10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/261/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (головуючий суддя Петухов М. Г., судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є.)
у справі № 906/261/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська генетична компанія"
до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1) Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 , 5) ОСОБА_4 , 6) ОСОБА_5 , 7) ОСОБА_6 , 8) ОСОБА_7 , 9) ОСОБА_8 , 10) ОСОБА_9 , 11) ОСОБА_10 , 12) ОСОБА_11 , 13) ОСОБА_12 , 14) ОСОБА_13 , 15) ОСОБА_14 , 16) Приватне підприємство "Компанія Базіс", 17) Житомирська обласна державна адміністрація, 18) Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області і 19) Акціонерне товариство "Житомиробленерго",
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання права постійного користування земельною ділянкою,
14.08.2025 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі № 906/261/21.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 288 Господарського процесуального кодексу України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У своїй касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Скаржник у своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначив, що з 17.06.2025 по 11.07.2025 він (адвокат скаржника Черниш О. М.) перебував у щорічній відпустці закордоном у зв'язку з необхідністю профілактичного лікування алергічних захворювань дітей але через погіршення стану здоров'я йому, як особі з інвалідністю, була надана щорічна додаткова відпустка для лікування та реабілітації на період з 14.07.2025 по 31.07.2025.
Також зазначив, що у період з 30.07.2025 він був госпіталізований та перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, а отже, лише після виписки отримав оскаржувану постанову та подав касаційну скаргу з пропуском строку на касаційне оскарження.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду була проголошена 24.06.2025, повний текст складено 30.06.2025, тобто відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України останнім днем оскарження зазначеної постанови є 21.07.2025, про що заявляє і сам скаржник у своєму клопотанні про поновлення строку.
Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 14.08.2025, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Щодо посилань скаржниці на те, що він отримав оскаржувану постанову лише після основної, додаткової відпусток та виходу з лікарняного, колегія суддів зазначає, що з Довідки про доставку документа (постанови суду апеляційної інстанції) в кабінет Електронного суду скаржника вбачається, що процесуальний документ отримано 30.06.2025.
Відповідно до частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Проте, підстави для поновлення строку на подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 на підставі частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу сплив 17.12.2024.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до касаційної скарги додано платіжну інструкцію про сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги, яка датовано 14.07.2025, де платником зазначено Черниша О. М.
Щодо посилань на те, що адвокат скаржника Черниш О. М. перебував у довготривалій відпустці та на лікарняному, колегія суддів зазначає, що такі обґрунтування не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника з його адвокатом.
Оскільки наведені обставини не обґрунтовані належними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв'язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними, а доказів про отримання копії оскаржуваної постанови скаржник не надав.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено в розмірі 2 270 грн (позов було подано у 2021 році).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
10.04.2025 рішенням Господарського суду Житомирської області у задоволенні позову відмовлено повністю та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.04.2024 у справі № 906/261/21.
24.06.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнати недійсним рішення тридцять восьмої сесії VII скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23.09.2020 № 1263 "Про припинення права користування земельною ділянкою" і визнання за Приватним акціонерним товариством "Українська генетична компанія" права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 17,40 га, розташованою на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на підставі Державного акту про право постійного користування землею серія ЖТ-08 № 000229, виданого на виконання розпорядження Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель та виготовлення державного акта на право постійного користування землею" від 13.02.1998№ 34 та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову, скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025 в частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.04.2024 у справі № 906/261/21, а також змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025 щодо підстав відмови в задоволенні вимоги про скасування рішення тридцять восьмої сесії VII скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23.09.2020 № 1263 "Про припинення права користування земельною ділянкою", виклавши її в редакції постанови.
Як убачається з касаційної скарги, скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог.
До матеріалів касаційної скарги скаржник додав платіжну інструкцію від 14.07.2025 № 0.0.4457105781.1 про сплату судового збору у розмірі 19 676 грн.
Дослідивши зміст платіжної інструкції, суд зазначає про таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу «Інтернет» у режимі реального часу (частина перша статті 6 цього Закону).
Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
З пункту 37 Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу».
Пунктом 41 Інструкції визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата оскаржуваного процесуального документа.
Проте зазначена вище платіжна інструкція не може бути прийнята як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки у платіжному документі в графі «призначення платежу» відсутній номер справи та дата оскаржуваного процесуального документа.
Таким чином, додана скаржником до касаційної скарги платіжна інструкція від 14.07.2025 № 0.0.4457105781.1 про сплату судового збору у розмірі 19 676 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку.
У зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством порядку, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду належний документ на підтвердження сплати судового збору у відповідному порядку та розмірі.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку і (2) надання доказів про сплату судового збору сплаченого у встановленому законом порядку, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі № 906/261/21 залишити без руху.
2. Надати Оліївській сільській раді Житомирського району Житомирської області строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил