08 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2089/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025
у справі № 904/2089/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (правонаступник АТ "Мегабанк")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
про стягнення 632 465, 62 грн,
Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк"; позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут"; відповідач) 632 465,62 грн заборгованості за договором про надання гарантії.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (далі - ТОВ "ФК Вінстар") звернулася до суду із заявою, в якій, посилаючись на ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просила залучити її до участі у справі як правонаступника позивача - АТ "Мегабанк" та виключити з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
На обґрунтування заяви, ТОВ "ФК Вінстар" посилалося на те, що між ним і АТ "Мегабанк" було укладено договір № GL19N1126314 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С.М. та зареєстрований в реєстрі за № 720 і, що наявні обставини для заміни позивача правонаступником.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 (суддя - Н.С. Скриннікова) відмовлено ТОВ "ФК Вінстар" у задоволенні вказаної заяви.
Суд першої інстанції виходив з того, що апеляційним господарським судом питання заміни позивача правонаступником вже вирішувалося та було відмовлено у його задоволенні.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 (головуючий суддя - І.М. Кощеєв, судді - М.О. Дармін, О.В. Чус) скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 та ухвалено нове рішення, яким заяву ТОВ "ФК Вінстар" задоволено. Замінено позивача - АТ "Мегабанк" на його правонаступника - ТОВ "ФК Вінстар" у справі № 904/2089/23 (виключивши останнього з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача).
Ухвалюючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підставі укладеного між АТ "Мегабанк" і ТОВ "ФК "Вінстар" договору відступлення права вимоги від 03.09.2024 № GL19N1126314 відбулася заміна кредитора в зобов'язанні, що є предметом судового розгляду у справі № 904/2089/23. Апеляційний господарський суд також врахував згоду представника позивача (АТ "Мегабанк") щодо такої заміни, що знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 залишити в силі.
У касаційній скарзі скаржник вказує на абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, що судом апеляційної інстанції порушено ст. 52 ГПК України, оскільки матеріали справи не містять клопотання саме позивача АТ "Мегабанк" про залучення у справі його правонаступника. Посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано постанову Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 912/164/20. Зазначає, що судом апеляційної інстанції вже розглядалася аналогічна заява про заміну правонаступника позивача і в її задоволенні було відмовлено. Вказує на помилковість врахування при перегляді цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2025 у справі № 914/1322/23.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 26.08.2025.
ТОВ "ФК "Вінстар" подало до Верховного Суду відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Положеннями ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає про те, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду необхідно аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Положення щодо процесуального правонаступництва регламентовано ст. 52 ГПК України. Так, відповідно до положень цієї статті у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Верховний Суд враховує і те, що перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні, разом з тим, ст. 52 ГПК України не виключає можливості, суду, за наявності відповідного клопотання, залучити до участі у справі правонаступника позивача у справі у разі його заміни у відносинах, щодо яких виник спір, іншою особою. Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності вступ до справи (процесу) правонаступника позивача залежить від його бажання. Що ж до правонаступника відповідача, то він залучається судом до участі в справі, якщо проти цього не заперечує позивач (див. п. 22 постанови Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 914/1322/23).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України) чи правонаступництва (п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України), яке за змістом цієї ж частини є універсальним. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 803/1273/16 виснувала, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом.
Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав. При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу (див. також постанову Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 914/1322/23).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "ФК Вінстар" до заяви про залучення правонаступника долучило, зокрема договір від 03.09.2024 № GL19N1126314, укладений між АТ "Мегабанк" (Банк) і ТОВ "ФК "Вінстар" (новий кредитор) про відступлення прав вимоги.
Згідно з умов цього договору, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстру у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2 договору новий кредитор в день настання відкладальної обставини відповідно до п. 17-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойки, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 ЦК України (індекс інфляції, 3 % річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
У п. 15 договору сторони досягли згоди, що цей договір укладається з відкладальною обставиною (в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України), передбаченою п. 17-1 договору та породжує права й обов'язки у сторін відповідно до п. 17-1 договору виключно після настання відкладальної обставини, передбаченої п. 17-1 договору.
Згідно з пп. 17-1.1 п. 17-1 договору він укладається з відкладальною обставиною (в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України), а саме: укладення новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став новий кредитор, № GFD001-UA-20240712-32543, сформованого 07.08.2024 (відкладальна обставина). Взаємні права та обов'язки сторін за цим договором виникають з моменту настання відкладальної обставини. Права вимоги переходять від банка до нового кредитора після настання відкладальної обставини. До моменту настання відкладальної обставини права вимоги належать банку. У випадку ненастання відкладальної обставини до 04.09.2024 включно, права та обов'язки у сторін за цим договором не виникають, та права вимоги на підставі цього договору до нового кредитора не переходять.
Згідно з додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги від 03.09.2024 № GL19N1126314, який є невід'ємною частиною договору, ТОВ "ФК "Вінстар" набуло право вимоги за договором про надання гарантії від 29.10.2021 № 392, укладеним з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (рядок № 4).
Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження оплати за договором було також долучено копії платіжних інструкцій від 29.08.2024 № 317, від 28.08.2024 № 316, від 28.08.2024 № 315, від 28.08.2024 № 59, від 28.08.2024 № 60, від 23.08.2024 № 57, від 23.08.2024 № 58. Крім цього, на виконання п. 5 договору, АТ "Мегабанк" передало, а ТОВ "ФК "Вінстар" - прийняло документи, що підтверджують права вимоги до боржника, що свідчить про настання відкладальної обставини відповідно до п. 17-1 договору, а також виконання всіх умов договору та набуття ТОВ "ФК "Вінстар" прав вимоги за договором про надання банківської гарантії від 29.10.2021 № 392, укладеного з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут". Вищенаведені обставини підтверджуються актом приймання-передачі до договору відступлення прав вимоги від 03.09.2024 № GL19N1126314.
Отже, надавши оцінку вказаним вище документам, керуючись ст. 512 ЦК України, ст. 52 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на підставі укладеного між АТ "Мегабанк" і ТОВ "ФК "Вінстар" договору відступлення права вимоги від 03.09.2024 № GL19N1126314 відбулася заміна кредитора в зобов'язаннях, що є предметом судового розгляду у справі № 904/2089/23, а отже, що наявні підстави для заміни позивача АТ "Мегабанк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Вінстар" у цьому випадку, про що не заперечував представник позивача.
Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви ТОВ "ФК "Вінстар" та заміну позивача у справі № 904/2089/23 - АТ "Мегабанк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Вінстар". Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.02.2025 у справі № 914/1322/23, у якій вирішувалося питання заміни АТ "Мегабанк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Вінстар", за подібних документів як у справі, яка переглядається.
Щодо посилання скаржника на неправильне застосування судом ст. 52 ГПК України, неврахування постанови Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, то цим доводам надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і який зазначив, що ці доводи фактично зводяться до помилкового розуміння скаржником приписів чинного законодавства та довільного тлумачення висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній постанові, з чим погоджується і Верховний Суд.
Здійснивши аналіз оскаржуваної постанови, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено всі необхідні обставини для висновку про наявність підстав для заміни позивача у справі на його правонаступника. При цьому, Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, до суб'єктивного тлумачення скаржником обставин, встановлених судом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 904/2089/23.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 904/2089/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О
Случ О.В.