата здійснюється не пізніше трьох банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
На виконання умов договору сторонами 17.06.2025 підписано акт приймання-передачі юридичних послуг по договору, за змістом якого консультант надав, а клієнт прийняв юридичні послуги з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив) в рамках справи №160/15249/25 на суму 2 000,00 грн.
Оплата позивачем вказаних послуг підтверджується копією платіжної інструкції №488 від 20.06.2025
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто, суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Відповідач не погодився із заявленими позивачем витратами на відшкодування професійної правничої допомоги та вважає, що вони не підлягають задоволенню у повному обсязі, посилаючись на те, що матеріали справи не містять фактичних доказів в розумінні ст.73 КАС України на підтвердження здійснення ТОВ «Сейлтаб» витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 робить висновок, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, обсяг і зміст наданих адвокатом послуг в цій справі, з урахуванням їхньої дійсності та необхідності, суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. відповідають вимогам співмірності, розумності та справедливості, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Сучкова, буд. 196, код ЄДРПОУ 45286029) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» №0063790708 від 05.02.2025, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 622,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0063770708 від 05.02.2025, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» застосовано штраф в сумі 2 040,00 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Сучкова, буд. 196, код ЄДРПОУ 45286029) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець