02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 926/1485/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Чернівціміськліфт"
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2025 (суддя Бутирський А. А.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)
за заявою Комунального підприємства "Чернівціміськліфт"
про заміну сторони виконавчого провадження
у справі № 926/1485/14
за позовом Комунального підприємства "Чернівціміськліфт"
до Департаменту інфраструктури, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чернівецької обласної державної адміністрації
про стягнення коштів,
Хронологія спору
1. В провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа № 926/1485/14 за позовом Комунального підприємства "Чернівціміськліфт" (далі - Позивач, КП "Чернівціміськліфт") до Управління житлово-комунального господарства Департаменту інфраструктури, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - Відповідач, Управління) про стягнення 535 986,66 грн заборгованості.
2. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014 у справі №926/1485/14 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Управління на користь Позивача 535 986,66 грн заборгованості та 10 717,94 грн судового збору.
3. На виконання рішення 28.10.2014 Господарський суд Чернівецької області видав відповідний наказ.
4. Ухвалою Господарським судом Чернівецької області від 16.06.2015 за заявою Позивача замінено первісного відповідача у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014 у справі №926/1485/14 - Управління на Департамент інфраструктури, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - Департамент інфраструктури).
5. 05.03.2025 до Господарського суду Чернівецької області від КП "Чернівціміськліфт" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, у якій Позивач просив замінити боржника у виконавчому листі (наказі Господарського суду Чернівецької області від 28.10.2014 у справі № 926/1485/14) - Департамент інфраструктури його правонаступником - Департаментом систем життєзабезпечення Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - Департамент системи життєзабезпечення).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
6. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2025, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, у задоволенні заяви КП "Чернівціміськліфт" про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
7. Місцевий господарський суд вказав, що на момент розгляду справи Департамент інфраструктури не ліквідовано, дані про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації до Єдиного державного реєстру не вносилися, а Позивач не надав доказів того, що Департамент систем життєзабезпечення є правонаступником Департаменту інфраструктури.
8. Апеляційний господарський суд відхилив доводи Позивача про наявність підстав для публічного правонаступництва суб'єкта владних правовідносин в спірних правовідносинах, вказавши на те, що спір у цій справі виник у зв'язку з порушенням Відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати виконаних Позивачем робіт, тобто не стосується реалізації Відповідачем своїх публічно-владних функцій.
9. Апеляційним суд зазначив, що Департамент інфраструктури з 10.09.2014 перебуває у стані припинення, однак, станом на момент вирішення судом першої інстанції питання правонаступництва не ліквідований (запис про припинення юридичної особи до ЄДР не внесено); докази передачі Департаменту систем життєзабезпечення заборгованості, стягнутої рішенням суду у цій справі, на підставі передавального акта або розподільчого балансу від Департаменту інфраструктури в матеріалах справи відсутні.
10. Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність Позивачем наявності підстав для задоволення його заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Касаційна скарга
11. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву КП "Чернівціміськліфт" про заміну сторони виконавчого провадження.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для здійснення публічного правонаступництва у спірних правовідносинах. За доводами Позивача, спір у цій справі виник у зв'язку із реалізацією Відповідачем саме публічно-владних функцій. Позивач, зокрема, наполягає на тому, що угоди №№ 4,5,6,7,8, які укладені 25.07.2011 між Позивачем та Відповідачем у справі (з додатковими до них угодами), відповідно до умов яких КП "Чернівціміськліфт" зобов'язаний був в об'ємі та в строки, погоджені сторонами, виконати роботи по заміні ліфтів в житлових будинках, укладені в рамках реалізації Чернівецькою обласною державною адміністрацією своїх повноважень у сфері житлово-комунального господарства, що за доводами скаржника свідчить про публічно-правовий характер цього спору.
13. Позивач посилається на те, що суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування статей 52 та 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які наведені у постановах від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270, від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17. Окрім того, скаржник згадує / частково цитує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, від 07.04.2022 у справі № 8252/21, від 15.03.2023 у справі № 910/4516/20, від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г, від 19.03.2021 у справі № 910/4642/20, від 20.09.2021 у справі № 909/51/17, від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц та від 04.11.2020 у справі № 922/817/18.
Відзив
14. Департамент системи життєзабезпечення подав відзив, у якому вказує на те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у заміні сторони виконавчого провадження ухвалені з повним дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на безпідставність доводів скаржника про публічно-правовий характер спірних правовідносин, а також вказує на відсутність доказів переведення боргу, стягнутого за рішенням суду в цій справі, на Департамент системи життєзабезпечення. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
15. Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви КП "Чернівціміськліфт" про заміну сторони виконавчого провадження.
16. Щодо застосування статей 52, 334 ГПК України у контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.
17. Відповідно до приписів частин 1 - 2 статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
18. Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб'єктивних прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого відбувається через набуття суб'єктивного права та/чи суб'єктивного обов'язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв'язок між набутими суб'єктивними правами і обов'язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.
19. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.
20. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
21. Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.
22. Верховний Суд констатує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах.
23. За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
24. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.
25. Як вже зазначалося, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
26. Адже процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
27. Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20). Так, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.
28. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина 1 статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина 2 статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина 1 статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
29. Натомість правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина 1 статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
30. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини 2 вказаної статті). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина 6 статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
31. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
32. Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва [зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина 3 статті 656 ЦК України), дарування (частина 2 статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина 1 статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)]. Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов'язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк.
33. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто правонаступництво прав чи обов'язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов'язанні.
34. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
35. Судом встановлено, що Відповідач у цій справі - Департамент інфраструктури (код ЄДРПОУ 38701988) з 10.09.2014 (в т.ч. на момент звернення Позивача із заявою про заміну відповідача у справі) перебуває у стані припинення.
36. Відповідно до листа Департаменту інфраструктури від 16.08.2024 № 04 Департамент не ліквідовано, дані про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації до ЄДРПОУ не вносилися.
37. Департамент систем життєзабезпечення є новоствореним структурним підрозділом, який зареєстрований 01.03.2023.
38. Звертаючись з заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні у цій справі правонаступником, Позивач посилається на те, що згідно з п. 5 Положення про Департамент систем життєзабезпечення Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), затвердженого розпорядженням Чернівецької ОДА від 08.12.2023 №1256-р, одним із завдань Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у галузі житлово-комунального господарства, зокрема централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, постачання теплової енергії, енергоефективності та енергозбереження на об'єктах житлово-комунального господарства та житлового фонду, економіки та тарифної політики, житлової політики, благоустрою населених пунктів.
39. Відповідно до підпункту 29 пункту 6 зазначеного Положення Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень здійснює передбачені законодавством повноваження у сфері житлової політики та надання житлово-комунальних послуг, а саме: здійснює аналіз ліфтового господарства житлового фонду Чернівецької області, бере участь у розробленні, реалізації та фінансуванні державних програм у цій сфері, реалізує державну політику з питань формування й утримання житлового фонду соціального призначення.
40. З огляду на наведене та те, що заборгованість, стягнута рішенням суду у цій справі, виникла у зв'язку з виконанням Позивачем робіт по заміні ліфтів, КП "Чернівціміськліфт" вважає, що відбулось публічне правонаступництво органу державної влади.
41. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
42. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
43. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17) та від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).
44. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
45. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
46. У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
47. Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
48. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
49. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
50. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом [на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)] сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
51. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
52. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
53. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із даним суб'єктом.
54. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19.
55. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.12.2022 у справі №819/3391/15, положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов'язують процесуальне правонаступництво з обов'язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилами КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб'єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені, виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
56. У постановах Верховного Суду від 07.04.2022 по справі № 910/8252/21, від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, від 20.09.2024 у справі №922/4091/20 викладено такі висновки:
- якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень;
- якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень;
- юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
57. Схожі за змістом висновки також наведені у постанові Верховного Суду від 07.04.2022 у справі № 910/8252/21.
58. Апеляційний господарський суд зазначив, що спір у цій справі виник у зв'язку з порушенням Відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати виконаних Позивачем робіт, тобто не стосується реалізації Відповідачем своїх публічно-владних функцій.
59. Посилання КП "Чернівціміськліфт" у касаційній скарзі на те, що роботи із заміни ліфтів здійснювалися в рамках виконання програми із розвитку житлово-комунального господарства направлені на переоцінку встановлених обставин справи та не спростовують установленого судами факту виникнення заборгованості, стягнутої рішенням суду в цій справі, в рамках виконання господарський зобов'язань, що виключає публічно-правовий характер цього спору.
60. Як зазначалось вище, суди встановили, що Департамент інфраструктури з 10.09.2014 перебуває у стані припинення та станом на момент вирішення судом першої інстанції питання правонаступництва не ліквідований (запис про припинення юридичної особи до ЄДР не внесено).
61. Докази передачі Департаменту систем життєзабезпечення заборгованості, стягнутої рішенням суду у цій справі, на підставі передавального акта або розподільчого балансу від Департаменту інфраструктури в матеріалах справи відсутні.
62. Зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили наявності підстав для задоволення заяви Позивача про заміну сторони виконавчого провадження з Департаменту інфраструктури на Департамент систем життєзабезпечення.
63. Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду про які йдеться, зокрема, в пункті 13 цієї постанови є безпідставними, оскільки з наведеного вище вбачається, що суди повно та всебічно дослідили обставини справи, а також доводи заяви Позивача на предмет наявності /відсутності підстав для заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні, в тому числі з урахуванням висновків, на які посилається (цитує) Позивач, та застосували їх відповідно до встановлених обставин справи.
64. Посилання скаржника на необхідність відступу від висновків Верховного Суду про які йдеться, зокрема, в пункті 13 цієї постанови є декларативними, позаяк Позивач належним чином не обґрунтовує необхідність відступу від висновків Верховного Суду чи помилковість / невідповідність цих висновків нормам матеріального чи процесуального права.
65. Таким чином, КП "Чернівціміськліфт", звертаючись із касаційною скаргою, не довело порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а також неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
66. За результатами перегляду ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційного інстанції в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судами із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали та постанови, що оскаржуються, Верховний Суд не встановив.
Висновки Верховного Суду
67. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
68. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
69. Пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
71. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
72. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Чернівціміськліфт" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 і ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2025 у справі № 926/1485/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил