11 вересня 2025 р. Справа № 120/2912/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які були усунуті останнім шляхом уточнення змісту позовних вимог. З урахуванням уточнення змісту позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №6 від 06.02.2025 щодо відмови у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.9 ч. 1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 зі змінами «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути його заяву від 31.01.2025 та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 зі змінами «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою від 24.03.2025 судом відкрито провадження в адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та витребувано у останнього додаткові докази, необхідні для розгляду справи.
Відповідач не скористався правом подати відзив, хоча належним чином був повідомлений, що підтверджується відповідною довідкою про доставку вищезазначеної ухвали суду до електронного кабінету відповідача. Також відповідачем не подано суду витребуваних доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву як і витребуваних доказів згідно ч. 9 ст. 80 та ч. 6 ст. 162 КАС України не перешкоджають суду вирішувати справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку із збройною агресією РФ по відношенню до України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Воєнний стан та загальну мобілізацію продовжено на момент прийняття рішення у цій справі.
Так, з метою оформлення відстрочки від призову під час мобілізації позивач подав по місцю перебування на військовому обліку до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву від 31.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно відображеного в заяві від 31.01.2025 переліку додатків, позивач разом із вказаною заявою подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 копії: паспорту та РНОКПП, військового квитка, свідоцтва про народження, паспорт та РНОКПП батька, довідку МСЕК батька, свідоцтво про народження та одруження сестри, довідку про хворобу сина сестри, акт про здійснення постійного догляду за батьком, заява батька про здійснення позивачем постійного догляду за ним та інші документи.
За результатами розгляду цієї заяви позивача, рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим у вигляді протоколу від 06.02.2025 №6, ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Причиною відмови зазначено: надано не засвідчені в установленому порядку копії документів.
Про прийняте рішення відповідач повідомив позивача відповідним письмовим повідомленням від 06.02.2025 №6/404.
Вважаючи таке рішення відповідача в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду;
У свою чергу, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
- які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Також, Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 (набрала чинності 18.05.2024), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п. 59 Порядку № 560).
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Як встановлено судом, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 31.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що має батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Розглядаючи заяву позивача від 31.01.2025 комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла рішення у формі протоколу №6 від 06.02.2025 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Причиною відмови зазначено: надано не засвідчені в установленому порядку копії документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Так, як вже наголошувалось судом вище, у своїй заяві від 31.01.2025 позивач заявляв прохання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації саме на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У той же час згідно повідомлення відповідача від 06.02.2025, останній за результатами розгляду такої заяви відмовив у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд відмічає, що підстави набуття права на відстрочку за п. 9 та п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є дещо різними та, відповідно, підтверджуються документами, перелік яких є в частині відмінним.
Жодних пояснень відносно того, чому відповідачем розглядалося питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9, а не п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як про те зазначалося у заяві позивача від 31.01.2025, відповідачем надано не було.
Як вже зазначалося судом, причиною відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідачем зазначено: надано не засвідчені в установленому порядку копії документів.
Втім суд зазначає, що обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.
Відповідач не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву, отже останнім не доведеного того, що подані позивачем копії документів до його заяви від 31.01.2025, дійсно були не засвідчені в установленому порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що правомірність рішення відповідача, яке оформлене протоколом №6 від 06.02.2025 щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не було доведено відповідачем в межах розгляду даної справи, у зв'язку з чим таке рішення визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо наступної вимоги зобов'язального характеру, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи із обставин цієї справи та враховуючи, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації саме на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не звертався, тому підстав для зобов'язання відповідача розглянути відповідну заяву за такою правовою підставою в суду відсутні, як і відсутні підстави для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти рішення про оформлення відповідного виду відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
На переконання суду, враховуючи, що правової оцінки питанню наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як про те зазначено у поданій позивачем заяві від 31.01.2025, відповідачем надано не було, та беручи до уваги те, що прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належить до безпосередніх повноважень відповідача, тому належним способом захисту в межах спірних правовідносин буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.01.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову у визначений судом спосіб.
Щодо розподілу судових витрат у справі то суд враховує положення частини 3 статті 139 КАС України, згідно якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Отже, беручи до уваги наведену норму, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню частково у розмірі 605,60 грн. (1/2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене у вигляді протоколу №6 від 06.02.2025 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 січня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 11.09.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович